Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Проблеми та шляхи удосконалення технології розрахункових банківських операцій

Розглянуті нами банківські операції та платіжні документи, які використовувалися, задовільно обслуговували платіжний обіг при єдиній системі держбанку, коли діяла чітка системи взаємозвірянь, існували інші контрольні важелі, за допомогою яких відносно ефективно без особливих порушень функціонувала банківська система. Із зруйнуванням єдиного банківського, економічного і правового про-стору без належного механізму захисту цих форм платіжного обігу важко забезпечити економічно безпечне функціонування суб'єктів економіки.

З відміною телеграфних переказів платежі між банками здійснюються, як правило, шляхом пересилання через поштові відділення паперових платіжних доручень, вимог - доручень. Це забирає багато часу на оформлення, відповідне опрацювання у банках платника і отримувача, а при міжна-родних розрахунках, ще й у Центрі міждержавних розрахунків, пересилання з одного відділення зв'язку до іншого, сортування на місці прийому і зворотне інформування за тією ж схемою.

Таке становище не може влаштовувати ні банки, ні підприємства, ні державу в цілому, оскільки негативно позначається на економічних результатах як виробничої, так і комерційної діяльності.

Крім цього, при відсутності надійної системи контролю, ефективного правового регулювання бан-ківської діяльності всі розглянуті форми взаємороз-рахунків, канали їх проходження фактично не захищені від правопорушників. Практика показує, що майже при всіх вказаних способах платіжного обігу скоювались службові підлоги, розкрадання в особливо великих розмірах шляхом шахрайства, підробки документів, хабарництва, утворення фіктивних грошових коштів та їх відмивання пересиланням на банківські рахунки партнерів по псевдоугоді з зворотним перерахуванням цих кош-тів або їх частини ініціатору фіктивної операції.

Шляхи удосконалення технології взаєморозра-хунків, прискорення платіжного обігу розроблено в положенні Національного банку України "Про міжбанківські розрахунки в Україні " від 15 липня 1993 року. Запропоновано ввести електронну пошту за допомогою комп'ютеризації всієї банківської системи.

Такий зв'язок дає можливість прискорити проходження платежів з рахунку клієнта одного банку на інший, незалежно від місця його дисло-кації, протягом одного операційного дня, як виняток - щонайбільше за два дні. Економічна вигода електронної пошти очевидна. Спеціалісти вважають, що вартість проведення однієї тисячі електронних "платіжок" еквівалентна витратам, що припадають на відправлення традиційним методом однієї паперової "платіжки".

Базовими центрами і провідниками впроваджен-ня нової системи платежів стануть регіональні розрахункові палати (РРП), які здійснюватимуть як регіональні, так і міжрегіональні розрахунки на території країни. Ці функції до останнього часу якоюсь мірою виконували розрахункові касові центри (РКЦ) обласних управлінь Національного банку, але вони після опрацювання паперових платіжок відправляли їх поштою, що мало істотні недоліки, про які вже говорилося.

Таким чином, центр накопичення інформації про банківські операції, в тому числі за псевдоугодами перемістився з РКЦ у регіональні розрахункові палати (РРП).

Як виглядає ця справа з точки зору матеріально-технічного забезпечення банківських установ єдиною комп'ютерною системою?

Національний банк на даний час у своїх установах створив таку систему, а також має комп'ютери для продажу комерційним банкам, але практична участь у цій акції визначатиметься кожним банком окремо, на добровільних засадах, в міру технічної підготовленості та усвідомлення ним очікуваних переваг. Взаємовідносини між банками та РРП формуються на підставі взаємних угод, що передбачають юридичну відповідальність обох сторін за своєчасне і якісне перерахування (зарахування) коштів, здійснення міжбанківських операцій. На думку спеціалістів Нацбанку, мережа регіональних розрахункових палат функціонува-тиме спочатку за кількома технічними моделями, що обумовлено різними рівнями технічного оснащення банків. Поряд з електронним обслугову-ванням банків, які уже мають комп'ютерну мережу, існуватимуть і поштові відправлення платіжних документів тих банків, які уклали угоди з РРП і працюють над створенням комп'ютерної системи.

Підставою для проведення платежів через РРП зараз є платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, акредитиви, векселі, чеки.

Водночас запроваджується електронна техноло-гія міжбанківських розрахунків, тобто електронні повідомлення каналами зв'язку та магнітні носії, що в недалекій перспективі стануть домінуючими у здійсненні міжбанківських платежів. На кожному телекомунікаційному каналі розрахункової палати запроваджується криптографічний захист з відпо-відними ключами до них, які захищатимуть банківські проводки від перехоплення, підробки та інших махінацій. Зараз приступили до виконання цієї програми Промінвестбанк, Українська фінан-сова група, Антекбанк, Укрінбанк, банки "Інко" та "Відродження". На базі цих банків почалася дослідна експлуатація нової системи платежів.

Експериментальне напрацювання за цією техно-логією проходить в Дніпропетровську, Запоріжжі, Житомирі, Тернополі та Харкові. Для обслугову-вання платіжного обігу суб'єктів господарської діяльності за міждержавними угодами у Національ-ному банку України створено Центр міждержавних розрахунків, який у взаємодії з РРП обслугову-ватиме всі платежі за межі України.

Він має такі підрозділи:

фінансово-економічний відділ;

відділ розрахункових операцій;

сектор розрахунків з Прибалтикою;

сектор розрахунків з Середньою Азією;

сектор розрахунків з закавказькими державами, Білорусією, Молдовою;

відділ внутрішньобанківських операцій;

відділ комп'ютерних технологій.

