 |
Водорозчинні вітаміни
|
|
|
|
Тіамін (вітамін В1) регулює білковий, жировий, вуглеводний і мінеральний обміни, діяльність органів кровообігу і травлення, функцію нервової системи. Добова потреба дорослих здорових людей у тіаміні становить 1,3-2,6 мг.
Найбагатші тіаміном хліб і хлібобулочні виробу з борошна грубого помелу (0,21 мг/100 г), гречана (0,53 мг/100 г), вівсяна (0,49 мг/100 г) і пшоняна (0,62 мг/100 г) крупи, соя (0,94 мг/100 г.), горох (0,81 мг/100 і), квасоля (0,5 мг/100 г), нежирна свинина (0,52 мг/100 г), яловича печінка (0,3 мг/100 г). У великій кількості тіамін міститься в дріжджах.
Недостатність тіаміну в організмі може виникнути при споживанні хліба переважно з муки тонкого помелу. Надлишок вуглеводів у харчуванні, вживання алкоголю також сприяють розвитку недостатності тіаміну. Однак найбільш частою причиною гіповітамінозу В1 є захворювання травної системи (ентеритах, коліті), що пов'язано з порушенням всмоктування вітаміну.
При гіповітамінозі В1 передусім спостерігається головний біль, дратівливість, ослаблення пам'яті, зниження апетиту. Пізніше з’являються біль в області серця, серцебиття, нудота, біль у животі, шкріп, іноді пронос.
Рибофлавін (вітамін В2) бере участь в обміні білків, жирів і вуглеводів. Він поліпшує гостроту зору, позитивно впливає на функції органів травлення, кровотворення, регулює діяльність центральної нервової системи. Потреба дорослих людей у рибофлавіні складає 1,5-3 мг на добу.
Основними джерелами цього вітаміну є яловича печінка (2,19 мг/100 г), молоко (0,13 мг/100 г), яйця (0,44 мг/100 г), м'ясо (0,14- 0,23 мг/100 г), риба (0,11-0,2 мг/100 г), гречана (0,2 мг/100 г) і вівсяна (0,11 мг/100 г) крупи, горох (0,15 мг/100 г), квасоля (0,18 мг/100 г), хліб із муки грубого помелу (0,11-0,12 мг/100 г). Багато рибофлавіну в дріжджах.
|
|
|
Гіповітаміноз В2 найчастіше розвивається при захворюваннях кишок (ентериті, коліті), а також при відсутності в раціоні харчування продуктів, багатих рибофлавіном.
Найбільш ранньою ознакою недостатності рибофлавіну є ураження губ. Спочатку вони бліднуть, у місцях змикання їх виникають почервоніння, тріщини. Одночасно в кутах рота (на губах) з'являються пухирці, тріщини і кірочки. Відчувається біль і печіння язика, який спочатку стає зернистим, а потім - гладким, пурпурного кольору. На шкірі може спостерігатися злущення, особливо в області носо-губних складок, повіки, вушні раковини. В очах може відчуватися різь, печіння, з'являються сльозотеча, боязнь світла, зниження гостроти зору в темряві. Виникають головний біль, апатія, відчуття поколювання в ногах.
Піридоксин (вітамін В6) бере участь в обміні білків, амінокислот і жирів, утворенні нікотинової кислоти (вітаміну РР) з амінокислоти триптофану, перетворенні в організмі лінолевої жирної кислоти в арахідонову. Піридоксин сприятливо впливає на кровотворення, жировий обмін при атеросклерозі. Добова потреба дорослої людини в ньому становить 1,5-3 мг.
Піридоксин часто міститься у харчових продуктах. Багато його в печінці (0,7 мг/100 г), м'ясі (0,33-0,39 мг/100 г), рибі (0,1-0,5 мг/100 г), квасолі (0,9 мг/100 г), сої (0,85 мг/100 г), муці (0,55 мг/100 г), гречаній крупі (0,4 мг/100 г), пшоні (0,52 мг/100 г), а також у картоплі (0,3 мг/100 г). При термічній обробці продуктів втрачається приблизно 20-35% піридоксину, при зберіганні продуктів у замороженому вигляді втрати вітаміну незначні.
Недостатність піридоксину в організмі людини зустрічається рідко, оскільки він може синтезуватися бактерійною флорою кишок. Однак при тривалому застосуванні сульфаніламідних препаратів і антибіотиків, пригноблюючих ріст кишкових мікробів, а також при хронічних захворюваннях травної системи може розвинутися гіповітаміноз В6.
|
|
|
Він проявляється підвищеною дратівливістю, сонливістю, зменшенням апетиту, нудотою, запаленням шкіри обличчя (у носо-губній складці, надбровами, навколо очей), іноді запаленням губ, язика, утворенням тріщин у кутах рота.
