Аналітичний коментар:

Факт не подання заявником документів, які підтверджували б його вимоги щодо моральної шкоди від невиправданих зволікань з виконанням судового рішення (ними, наприклад, могли б бути довідки про погіршення стану здоров’я, викликаного тривалими – понад чотири роки – поневіряннями з виконанням рішення і т.п.), так само як і відшкодування витрат на провадження в Суді був використаний представником уряду для заяви про завищення та необґрунтованість вимог заявника.

Знову ж таки нехтування заявником вимог про дотримання формальних правил здійснення цивільного судочинства: забезпечення доказів є обов’язком зацікавленої сторони (у нашому випадку це – заявник (позивач)) призвели до значних втрат (матеріального характеру) для нього – ЄСПЛ присудив сплатити моральну шкоду у сумі, обсяг якої дорівнює лише 12,5% від заявленої, так само й сума, присуджена заявнику для відшкодування витрат на провадження в Суді, була знижена у 6 разів.

Таким чином, успішність заперечень уряду стала результатом належної професійної кваліфікації та скрупульозного аналізу матеріалів справи, а також того факту, що інтереси заявника у Суді не представляв фахівець у галузі юриспруденції.

5. Рішення Європейського суду та його аргументація:

· Суд вирішує, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки Уряд не надав жодних фактів чи переконливих аргументів, достатніх для того, щоб переконати його зробити інший висновок у цій справі (п.16,17 рішення у справі);

· Суд вирішує, що немає необхідності окремо розглядати скаргу за статтею 13 Конвенції (п.18 рішення у справі);

· Суд вирішує, що

(а) держава-відповідач має сплатити заявнику заборгованість за рішенням національного суду, яка ще належить заявнику, а також такі суми:

– 1800 ЄВРО (одна тисяча вісімсот ЄВРО) компенсації нематеріальної шкоди; і

– 50 ЄВРО (п'ятдесят ЄВРО) витрат на провадження в Суді;

< (b)... (c)... >

· Суд відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Аналітичний коментар:

Судом була сприйнята більшість заперечень представника уряду щодо відшкодування шкоди. Переважно це пояснюється тим, що він грамотно скористався юридичним інструментарем, привернувши увагу Суду до формальних (технічних) помилок заявника.

Певною мірою вплив на рішення ЄСПЛ в цій частині здійснили також такі чинники як “те, що справа не є особливо складною” (п.29 рішення у справі) та “інформація щодо власності заявника” (п.30 рішення у справі). Стосовно останнього зауважимо, що важко зрозуміти аргументацію Суду на цей рахунок, оскільки у матеріалах справи ніякої згадки, а тим більше детальної інформації відносно цього немає.

· Суд зазначає, що рішення залишається невиконаним протягом чотирьох років і одного місяця (п.15 рішення у справі);

· Суд зазначає, що виконавче провадження становить невід’ємну частину судового розгляду (п.41 рішення у справі «Ромашов проти України»).