Поняття та види страховиків

Страховик – це організація, яка бере на себе за певну плату зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальникові чи особам, яких він назвав, завданий збиток або виплатити страхову суму. В Україні страховиками визнаються юридичні особи, утворені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, існує можливість утворення державних страхових організацій. Найчастіше згадуючи страховика мають на увазі страхову компанію – юридично оформлену одиницю підприємницької діяльності, яка бере на себе зобов’язання страховика і має відповідну ліцензію. Поширенням міжнародної ринкової термінології у нашій країні пояснюється те, що страховика часто називають компанією, а не страховою організацією.

За характером роботи страховики поділяються на такі, що страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають виключно перестрахувальні послуги (див. п. 7.1).

За формою власності страховики можуть бути державними і приватними. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави.

Державні (публічні) страховики створюються, як правило, від імені Уряду, який ними й керує.

Серед приватних страховиків є індивідуальні особи, акціонерні та інші товариства.

До індивідуальних страховиків відносять фізичних осіб, об’єднаних у синдикати, що діють на страхових ринках типу Ллойд (Lloyds (до 1994 р. – Lloyds of London)). Страховик на зразок Ллойда лише умовно індивідуальний – фактично, це великі групи фізичних осіб, об’єднаних у синдикати, які діють на страховому ринку переважно як співстраховики. Синдикати формуються за видами страхування під керівництвом андерайтера, який бере на страхування ризики від імені членів синдикату. Створення об’єднань індивідуальних страховиків значного поширення не набуло, а в існуючих фізичні особи поступово витісняються юридичними, в основному – товариствами з обмеженою відповідальністю.

Акціонерні страховики можуть існувати у формах товариства та компанії. Товариства, як правило, не створюються тоді, коли власником є держава. Товариство взаємного страхування (ТВС) відрізняються від страхової компанії полягає в тому, що компанія завжди має на меті отримання прибутку. Товариства взаємного страхування створюються, щоб уможливити взаємодопомогу своїх членів, адже учасник товариства одночасно є страховиком і страхувальником. В Україні найсприятливіші умови для поширення ТВС слід очікувати в сільському господарстві, малому промисловому і торговельному бізнесі, страхуванні життя.

Сукупність страховиків, що функціонують у певному економічному середовищі, утворює страхову систему, головне завдання якої – надання страхових послуг. В Україні, як і в багатьох інших державах, основу страхової системи складають страхові компанії, які створюються і діють у організаційно-правовій формі акціонерного товариства, переважно закритого типу. Статус закритого товариства дає змогу засновникам контролювати поширення акцій та дає змогу економити час і кошти на процедурах заснування та корпоративного управління. Відкриті ж акціонерні товариства мають більше перспектив як для ринку в цілому, так і для розвитку кожного конкретного бізнесу.

За територією обслуговування компанії можна поділити на місцеві, регіональні, національні та транснаціональні. В Україні не існує географічних обмежень при ліцензуванні, компанії отримують ліцензії з правом здійснення діяльності на території всієї країни, з розвитком страховики об’єктивно потребуватимуть виходу за межі країни. Відповідно до "Угоди про співробітництво і партнерство України з країнами ЄС" з червня 1999 р. іноземні інвестори дістали право організовувати страхові компанії або їх філії на території нашої держави. Здійснення ж страхової діяльності дозволене виключно резидентам України.

Порядок створення нових або реорганізації існуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і специфічним законодавством у сфері страхування. Докладніше це висвітлено у розділі 4.