Ціанокобаламін (вітамін В12) регулює процеси кровотворення, виявляє сприятливу дію на центральну нервову систему, володіє вираженою ліпотронною дією (попереджає жирове переродження). Добова потреба дорослої здорової людини в ціанокобаламині становить 3 мкг.
Основним джерелом ціанокобаламіну є продукти тваринного походження. Найбільше його міститься в яловичій печінці (50-130 мкг/ 100 г), нирках (20-30 мкг/100 г), серці (25 мкг/100 г). Менше його в м'ясі (2,8 мкг/100 г), твердих сирах (1,4-3,6 мкг/100 г), сирі (1,0 мкг/100 г), сметані (0,36 мкг/100 г), вершках (0,45 мкг/100 г), кефірі (0,4 мкг/100 г). Рослинні продукти практично його не містять.
Надходячи в організм людини з їжею, ціанокобаламін сполучається в шлунку з білковою речовиною гастромукопро геїном. У складі такого комплексу вітамін не руйнується кишковою мікрофлорою і всмоктується. У печінці він депонується, звідки використовується кістковим мозком для кровотворення при потребі.
Недостатність ціанокобаламіну може розвинутися в людей, що тривалий час не споживають продукти тваринного походження (вегетаріанців). Вторинна недостатність його виникає у випадках, коли в шлунку не виробляється достатньо гастромукопротеїну, і ціанокобаламін, що надійшов з їжею, не всмоктується, а руйнується мікрофлорою кишок.
При гіповітамінозі ВІ2 розвивається злоякісне недокрів'я, що виявляється запамороченням, загальною слабістю, шумом у голові, серцебиттям, задишкою при фізичному навантаженні та ін. Це захворювання в наш час успішно лікується шляхом внутрішньом 'язового введення ціанокобаламіну.
Фолієва кислота (фолацин, вітамін Вс) бере участь (спільно з ціанокобаламіном) у кровотворенні, стимулює синтез білків, процеси росту і розвитку. Вона має також ліпотропну дію. Потреба дорослої людини в цьому вітаміні — 200 мкг на добу.
Фолієва кислота поширена в харчових продуктах, однак міститься в них у невеликих кількостях, а при термічній обробці продуктів 80-90 % її руйнується. У яловичій печінці міститься 240 мкг/100 г вітаміну, яловичин і- 10 мкг/100 г, рибі - 4,5-19 мкг/100 г, сирі-35 мкг/100 г, сої - 200 мкг/100 г, квасолі - 90 мкг/100 г, капусті білокачанній - 10 мкг/100 г, капусті кольоровій - 23 міст/ 100 г, зеленій цибулі — 18 мкг/100 м. Особливо багаті фолієвою кислотою дріжджі. Фолієва кислота синтезується деякими видами бактерій кишок.
|
|
|
У організм людини фолієва кислота надходить у зв'язаному вигляді. її недостатність може розвинутися при нездатності організму розщеплювати зв'язану форму цього вітаміну і внаслідок порушення всмоктування його в кишках.
При дефіциті фолієвої кислоти уражається система кровотворення, виникають запальні процеси в порожнині рота.
Ніацин (вітамін РР) містить нікотинову кислоту і нікотинамід. Ніацин бере участь у клітинному диханні, активує вуглеводний обмін, нормалізує рівень холестерину в крові, водно-сольовий обмін. Він розширює периферичні судини, прискорює кровотік, нормалізує знижену секреторну функцію шлунка. Добова потреба в ніацині для дорослої здорової людини становить 14-28 мг.
Джерелом надходження ніацину в організм людини є як тваринні, так і рослинні продукти. Ним багаті м'ясо (2,4-3 мг/100 г), яловича печінка (6,8 мг/100 г), нирки і серце (4 мг/100 г), соя (2,2 мг/100 г), горох (2,2 мг/ 100 г), квасоля (2,1 мг/100 г). Найбільше його у дріжджах (ЗО мг/100 г). Риба набагато бідніша вітаміном РР (1-2,8 мг/100 г). У фруктах і овочах нікотинова кислота міститься в невеликій кількості (0,1-1,5 мг/100 г). Консервування, заморожування і сушка продуктів мало впливають на вміст в них ніацину. Теплова обробка зменшує кількість його на 15-20%.
Гіповітаміноз РР може розвинутися при тривалому використанні в харчуванні кукурудзи, при лікуванні протитуберкульозними препаратами. Однак найчастіше недостатність ніацину в організмі є наслідком ураження кишок із порушенням процесів всмоктування.
