Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Економічна класифікація страхування.




Класифікацію за економічними ознаками слід розпочати з об’єкту страхування, на які спрямовується страховий захист. Вона передбачає виокремлення трьох галузей страхування:

· особистого, об’єкти якого – майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю й пенсійним забезпеченням страхувальників або застрахованих осіб;

· майнового, об’єкти якого – майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами, доходами юридичних та фізичних осіб;

· відповідальності, об’єктом якого є майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням заподіяної страхувальником шкоди життю, здоров’ю або майну фізичної особи, а також юридичній особі.

Для конкретизації страхових інтересів страхувальників галузі поділяють на підгалузі та види страхування. Так, в особистому страхуванні можна виділити підгалузі – страхування життя, що включає наступні види: страхування дітей, страхування на випадок смерті й втрати працездатності, страхування пенсій і т.д. Об’єкт страхування є вирішальним фактором, він визначає суттєві умови договору страхування та його тип: страхову суму, перелік страхових випадків, обсяг страхової відповідальності, страхову премію, франшизу, термін дії договору, винятки, обмеження тощо. Ця класифікація покладена в основу виокремлення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами – юридичної класифікації страхування (див. далі).

Другою важливою економічною ознакою є наявність у страховому відшкодуванні інвестиційної складової. За цією ознакою страхові послуги поділяють на дві групи.

До першої групи належать послуги, які об’єднують потреби страхувальників у страховому захисті з їх інвестиційними інтересами через нагромадження й капіталізацію страхових внесків. Таке страхування отримало назву "страхування життя". Прикладом подібних договорів є довгострокові (5…30 і більше років) договори індивідуального страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу в шлюб, страхування додаткової пенсії тощо. Страхові премії за такими договорами переважно сплачуються за ануїтетною схемою протягом усього терміну дії договору так, щоб на момент закінчення дії договору розмір нагромаджених страхових внесків та нарахованих відсотків дорівнював би страховій сумі. Нарахування відсотків може відбуватися такими способами:

· розмір страхової премії зменшується на норму прибутковості, передбачувану при розрахунках страхового тарифу;

· нараховування відсотків на загальну суму отриманих від страхувальника страхових премій.

До другої групи відноситься надання виключно страхового захисту. Прикладами є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансово-кредитних ризиків тощо. Ці види в Україні отримали назву "загальне страхування", або "ризикові види страхування", або "види страхування інші, ніж страхування життя" і включають всі види страхування, які не підпадають під ознаки договорів страхування життя:

· договори загального страхування є короткостроковими з загальноприйнятим терміном дії один рік;

· страхові премії порівняно з договорами страхування життя мають інший економічний зміст, розраховуються як фіксований відсоток від страхової суми, сплачуються одноразово або розбиваються на значні частини (при пропорційному страхуванні – див. далі), не нагромаджуються і не повертаються страхувальникам.

Така класифікація має глибокий теоретичний зміст і велике практичне значення. Фінансове управління компанією, яка здійснює страхування життя (т. з. "лайфовою" компанією), суттєво відрізняється від управління компанією, що провадить загальні види страхування (т. з. "класичної" компанії). Необхідність нагромадження та довгострокового збереження заощаджень страхувальників обґрунтовує спеціальні вимоги, що суспільство висуває до "лайфових" страховиків. Від них вимагається більший розмір статутного капіталу, їм встановлюється особливий порядок формування страхових резервів, доходи таких компаній у вигляді внесків за договорами страхування життя не підлягають оподаткуванню. Довгостроковий характер діяльності позначається на характері інвестиційної політики "лайфових" компаній, які можуть собі дозволити довгострокове інвестування. Час настання та суми виплат таких страховиків добре піддаються математичному прогнозуванню.

Через ці особливості в багатьох країнах заборонено створювати т. з. "композитні" компанії, які одночасно здійснюють страхування життя і загальне страхування – у країнах ЄС, наприклад, з 1982 року, а в Україні – з 1 січня 1997 р. Проте, часто страхова практика вимагає комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. Це вимагає від страхувальника додаткових заходів та обумовлює існування професійних страхових посередників – страхових брокерів.

Іноді за одним страховим полісом беруться на страхування кілька різнорідних об’єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. Такі договори класифікуються за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Наприклад, використання класифікації за родом небезпек лягло в основу Директиви Комісії Євросоюзу 92/49/СЕЕ, згідно з якою країни – члени цієї організації зобов’язані формувати статистику за такими групами загального страхування:

· страхування від нещасних випадків та на випадок хвороби;

· автотранспортне страхування (за винятком відповідальності перевізника);

· страхування майна від вогню та стихійного лиха;

· авіаційне, морське та транспортне страхування;

· страхування загальної цивільної відповідальності;

· страхування кредитів та поручительств;

· інші види (страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо).

Класифікація страхування за видами страхових виплат побудована на співвідношенні страхової суми й страхового відшкодування, на підставі чого розрізняють:

· страхування збитку, коливиплата страхового відшкодування здійснюється на основі потреби в покритті втрат і обмежується фактичною вартістю об’єкта страхування, вираженою в страховій сумі, яка не може бути більше дійсної вартості об’єкту страхування;

· страхування суми, за якого виплата визначається не вартістю матеріальних цінностей, а бажанням і фінансовими можливостями страхувальника, вираженими в розмірі страхової суми.

Балансова класифікація галузей страхування заснована на статтях бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності страхувальника. За цією ознакою виділяють страхування:

· активів, до якого відносяться всі найважливіші види страхування збитків: страхування основних засобів, виробничих запасів, незавершеного виробництва, товарів на складі, можливих втрат за борговими зобов’язаннями;

· пасивів, при якому страхується не майновий інтерес, а ті збитки, які виникають із пасивних боргів без погашення. До страхування пасивів відносяться страхування законодавчо визначених зобов’язань підприємства, страхування втраченого прибутку, страхування судових витрат, страхування кредиту тощо. Можлива й комбінація страхування активів і пасивів, наприклад, у випадку страхування будівлі від пожежі;

· доходів, яке спрямоване на відшкодування тих додаткових збитків, які не компенсуються при страхуванні активів або пасивів (наприклад, страхування недоотриманих доходів від тимчасової зупинки виробництва у випадку пожежі тощо).

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...