Витоки страхування.

Сучасне страхування пройшло ряд етапів розвитку, яким були притаманні певні особливості організації й проведення.

Організація страхового фонду, що виражається у взаємних зобов’язаннях відшкодувати збитки (страховій взаємодопомозі), являє собою найдавнішу форму страхування, що носила характер разових угод в області мандрівної торгівлі – сухопутної й морської. Угоди стосувалися товарів і перевізних засобів, у якості яких виступали судна й в’ючні тварини. Вважається, що первинні форми страхування зустрічалися за два тисячоріччя до нашої ери, зокрема, у законах вавилонського царя Хаммурапі, які передбачали укладення угоди між учасниками торговельного каравану про те, щоб разом нести збитки, що понесе будь-хто з купців під час мандрівки від нападу розбійників, крадіжки тощо. Іншою формою взаємного страхування, поширеною в Давньому Римі, було його застосування в організаціях статутного типу – професійних союзах і колегіях. Цілями такого страхування були: забезпечення своїм членам гідного поховання (пам’ятник, похоронна процесія), надання матеріальної підтримки у випадку каліцтва, хвороби тощо. У відповідності до правил члени професійних колегій платили відповідні одноразовий та щомісячні внески.

Гільдійсько-цехове страхування виникло в період Середньовіччя. Перші гільдії виникли в Англії (ІX-XІ ст.), а потім у Німеччині (XІ-XІІ ст.) і Данії (XІІ ст.). Первісне значення середньовічних гільдій визначалося професійним братерством – купців, жебраків, бурлак тощо. Відшкодування збитків або виплата допомоги здійснювалися із загальногільдійської або загальноцехової каси разом з іншими витратами, або шляхом наступної розкладки між членами гільдії (цеху). Організація взаємодопомоги в гільдіях і цехах поступово одержувала більш чіткі форми, гільдійсько-цехове страхування припускало регулярну сплату внесків, уточнення підстав і розмірів страхових виплат, визначення страхових випадків з урахуванням ступеня ризику тощо. Майнове страхування передбачало відшкодування збитків, що виникли від стихійних лих, таких, як повінь, пожежа, аварія корабля, падіж худоби, а також від крадіжок і грабежів. Спеціальним ризиком, що давав право на одержання додаткової допомоги, було банкротство члена гільдії незалежно від його причини. Особисте страхування в гільдіях передбачало виплату допомоги у випадку смерті, хвороби й інвалідності. За свідченням істориків, перший страховий поліс був виданий у Берліні в 1347 р., що стало передвісником переходу страхування у комерційну форму.

Комерційне страхування як сучасний етап ознаменувало перехід від "товариської" в "товарну" форму, при якій страхування здійснюють спеціалізовані комерційні підприємства – акціонерні й взаємні страхові товариства. Перші страхові товариства виникли в Англії в 80-ті роки XVІІ ст. в області вогневого страхування. У цей же час виникають страхові товариства в області морського страхування у Франції (1686 р.)

Спочатку найпоширенішим видом страхування було морське. Воно являло собою кредитно-страхову угоду, за якою кредитор давав судновласникові необхідну для організації плавання грошову суму за умови, що після поверненні ця сума повертається зі сплатою передбаченого відсотка, а при загибелі судна – не повертається взагалі. З часом складна нотаріальна форма договору заміняється більш простим полісом, що страховик видавав судновласникові на підтвердження укладеного договору. Поступово виникли та поширилися такі види майнового страхування як страхування врожаю сільськогосподарських культур від градобою, від крадіжок та інші; розвивається комерційне страхування, пов’язане з особистістю потерпілого, наприклад, страхування від нещасних випадків і цивільної відповідальності.

У сучасному страхуванні процеси диференціації й спеціалізації поступово заміщаються процесами інтеграції й укрупнення, що дозволяють сполучити різноманітні види й варіанти майнового й особистого страхування для повнішого задоволення потреб споживача.