При гіповітамінозі РР шкіра на відкритих частинах тіла і в місцях тертя її складок спочатку червоніє, потім стає темною, зморшкуватою, шерехатою. Язик набуває яскраво-червоного забарвлення, на ньому з 'являються поперечні і поздовжні тріщини, виразки. При гіповітамінозі РР пригнічується секреторна функція шлунка, виникає пронос.
|
|
|
Біотин (вітамін Н) бере участь в обміні вуглеводів, амінокислот, гюліненасичених жирних кислот. Потреба дорослої здорової людини в біотині становить 0,15-0,3 мг на добу.
Джерелом біотину є печінка, м'ясо, яєчні жовтки, злакові. Недостатність біотину розвивається при вживанні великої кількості сирих яєчних білків, у яких міститься речовина авидин, що зв'язує цей вітамін.
Гіповітаміноз Н виявляється злущенням шкіри, болем у м 'язах, млявістю, депресією, нудотою, розвитком недокрів 'я.
Аскорбінова кислота (вітамін С) нормалізує обмін білків, жирів, вуглеводів, стимулює процеси синтезу колагену - основної міжклітинної речовини, що склеює стінки капілярів. Завдяки цьому він підтримує нормальну проникність стінки капілярів і попереджає кровоточивість, сприяє збереженню цілісності опорних тканин (хрящів і кісток). Аскорбінова кислота підвищує опірність організму до несприятливих зовнішніх впливів та інфекцій, поліпшує антитоксичну функцію печінки. Вона стимулює утворення гормонів кори надниркових залоз, синтез гемоглобіну шляхом поліпшення використання в цьому процесі білків, заліза та фолієвої кислоти. Аскорбінова кислота регулює обмін холестерину і багатьох амінокислот. Добова потреба дорослої здорової людини в ній становить 55-108 мг.
Джерелом аскорбінової кислоти є овочі, фрукти і ягоди. Особливо багаті аскорбіновою кислотою висушені плоди шипшини (до 1500 мг/ 100 г), чорна смородина (200 мг/100 г). Досить багато цього вітаміну в апельсинах (60 мг/100 г). Однак основним джерелом аскорбінової кислоти в харчуванні більшості людей нашої країни є зелена цибуля (30 мг/100 г), томати (26 мг/100 г), картопля і капуста (20-40 мг/100 г). У квашеній капусті міститься до 20 мг/100 г аскорбінової кислоти. В буряку, моркві, огірках, винограді, сливах, грушах, персиках, бананах міститься невелика кількість цього вітаміну.
Аскорбінова кислота повинна надходити в організм з їжею щодня, оскільки вона не синтезується в ньому, а витрачається для життєвих процесів безперервно. Потрібно врахувати, що аскорбінова кислота нестійка до впливів високої температури і світла, вона руйнується при тривалому зберіганні фруктів і овочів, при їх варінні у відкритому посуді. Відсутність у раціоні харчування свіжих овочів і фруктів або споживання їх після тривалого неправильного зберігання, нераціональної кулінарної обробки є причиною гіповітамінозу С, що часто зустрічається в зимово-весняний період.
С-вітамінна недостатність характеризується нездужанням, слабкістю, зниженням працездатності, болем у литкових м'язах, сухістю шкіри і кровоточивістю ясен, точковими крововиливами на ногах.
|
|
|
Профілактика гіповітамінозу С полягає в постійному споживанні свіжих або консервованих фруктів і овочів, відвару або настою шипшини. В лікувальних і дитячих установах повинна проводиться обов'язкова штучна С-вітамінізація їжі аскорбіновою кислотою.
Біофлавоноїди (вітамін Р) містяться в тих же продуктах, що й аскорбінова кислота, в поєднанні з якою вони зміцнюють стінки кровоносних судин. Біофлавоноїди сприяють накопиченню аскорбінової кислоти в організмі людини, підвищують її біологічну активність. Добова потреба в цьому вітаміні дорослої здорової людини становить 25 мг.
Нестача вітаміну Р приводить до підвищення проникності стінок капілярів і появи дрібних крововиливів на шкірі, особливо біля волосяних мішечків. Для профілактики Р-гіповітамінозу рекомендуються ті ж заходи, що і для попередження С-гіповітамінозу.
Будучи біологічно активними речовинами, вітаміни повинні надходити в організм людини в достатній кількості в складі харчових продуктів. Часто при різних захворюваннях призначаються препарати окремих вітамінів і їх комбінації у вигляді полівітамінів. Без поради лікаря ці препарати приймати не рекомендується, оскільки це може викликати різні небажані для здоров'я наслідки.
|
|
|
