Сутність та функції страхування.

Світове законодавство визначає страхування як фінансову сферу. Так, Генеральна угода з торгівлі послугами (GATS) [1] (п.5 Додатка з фінансових послуг), ухвалена 15.04.1994 року при створенні Світової організації торгівлі як частина Маракешської угоди, зазначає, що "фінансові послуги охоплюють страхові послуги і ті, що, належать до страхових, а також усі банківські та інші фінансові послуги (крім страхування)".

Отже, значення страхування у суспільства полягає не тільки у забезпеченні страхового захисту, воно також сприяє підвищенню конкурентності на інших фінансових ринках. Так, багато людей віддають перевагу нагромадженню коштів через страхові компанії, укладаючи з ними договори страхування життя та здоров’я. Завдяки такому страхуванню акумулюються значні обсяги грошових ресурсів, які до настання страхових випадків використовуються у кредитній системі як джерело ресурсів. Страхові поліси можуть бути гарантіями повернення позик. Матеріальні цінності, що їх у разі кредитування банки приймають як заставу, мають бути застраховані.

Законом "Про страхування" також визначені специфічні призначення страхування як інструменту ринкової економіки. Розглянемо їх нижче.

Стабілізуюче призначення страхування полягає у забезпеченні майнового захисту від загрози можливих збитків (шкод) та надає членові суспільства економічної та соціально-психологічної впевненості у майбутньому через отримання додаткової фінансової гарантії. В результаті стабілізується соціально-економічний стан суспільства та гарантується здійснення безперервність процесу розширеного відтворення.

Міжнародне фінансове призначення страхування створює умови для міжнародного трансферту капіталу завдяки системі міжнародного страхування (через страхування зовнішньоекономічних угод), розміщенню страховиком своїх резервів у міжнародній фінансовій і банківській системі (для диверсифікації ризиків страхових фондів, сформованих страховиками різних країн), використанню міжнародного перестрахування для диверсифікації і подрібнення великих чи однотипних ризиків. Сформований внаслідок такої діяльності страховий портфель найкраще відповідає усім вимогам щодо надійності, платоспроможності та прибутковості страховика.

Розподільче призначення страхування виконується через розподіл матеріальних збитків, шкод і втрат внаслідок страхових випадків між страховиком, страхувальниками (застрахованими особами, вигодонабувачами), потерпілими третіми особами й особами, відповідальними за скоєння шкоди. При відсутності страхового захисту ця проблема вирішується через судову систему, що призводить до тривалості та несвоєчасності компенсації заподіяної шкоди, додаткових витрат часу та ресурсів.

Об’єктивний характер процесу надання страхового захисту виділяє страхування в самостійну фінансову категорію поряд з фінансами й кредитом, що має ряд властивих їй особливостей:

· страхові фонди утворюються винятково на основі грошових перерозподільних відносин, обумовлених наявністю страхового ризику як імовірності й можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний або інший збиток;

· для страхування характерна замкнутий розподіл збитку, що витікає із солідарної відповідальності страхувальників – учасників страхового фонду – за збиток;

· страхування передбачає перерозподіл або вирівнювання збитку між територіями та у часі;

· у страхуванні відбувається сполучення індивідуальних і групових інтересів страхувальників;

· для страхування характерна поворотність мобілізованих у страховий фонд платежів по накопичувальних видах страхування – обов’язкову, по ризикових – імовірну;

· страхування передбачає еквівалентність відносин страхувальника й страховика, самоокупність страхової діяльності.

Різноманітність значень страхування знаходить свій прояв у його функціях. Серед функцій страхування головними вважаються наступні:

· ризикова функція полягає в переданні за плату страхувальником страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, передбачених законодавством або договором страхування. Розмір плати за переданий (прийнятий) ризик прямо пропорційний сумі майбутнього збитку та ймовірності його настання;

· захисна функція, завдяки якій воно здійснює щодо осіб, які є споживачами страхових послуг (страхувальника, застрахованої або потерпілої особи):

· фінансовий захист від можливої шкоди, збитків і втрат, які фактично виникли внаслідок настання випадкових подій, передбачених законодавством або договором страхування, що називаються страховими ризиками;

· швидке виконання умов договору страхування щодо терміну та обсягу виплати страхового відшкодування скорочує можливі майбутні втрати споживача, що знижує загальний рівень ризиків і стабілізує соціально-економічні відносини;

· представлення та захист інтересів споживача у суді, перед державою та іншими особами при можливих суперечках.

· нагромаджувальна функція дозволяє здійснюватися його захисній функції через нагромаджування капіталу у формі створення страхового фонду страховика, який є резервом для наступних виплат за прийнятими зобов’язаннями. Нагромадження й використання таких резервів проявляє перерозподільну функцію фінансів. Формування страхових резервів необхідне не лише для розподілу між страхувальниками збитків, нанесених страховими випадками поточного періоду, а й для покриття можливих збитків у наступних періодах. Цю функцію може бути реалізовано у вигляді:

· накопичування у вигляді персоніфікованого страхового фонду, що безпосередньо стосується конкретної застрахованої особи, і належить до складу загального страхового фонду (наприклад, при довгостроковому нагромаджувальному страхуванні життя);

· накопичування, що не є безпосередньо віднесеним до кожного страхувальника, і діє через єдиний страховий фонд, який створюється незалежно від змісту страхових зобов’язань страховика перед конкретними страхувальниками.

· інвестиційно-зберігальна функція, яка сприяє залученню та економічному використанню коштів страхувальника замість капіталізації їх у вигляді резервного фонду (самострахування). Завдяки цьому створюються сприятливі умови для вільного обігу капіталу, інвестування вільних коштів страхувальника страховиком безпосередньо (прямі інвестиції), через фондовий ринок, за допомогою фінансових посередників (банківський депозит та ін.) з метою отримання додаткового прибутку. Реалізація інвестиційної функції також забезпечує зберігальну функцію – компенсацію можливих збитків, що можуть бути заподіяні страховому фонду в результаті інфляції та інших ринкових факторів;

· превентивна функція проявляється через спів падіння інтересів учасників страхування як процесу, адже і страховики, і страхувальники зацікавлені зменшити наслідки нещасливих подій. Превенція може бути правовою та фінансовою:

· правова превенція – це передбачені законодавством або договором страхування застереження, згідно з якими страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування. Вони стосуються навмисних, протиправних дій або бездіяльності страхувальника щодо застрахованих об’єктів;

· фінансова превенція передбачає спрямування частини страхових премій на фінансування превентивних заходів. Таке фінансування є добровільним, що значно ускладнює виконання страхуванням превентивної функції;

· контрольна функція полягає у строго цільовому формуванні та використанні коштів страхового фонду. Дана функція є наслідком попередніх і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах та умовах страхування. Відповідно до контрольної функції на підставі законодавчих і інструктивних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхових операцій..