Є інші адміністративні та допоміжні підрозділи, які з точки зору отримання інформації по опера-ціях називати тут не має сенсу.

Скасовані нині Правила Держбанку СРСР "Про безготівкові розрахунки в народному господарстві" № 2 від 30 вересня 1987 року, крім розглянутих форм платіжного обігу, передбачали розрахунки по транзитних операціях, визначали порядок та особливості розрахунків з транспортними органі-заціями, військово - промисловим комплексом і рядом інших галузей народного господарства. Прийняті Національним банком України нові правила безготівкових розрахунків передбачають тільки розглянуті нами форми розрахунків.

Необхідно відзначити, що Національний банк України поки що робить перші кроки щодо формування власної нормативної бази, тому більш фундаментальні розробки з питань регулювання банківської діяльності, в тому числі з проблем взаєморозрахунків, ще попереду. Разом з тим останнім часом у сфері надання фінансових послуг в Україні зроблено перші кроки у використанні нового виду платіжних засобів - електронних та пластикових грошей.

Термін "пластикові гроші" об'єднує картки двох видів - кредитну і дебетову (розрахункову). Вони є платіжно-розрахунковими документами, які банк видає своїм вкладникам для оплати за придбані товари та одержані послуги. Ці картки являють собою пластмасову пластинку зеленого, жовтого або платинового кольору розміром 86 на 54 мм. Колір картки символізує соціальний статус клієнтів, ха-рактеризує їх кредитоспроможність. На лицьовому боці картки вказані її номер, назва банку, прізвище власника картки і номер його рахунку у банку, термін дії, зразок особистого підпису власника. На зворотному боці відбита магнітна смуга для зчитування відомостей про наявність грошових коштів на особистому рахунку клієнта. Впровад-ження цих платіжних засобів на ринку фінансових послуг має на меті: по-перше, використати прогре-сивні форми безготівкових розрахунків, які прий-няті у міжнародній банківській практиці; по-друге, звільнити своїх клієнтів від необхідності постійно мати при собі великі суми готівки; по-третє, допомогти своїм клієнтам вирішити питання, які пов'язані з надійним зберіганням грошей; по-четверте, зробити товари і послуги іноземних магазинів та фірм більш доступними.

За призначенням кредитні та розрахункові картки принципово відрізняються одна від другої. Ця різниця в тому, що кредитна картка надає її власнику можливість автоматично отримати кредит від банку, з яким укладена угода, на оплату товарів та послуг. Дебетова (розрахункова) картка надає право її власнику здійснювати купівлю товарів і оплачувати послуги тільки в межах залишку на банківському рахунку клієнта.

У здійсненні розрахункових операцій за допомогою кредитних карток беруть участь три зацікавлені сторони: банк, що надає кредит, клієнт банку і продавець. Для придбання товарів та одержання послуг клієнту необхідно подати продав-цю картку і учинити підпис у спеціальній квитанції, яка складається у трьох примірниках. Один при-мірник квитанції залишається у продавця, другий - у власника картки, третій примірник надсилається банку, який видав картку.

Після цього продавець надсилає до банку рахунок - вимогу, котрий він зобов'язаний негайно оплатити.

Правовою базою застосування "пластикових грошей" в Україні є договори на обслуговування власників карток, що їх укладає акціонерне товариство "Інтурсервіс" з різними юридичними особами, які розташовані у великих містах. Відповідно до договору, останні зобов'язані приймати картки для оплати певного набору товарів і наданих послуг.

Окремі комерційні банки України вже почали залучати своїх клієнтів до користування "електронними грішми" і створювати технічні передумови для запровадження системи електрон-них платежів. Так, банк "АЖІО" вже випустив в обіг перші вітчизняні дебетові картки, за допомогою яких їх власники можуть придбати товари у київському магазині "Екском". Найближчим часом кілька десятків тисяч таких карток буде випущено в обіг агропромбанком "Україна".

Зважаючи на новизну і відносну обмеженість ін-формації про застосування такого засобу платежу, як пластикові картки, а також через недооцінку небезпеки здійснення правопорушень з їх викори-станням працівники контролюючих органів ще не прділяли належної уваги цій сфері діяльності. Разом з тим тут теж можуть скоюватись злочини, способи яких ми розглянемо у відповідному розділі.

Аналогічне ставлення до проблеми можливих зловживань при безготівкових розрахунках із застосуванням електронних мереж. Деякі банківські спеціалісти стверджують, що розроблено систему захисту, яка практично виключає зловживання при електронних розрахунках. На погляд автора, такі твердження базуються або на необізнанності з можливостями злочинців знаходити способи збага-чення в будь - якій ситуації, або на якихось інших мотивах. Світова практика скоєння комп'ютерних злочинів показує, що сьогодні жодну електронну систему не можна вважати цілком надійною. Ця проблема ще більш актуальна за наших умов, коли комп'ютеризація міжбанківських розрахунків тіль-ки впроваджується, а нормативна база й система контролю з цих питань відсутня. Тому зараз доцільно не покладатися на вигадану захищенність електронних систем, а якнайшвидше вивчити світо-ву практику скоєння комп'ютерних злочинів, на основі чого прийняти нормативну базу і розробити необхідну систему попередження та контролю за скоєнням таких злочинів у сфері банківської діяльності.

Пропозиції автора щодо удосконалення системи захисту електронних банківських мереж від комп'ютерних злочинів буде розглянуто у розділі "Загальний огляд злочинів, що можуть здійснюватись з використанням мереж електронних розрахунків".

http://fma.by.ru/book/book3/book306.html

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 56