Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Право міжнародних договорів

про право міжнародних договорів і заявляє, що для передачі | будь-якого спору між Договірними сторонами про застосування чи тлумачення статей 53 або 64 на вирішення Міжнародного Суду або будь-якого спору про застосування чи тлумачення будь-якої іншої статті частини V Конвенції на розгляд погоджувальної комісії необхідна в кожному окремому випадку згода всіх сторін, які беруть участь у спорі, і що мировими посередниками, яких включають до складу погоджувальної комісії, можуть бути лише особи, призначені учасниками спору за їх спільною згодою», і

Друге застереження стосується п. З ст. 20 (застереження до договору, що є установчим актом міжнародної організації, І вимагає прийняття його компетентним органом цієї організації) та пункту Ь ст. 45 Конвенції (неможливість посилатись на підставу недійсності або припинення договору, якщо з огляду на поведінку держави вона мовчазно погодилася з тим, що І договір є дійсним, зберігає чинність або й далі діє). Такі норми, як зазначала УРСР в застереженні, суперечили міжнарод-1 ній практиці, що склалася.

Крім того, УРСР зробила заяву з приводу того, що вона зберігає за собою право вживати будь-яких заходів щодо охорони своїх інтересів у разі недодержання іншими державами положень Віденської конвенції'.

До проголошення Декларації про державний суверенітет України наша держава фактично не укладала міжнародних двосторонніх договорів, хоча й мала таке право відповідно до! Конституцій УРСР та СРСР. З осені 1990 р. і особливо після референдуму 1 грудня 1991 р. за два роки (1991-1992) Україна уклала 35 міждержавних та 88 міжурядових угод. За 1993-1 1994 рр. ця цифра значно зросла. Тільки за січень 1993 р.| Україна уклала 23 двосторонніх договори. На сьогодні поло-І вина законів, прийнятих Верховною Радою України,- це за-кони про ратифікацію міжнародних договорів.

Міжнародні угоди можна класифікувати за різними критеріями, а саме:

Класифікації міжнародних договорів

- за сферою суспільних відносин (угоди з політичних питань, з питань науки і культу-і ри, з правових, економічних, адміністративно-правових питань). Охороняючи свій суверенітет, держави не допускають, щоб об'єк том міжнародного договору були питання трішньої компетенції держави;

■ВВР Української РСР.- 1986.- № 17.- Ст. 343.
______ 94 РОЗДІЛ 7

- за суб'єктами, які укладають міжнародні угоди (міждер
жавні угоди, міждержавні з участю міжнародних організацій,
міжурядові, міжвідомчі);

- за кількістю суб'єктів (багатосторонні, двосторонні угоди);

- за формою (письмові та усні угоди).

Крім того, міжнародні договори можна поділити на:

• контрактні (згода з певних питань, часто комерційних,
адміністративних тощо);

• диспозитивні договори (що стосуються проблем довкіл
ля, природних ресурсів);

• конститутивні (наприклад Статут ООН);

• договори, що «творять право» (кодифікаційні договори,
які намагаються охопити широкі ділянки права, наприклад
Конвенція з морського права 1982 р. Віденська конвенція про
право міжнародних договорів 1969 р. є фактично кодифікаці
єю звичаю. її ратифікувала третина всіх держав).

У справах щодо ядерних випробувань (Йисіеаг Тезіз Сазез (Аизігаііа V. Ггапсе; Кеш 2еа1апс1 V. Ггапсе) * 1974 р. МСС визнав, що стосовно форми договору міжнародне право не встановлювало жодних специфічних чи строгих вимог. Не відіграє великої ролі, чи заява робиться усно, чи в письмовій формі². Франція, не будучи стороною Договору про заборону ядерних випробувань, проводила ядерні випробування в атмосфері над Тихим океаном. Австралія та Нова Зеландія висловили протест і розпочали справи проти Франції. Однак ще до того, як їх розглянули, Франція припинила випробування і в односторонньому порядку проголосила, що більше не проводитиме таких випробувань в атмосфері. Суд визнав, що декларації, проголошені шляхом односторонніх актів, можуть створювати правові зобов'язання. Однак не всі односторонні акти створюють зобов'язання. Серед заяв, зроблених Францією, найважливіші заяви президента республіки. Односторонні акти такого типу, очевидно, створюють зобов'язання в міжнародному праві. їх слід відрізняти від односторонніх політичних заяв чи заяв про наміри, які зазвичай не породжують зобов'язань. Професор С. Туп не погоджується з таким рішенням Суду. Він вважає, що такий односторонній акт ^є Добровільним (^гаііпіоиз) і не може бути контрактом звичаєвого права (саппоі; Ье соттоп 1а\у сопігасі;). В цивільній традиції такі добровільні контракти можливі. Однак повинен бути обмін ^згодою, тобто має бути двосторонній юридичний акт. У даному випадку такої згоди не було і залишилось невідомим, хто прийняв таку декларацію. Згідно ж із рішенням МСС не існує жодних формальних вимог щодо прийняття зобов'язань державами.

