Страхування відповідальності виробника за якість продукції

Об’єктом цього виду страхування є майнові інтереси страхувальника в разі притягнення його до відповідальності за шкоду особистості або майну, що винила у результаті використання виробленого ним товару. Страховим випадком є факт із такого збитку.

Загальні основи законодавчого визначення такого страхування містяться в Директиві про уніфікацію правових та адміністративних норм у зв’язку з відповідальністю виро­бників за якість продукції (далі – Директива), прийнятій ЄС в 1985 р. Проте деякі поняття та обставини можуть визначатися національним законодавством. Директива передбачає відповідальність ви­робника "без вини".

Поняття "продукція" охоплює будь-які товари, комплектуючі, сировину, електроенергію. Не входять до цього поняття природні ресурси, продукти тваринництва, рибальст­ва, мисливства, а також сільськогосподарська продукція, не піддана про­мисловій переробці. Дефектною вважається продукція, безпечність якої не відповідає рівню, на який має право розраховувати споживач з огляду на всі обставини (призначення продукції, зовнішній вигляд, упаковка, наявність інстру­кції тощо). Під дефектом розуміють також недоліки конструкції або виготовлення, помилки в інструкції.

Відповідальність виробника виникає із самого факту за­подіяної його продукцією шкоди. Відповідальність за шкоду покладається не лише на виробника кінцевого продукту, а й на виробника використаних у виробництві комплектуючих, на тих, хто пропонує продукт як " prіvate label ". Директива дозволяє обмежувати відповідальність ви­робника за тілесні пошкодження або смерть, до яких призвела неякісна продукція, сумою 70 млн. євро, але національне законодавство окремих країн не установлює ліміту відповідальності взагалі. Ліміт відповідальності страховика встановлюється договором страхування за весь його термін за системою першого ризику. Можуть також установлюватися ліміти щодо окремих груп продукції.

У разі висунення позову діє принцип "презумпції вини", а збір та надання доказів у свій захист повністю лягає на вироб­ника. Він може знизити відповідальність, довівши таке:

· він ужив усіх необхідних заходів до виключення дефектів у продукції на етапі виробничого процесу, або діяв згідно з певним законодавчим актом;

· він не передав дефектну продукцію у сферу збуту;

· поставка здійснювалась не з метою отримання прибутку;

· він виготовив тільки частини продукту, а дефектною виявилась вся конструкція, або причиною стала дія, здійснена на наступно­му етапі;

· на момент передання товару у збут він не міг виявити цей де­фект, виходячи з рівня наукових та технічних знань того періоду.

За Брюссельсь­кою конвенцією "Про судові рішення та обов’язкове виконання судових рішень по цивільних та комерційних справах" позивач може подати позов у країні виготовлення або поставки продукції, або у країні, в якій на­став факт завдання шкоди протягом 10 років з моменту завдання шкоди.

В процесі страхування відповідальності виробника за якість продукції страховик зобов’язується відшкодувати всі суми, які страхувальник буде зобов’язаний виплатити за:

· випадкові шкоди, спричинені здоров’ю, включаючи смерть, будь-якої особи;

· випадкові знищення та (або) пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування у визначених договором географічних межах та причиною яких була продукція страхувальника.

Страховик несе відповідальність за прямі та ненавмисні збитки. Вони мають виникнути (позов має бути поданий) в період дії договору страхування та пов’язані з неякісною (дефектною) продукцією, артикули, та­ра, маркування та упаковка якої вказана в договорі. За бажанням страхувальника та за додаткову плату стра­ховик може додатково розширити страхове покриття за можливий не­прямий збиток у формах:

· відпові­дальність за фінансовий збиток;

· відповідальність за витрати з повер­нення продукції;

· відповідальність за витрати із заміни продукції.

Страховики зазвичай беруть на себе ризики продавців та посередників, через можливість ви­користовувати право пред’явлення регресного позову про­ти виробника.

Виключається відповідальність за шкоду споживачеві, викликану продукцією, у зв’язку:

· з радіацією, радіоактивним зараженням, ядерними вибухами;

· з страйками, політичними актами, військовими діями та розпоря­дженням військових та громадянських влад;

· з дефектами, які були відомі страхувальнику до реалізації продукції;

· з неправильним зберіганням на складі страхувальника;

· з транспортуванням продукції (цей ризик вноситься до інших по­лісів, наприклад, за відповідальністю перевізника);

· зі шкодою нематеріальним активам;

· якщо дефект настав внаслідок природних властивостей або якщо шкода здоров’ю та майну вважається неминучою;

· при навмисних діях або необережності страхувальника.

Андерайтинг ризику проводиться на підставі анкети-заяви страхувальника, якій подається інформація про особу страхувальника, територію з активним здійсненням його бізнесу та його опис, тип продукції разом з упаковкою та інформаційними матеріала­ми до неї, систему контролю за якістю продукції під час виробництва (доставки), умови купівлі-продажу продукції, обсяги та місця призначення експорту (джерела імпорту), історію збитків за останні п’ять років, суму найбільшого збитку.

Як правило, ставка премії встановлюється від 0,1 до 0,6 % від річного грошового обігу страхувальника на основі даних попередніх періодів, але може бути збіль­шена.

Страховик не страхує від­повідальність, що виникла з плану, проекту, формули або специфікації продукції та ризиків відповідаль­ності за контрактом, що перешкоджає праву потерпілого вимагати компенсації, або бере ці ризики у страховий захист за додаткову плату.