Ситуація для аналізу 1

«Ви, американці, занадто багато працюєте»

Андреас Дрошке й Энджи Кларк займають схожі посади й одержують приблизно однакову зарплату: перший працює в універмазі в Берліні, а друга - в універмазі в пригороді Вашингтона. Однак обсяг їхнього робочого часу не витримує ніякого порівняння.

Посада А. Дрошке передбачає 37-годинний робочий тиждень і щорічну відпустку у шість тижнів. Його магазин закривається на вихідні в 14 годин, у суботу й один день у тиждень магазин працює довше звичайного - це нова для Німеччини послуга, яку А. Дрошке вирішив випробувати. «Не можу зрозуміти, як в Америці люди можуть ходити по магазинах пізно ввечері, - говорить цей 29-літній менеджер, керуючий автомобільним, мотоциклетним і велосипедним підрозділом Karstadt, найбільшої в Німеччині мережі універмагів. - Якщо міркувати логічно, з якої статі людині купувати велосипед в 20:30?».

Э. Кларк працює не менш 44 годин на тиждень, у тому числі залишається на роботі увечері і частенько трудиться по суботах і неділях. Вона часто приносить додому різні документи, у вихідні вивчає магазини конкурентів і ніколи не йде у відпустку більш ніж на тиждень. «Якщо я відсутня довше, у мене виникає відчуття, що я гублю контроль над ситуацією», - говорить старший менеджер по мерчандайзингу торговельної компанія JCPenney у м. Спрингфилд, штат Вірджинія.

П'ятдесятилітня місіс Кларк народилася у Німеччині, однак у цій країні почуває себе чужинкою. «Німці ставлять відпочинок вище роботи, - говорить вона. - В Америці все навпаки».

Американці часто захоплюються німецькою працьовитістю, однак порівняння фактичних робочих навантажень не залишає від цих національних стереотипів каменю на камені. У виробничій сфері, наприклад, середній американський робочий тиждень становить 37,7 години й росте; у Німеччині він дорівнює 30 годинам і протягом останніх десятиліть стабільно скорочується. Всім німецьким робітником за законом гарантований як мінімум п’ятитижнева щорічна відпустка.

Одного дня, проведеного в німецькому й американському універмагах, буде досить, щоб зрозуміти, наскільки сильно відрізняється трудова етика двох країн, у всякому разі, по відношенню персоналу до робочого часу. Німці запекло пручаються будь-яким зазіханням на їхній вільний час, у той час як багато співробітників JCPenney мають по дві роботи й трудяться по 60 годин на тиждень.

Однак довгі й нестабільні часи роботи не проходять даром. У німецькому універмазі плинність кадрів незначна, а в JCPenney вона становить 40% у рік. У Німеччині період навчання триває два-три роки; за цей час співробітник вивчає свою роботу до дрібних деталей. Працівники JCPenney проходять тренінг тривалістю два-три дні. Можна сказати, що більшістю американських працівників керує економічна необхідність, а не відданість роботі як такий.

«На першому місці - нестаток, на другому - жадібність», - говорить Сильвія Джонсон, що працює на повну ставку продавцем JCPenney і ще по 15-20 годин на тиждень друкаркою в комп'ютерній фірмі. Завдяки цьому вона змогла оплатити навчання однієї своєї дитини в медичному вузі, а іншої - у коледжі. Зараз місіс Джонсон 51 рік й, за її словами, необхідності в настільки напруженій роботі вже немає, але вона однаково працює.

«У нас із чоловіком великий будинок і три машини, - говорить вона. - Але, думаю, за старанну роботу завжди хочеться одержати ще більшу винагороду.»

А. Дрошке, німецький менеджер, дотримується зовсім іншої точки зору: у робочий час треба працювати, не покладаючи рук, а коли він закінчується, займатися своїми справами. Страсний садівник, одружений й має маленьку дитину, він приходить на роботу на 20 хвилин раніше своїх підлеглих, але в іншому не зацікавлений працювати довше покладених за трудовим договором 37 годин, навіть якщо це принесе йому додатковий доход. «Вільний час не купиш», - говорить він.

Бажанням працювати якнайменше в Німеччині одержимі майже всі, і в першу чергу профспілки, а вони тут дуже сильні. Коли у 1989 р. німецькі магазини стали по четвергах працювати довше звичайного, працівники роздрібної сфери влаштували страйк. А. Дрошке важко знайти людей, згодних працювати по четвергах зайві дві години, і це притому, що в цілому вечірня зміна працює на годину менше. «Моя дружина проти того, щоб я приходив додому пізно», - так один зі співробітників відреагував на пропозицію попрацювати в найближчий четвер до 20:30.

Американську звичку мати по дві роботи А. Дрошке, як й інші німці, зрозуміти не може. «Я й так приходжу додому у сім часів вечора. Коли мені працювати?» - потискує він плечима. Що стосується неробочих днів, то в Німеччині заборонено - да-да, заборонено законом - трудитися на інших роботах під час вихідних днів і свят - час, «відведений строго для відновлення», - пояснює А. Дрошке. І додає: «Якби у нас були такі ж умови, як в Америці, тоді, звичайно, необхідно б було двічі подумати, перш ніж продовжувати працювати в такому дусі».

BJCPenney робочий день менеджера по мерчандайзингу починається о 8:00, коли місіс Кларк піднімається на службовому ліфті у свій офіс без вікон, розташований у куті складу. Сам магазин відкривається тільки о 10:00, але Э. Кларк потрібно додатковий час для того, щоб перевірити, чи правильно товар розташований на полках і хто в яку зміну працює. Більшість співробітників приходять на роботу о 9:00, завантажують каси й поповнюють товар на прилавках. У цьому американський JCPenney різко відрізняється від німецького Karstadt, де люди приходять на роботу за лічені хвилини до відкриття магазина.

Питання:

1. Чим управління людськими ресурсами у США відрізняється від управління людськими ресурсами у Німеччині?

2. Які переваги й недоліки ви знаходите у кожній системі?

3. Якби ви були топ-менеджером міжнародної мережі універмагів, що має магазини й у Німеччині, і у США, і відповідали за управління людськими ресурсами, на які основні аспекти корпоративної політики управління персоналом ви звернули б увагу?

4. Якщо порівнювати дані аспекти в роздрібній торгівлі з іншими галузями, де вони стоять гостріше?

5. В якій системі переважали б працювати ви?