¹Аизїгаііа V. Ггапсе; №\у 2еа1аікі V. Ггапсе [1974] І.С.<І. Кер. 253, а* 267-70.

²8ее: Іпїегпаіїопаі Ьате Спіеїїу аз Іпіегргеіесі аші Аррііей іп Сапасіа. 5Ш ей.-
і Моп(;£отегу РиЬНсаіїопв Ьітііесі, 1993.

95.

право міжнародних договорів

Укладення міжнародних договорів

Право укладення міжнародних договорів без пред'явлення відповідних повноважень згідно з Конвенцією 1969 р. мають 1) глави держав, глави урядів і міністри закордонних справ; 2) глави дипломатичних місій щодо прийняття тексту договору між акредитуючою і приймаючою державами; 3) акредитовані державами представники на міжнародну конференцію чи в міжнародну організацію з метою прийняття тексту договору на цій конференції чи цією організацією (ст. 7). Будь-яка дія щодо укладення договору особою без відповідних повноважень не буде мати жодної юридичної сили, поки держава не підтвердить цей акт. Як приклад можна навести ситуацію, що виникла у 1951 р. під час підписання Конвенції щодо найменування сирів. Вона була підписана від імені Швеції та Норвегії одним представником, але виявилось, що він мав повноваження тільки від Норвегії. Однак угода була згодом ратифікована обома сторонами і набула чинності '.

Порядок укладення міжнародних договорів Україною регулюється Законом України «Про міжнародні договори України». Згідно зі ст. 2 міжнародні договори України укладаються з іноземними державами та міжнародними організаціями від імені: України; Уряду; міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади ². Відповідно до проекту Закону України «Про міжнародні договори України» від 18 березня 2002 р. міжнародні договори укладаються: Президентом України або за його дорученням - міждержавні договори; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - міжурядові договори; міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади - міжвідомчі договори. Президент України Л. Кучма у квітні 2002 р. вніс пропозиції до Закону України «Про міжнародні договори України», зокрема до статті 3: «1. Міжнародні договори України укладаються Президентом України або за його дорученням - від імені України; Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України...»

Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України подаються Уряду України Міністерством закордонних справ України. Інші міністерства і центральні органи державної вико-

¹ 8Наи> М- Ор. сії.- Р. 637.

²Закон України «Про міжнародні договори України» // Голос України
10 берез. 1994.- № 44.- С. 9-Ю.

РОЗДІЛ 7

навчої влади подають Уряду України пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України разом з Міністерством закордонних справ України або за погодженням з ним. Якщо у Законі 1993 р. в ст. 3.7 зазначається, що «пропозиції про укладення міжнародних договорів України, які встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України, подаються до Уряду України за погодженням з Міністерством юстиції України», то проект 2002 р. більш детально регламентує ситуації, коли пропозиції торкаються укладення міжнародного договору України, який встановлює інші правила, ніж ті, що містяться в актах законодавства України —до них необхідно додавати у формі порівняльних таблиць пропозиції щодо внесення змін до відповідних актів законодавства України або пропозиції щодо прийняття нових актів законодавства України.

Міжнародні договори укладаються або шляхом безпосередніх переговорів (як правило, двосторонніх), або шляхом скликання міжнародної конференції. Текст договору приймається за згодою всіх держав, які брали участь у його складенні, або шляхом голосування за нього двох третин держав, які присутні на конференції і беруть участь у голосуванні, якщо такою ж більшістю вони не вирішили застосовувати інше правило (ст. 9 Конвенції 1969 р.). Текст договору стає автентичним і остаточним в результаті застосування такої процедури, яка може бути передбачена в цьому тексті, чи згоди між державами, що беруть участь у розробці цього тексту, або за відсутності такої процедури - шляхом підписання, підписання ай геїегепйит чи парафування представниками держав тексту договору, коли уповноважені особи ставлять тільки свої ініціали на кожній сторінці узгодженого тексту проекту. Після парафування проекту договору він, як правило, не може бути змінений, що, однак, не виключає можливості внесення кожним урядом після ознайомлення з проектом пропозицій про його зміни чи доповнення. Текст двостороннього договору зазвичай складається мовами обох сторін, а багатостороннього - мовами, які вважаються офіційними в тій міжнародній організації, котра скликає конференцію з вироблення цього договору. Тексти договору всіма мовами повинні бути автентичними і мають однакову силу.

Згідно зі ст. 11 Конвенції 1969 р. згода держави на обов'язковість договору для неї може бути виражена підписанням Договору, обміном документами, що утворюють договір, ратифікацією договору, його прийняттям, затвердженням (аррго-^уа1), приєднанням до нього чи будь-яким іншим способом, про який було домовлено. Згода держави на обов'язковість для неї Договору, що виражається прийняттям та затвердженням,

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