Зовнішня, міжнародна політика та глобалізація

До тепер політика розглядалася нами у межах національних держав, де її суб'єктами виступали особи, соціальні групи (класи, прошарки) партії, рухи. Проте самі незалежні держави не розвиваються у вакуумі, вони взаємодіють одна з одною і виступають суб'єктами політики більш високого рівня - міжнародного. На цьому рівні здійснюються національні і державні інтереси.

Міжнародний чинник завжди грав важливу роль у внутрішньополітичних перетвореннях на різних етапах і практично у всіх країнах. Проте в умовах взаємозалежного світу, якою світова спільнота стала зараз, значення цього чинника помітно зросло.

Від внутрішньої політики світову політику відрізняє відсутність центральної влади, що забезпечує дотримання обов'язкових для кожного суб'єкта правил поведінки. Тому світова політика є зоною підвищеного ризику, в якій кожний учасник взаємодії вимушений виходити часто з непередбачуваної поведінки інших. На відміну від зовнішньої політики вона складається багато в чому статично і не обмежується діяльністю держав. По своєму характеру і меті світова політика є особливим родом політики, що має в своїй основі створення і підтримку стабільного міжнародного середовища, в якому могли б розвиватися інтереси всіх її учасників.

Між світовою (міжнародною) політикою і зовнішньою політикою існують відмінності. У спеціальних довідкових виданнях найчастіше зустрічаємо наступне визначення поняття "зовнішня політика" - це "діяльність держави на міжнародній арені, що регулює стосунки з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми й регіональними міжнародними організаціями" (напр.: Политология. Энциклопедический словарь. -- М., 1993. -- С. 45). При цьому зовнішня політика тієї або іншої країни є конкретним, практичним втіленням міністерством закордонних справ або відповідним йому зовнішньополітичним відомством основних принципів міжнародної політики держави, які виробляються державними структурами і покликані відображати національні інтереси держави. Поняття ж "міжнародна політика" застосовується як для визначення діяльності даної держави у міжнародних справах, так і міждержавної політики на світовій арені взагалі. Тому це поняття більш широке, ніж поняття "зовнішня політика".

Отже, ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА – діяльність держави на міжнародній арені, яка регулює відносини з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми і регіональними міжнародними організаціями. Таким чином, зовнішня політика – це закордонна діяльність держави, вона нерозривно пов'зана з внутрішньою політикою держави.

Головне зовнішньополітичне відомство, яке веде питання зовнішньої політики у багатьох країнах світу має назву Міністерство закордонних справ. Очолює його міністр закордонних справ. В США таке відомство називається державним департаментом. Очолює його державний секретар США. У Франції — міністерство зовнішніх зносин, у Швейцарії — політичний департамент.

При реалізації як своїх зовнішньополітичних завдань, так і завдань міжнародної політики кожна держава здійснює низку притаманних їй функцій:

1) оборонну, яка має на меті захист і збереження територіальної цілісності та суверенітету держави, прав та інтересів її громадян;

2) регулятивну, що полягає у визнанні суб'єктами міжнародних відносин закріплених міжнародними правовими актами норм, принципів, традицій міжнародного спілкування;

3) інформаційно-представницьку, яку здійснюють відповідні органи, що репрезентують державу на міжнародній арені;

4)організаційно-посередницьку, котра полягає у втіленні в життя зовнішньо- і внутрішньополітичних концепцій, доктрин і програмних установок даної держави;

5) інтегративну, зміст якої виявляється в тому, що через міжнародні відносини забезпечується існування всього міжнародного співтовариства.

ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ – три основних: захисна, позиціонувальна і прагматична, які є конкретизацією зовнішніх функцій держави: оборонної, дипломатичної і співробітництва.

Найважливіший спосіб здійснення функцій зовнішньої політики держави – це дипломатія, під якою розуміють контакти між державами і засоби їх реалізації: