Наслідки Берестейського (Брестського) мирного договору 1918 p.
За умовами миру Україна була визнана незалежною державою. Вона змушена була відмовитися від своїх домагань на Східну Галичину і Північну Буковину, яким Австро-Угорщина юбов'язалася надати автономні права, але отримала майже всю Холмщину, Підляшшя, Кобринський, Пружанський, Беретейський і Подільський повіти Гроденської та Пінський повіт Мінської губернії. Відкидалися будь-які репарації та контрибуції. За пунктом договору про взаємообмін лишками продовольства та пізнішими домовленостями УНР зобов'язувалася вивезти до Німеччини та Австро-Угорщини, де починався голод, велику кількість продовольства, льону, вугілля та ін. товарів. В обмін УНР мала отримати паровози, вагони, іншу промислову продукцію, а саме головне військову допомогу(в особі галицьких вояків та військових частин сформованих із українських військовополонених за підтримки німецьких та австрійських військ) проти більшовиків. Через кілька днів після підписання угоди в Брест-Литовську німці з австрійцями розділили Україну на сфери впливу і ввели на її територію свою могутню армію, що налічувала понад 450 тис. чоловік. За якихось три тижні більшовики, які, за їхнім же висловом, «принесли на багнетах з півночі радянську владу» і які протягом свого нетривалого перебування встановили у Києві царство терору, були змушені тікати. Німецькі війська зайняли майже всю Україну з Кримом, а Румунія при підтримці Антанти анексувала загарбані ще в січні правобережні райони Бесарабії. Австро-Угорські війська окупували переважно південну Україну (3 березня більшовики теж підписали мирну угоду, визнавши УHP). Таким чином нові союзники «допомогли» Україні не галицькими вояками та частинами з українських полонених, а відбірними регулярними військами, що зупинилися не на лінії північного кордону УНР, а загарбали всю її територію. Вони прогнали більшовиків, навели громадський порядок але увійшли в конфлікт з Центральною радою, яка втратила загальнонародну підтримку через запрошення австро-німецьких військ. Слабка українська влада не могла забезпечити виконання економічної частини Берестейського миру, тому окупанти замінили її 29 квітня 1918 p. сильною владою гетьмана П.Скоропадського.
5. Заслуги та прорахунки Центральної Ради. (самостійне вивчення) Заслуги. Центральна Рада, своєрідний український парламент, існувала 13,5 місяця (бл. 17. 111. 1917 p. до 29.1У.1918 p. за гі.ст.). Вона «поновила в Україні державницьку свідомість» (Н.Полонська -Василенко), провела українців від декларування вимог національно-територіальної автономії першим Універсалом (10/23.VI) до проголошення самостійності УНР у 4-му Універсалі (22.1). Розпочалося державне будівництво: утворено Генеральний Секретаріат - перший уряд (16/29. VI); прийнято закони - про вибори до Українських Установчих Зборів (16/29.XI), про Генеральний Суд (15/28.ХП), про випуск державних кредитових білетів УНР (24.ХІІ/6.1), про національно-персональну автономію (1/24.1), земельний закон (17/31.Х), про громадянство в УНР (16.11), про нову монетну систему (1.111), про новий територіально-адміністративний поділ України (3-4.111); ухвалено Конституцію УНР та обрано президентом Михайла Грушевського (29.IV). Налаштовувалися дипломатичні стосунки з іншими державами. УНР визнали де-факто Франція (3.1), Великобританія (6.1), Бельгія (1/2.1), де юре - більшовицька Росія (10.1), Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія, Туреччина (12.1), півофіційно -США (9.1), Португалія (1/2.1). Японія (1/2.1), Китай (1/2.1). Ц;Рада організовує Українську Науковопедагогічну Академію (7.XI) та Українську Академію Мистецтв (22. Xt), розпочинає українізацію освіти, піклується про створення нових українських видавництв і пресових органів. На поч. січня з'являються перші українські гроші.
Прорахунки Ц.Рада зійшла з історичної арени внаслідок перевороту, а не добровільно. Помилки переможених завжди видніші. Серед прорахунків Ц.Ради варто виокремити наступні. Саме влітку 1917 p. Ц.Рада мала найсприятливіші можливості, щоб вивести українців на власний політичний шлях, але не скористалася цим. Натомість позбавила себе політичного маневру невизначеною угодою з Тимчасовим Урядом, що сам швидко наближався до політичної прірви. Було змарновано дорогоцінний історичний час і зволіканням розробки та впровадження необхідних соціально-економічних реформ. Розробляючи закони, Ц.Рада мало дбала про механізми їх виконання. Вона не створила широкої адміністративно-виконавчої мережі на місцях. Ц.Рада самоусунулася від створення власної армії на вигідній хвилі українізації царського війська, відмовилася від військових послуг таких діячів, як М.Міхновський та П.Скоропадський. Серед діячів Ц.Ради було багато політиків теоретичного спрямування і обмаль виконавців, її партіям не вистачало єдності у вирішальні моменти на грунті консолідації в ім'я спільної національної ідеї. В стосунках з більшовиками Ц.Рада не проявила достатнього динамізму, певним чином ішла за подіями (за винятком з'їзду більшовицьких Рад у Києві на початку грудня), а не випееджала їх. Ц.Рада також занадто узалежнила себе від німців. Образно висловлююючись, Ц.Рада не зуміла в політиці намацати ту ланку (чи кілька основних), які б допомогли витягти весь ланцюг. Такою ланкою тоді могли бути рішучі соціально-економічні перетворення на грунті реальної державності, що створювало таку необхідну для кожного політичного органу соціальну базу.Політика Центральної Ради викликала розчарування майже в усіх верствах населення України. Неукраїнці засуджували розрив зв'язків між Україною та Росією, незаможні селяни не отримали очікуваної землі, у заможних селян і великих землевласників націоналізація їхніх володінь викликала лють, а всі разом засуджували Центральну Раду за введення в країну жорстоких німців. І все ж, як пише Джон Решетар, у кінцевому рахунку поразку Центральної Ради
Після більшовицького перевороту революція переросла у громадянську війну. Минули ейфорія, почуття солідарності, масові демонстрації, бурхливі зібрання й гарячі дебати 1917 року. Протягом наступних трьох років у запеклій і безжальній війні, що супроводжувалася масовим терором і звірствами, зчепилися численні претенденти на владу в Україні і в усій колишній імперії, зброєю вирішуючи, хто і яка форма правління заступить старий устрій. Для багатьох українців поява більшовиків у Росії була не лише початком нового
Гетьманат
До весни 1918 р. широким верствам населення України вже набридли революція й хаос. Закономірно, що ці настрої переважали серед маєтних класів, заможних селян, дрібних підприємців та бізнесменів, фабрикантів, великих землевласників, вищих прошарків чиновництва, що складали 20 % усього населення України. Австрійці та німці на Україні також всіляко прагнули відновити порядок і прискорити вивезення продуктів. Тому між 24 і 26 квітня представники цих груп таємно домовилися замінити Центральну Раду консервативним українським урядом на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським (титул «гетьман» мав викликати асоціації з традиціями, пов'язаними з козацькими гетьманами).
Читайте также: Бирюльки и фитюльки всемирного тяготения Воспользуйтесь поиском по сайту: ![]() ©2015 - 2025 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|