Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення

го забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, овдовіння, настання старості або іншого випадку втрати засобів до існування з незалежних від людини обставин, а також якщо винагорода за працю, якою займається особа, не забезпечує такого рівня для неї самої та її сім'ї. Декларація визнає, що материнство та дитинство дають право на особливу турботу та допомогу і звертає увагу на те, що всі діти, які народилися в шлюбі чи поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом¹.

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права² від 16 грудня 1966 р. також підтверджується право людини на соціальне забезпечення. Більше того, тут називається одне з джерел соціального забезпечення, яким відповідно до ст. 9 визнається соціальне страхування. Пактом передбачено, що сім'я є основною ланкою суспільства і їй потрібно створювати усі необхідні умови соціального захисту та охорони. Особлива охорона має надаватися матерям, у тому числі у допологовий та післяпологовий період. У цьому ж документі закріплено право кожного на достатній життєвий рівень, що включає належне харчування, одяг, житло та постійне поліпшення життєвих умов.

Декларація соціального прогресу і розвитку³, проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1969 р., у тринадцяти статтях узагальнила принципи, що містилися в Загальній декларації прав людини, Міжнародних пактах про права людини, Декларації прав дитини та деяких резолюціях Організації Об'єднаних Націй. У цьому міжнародно-правовому акті було визначено цілі, яких праг-

¹ Стаття 22 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 р. //

Действующее международное право. Сборник документов. — М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — Ст. 25.

² Действующее международное право: Сборник документов. — М.: Изд-во Мос-

ковского независимого института международного права, 1997. — Т. 2. — С. 10.

³ Международньїе актьі о правах человека: Сборник документов. — М.: Издатель-

ская группа «Норма-Инфра-М», 1998. — С. 324.

3.2. Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального...

и<* досягти міжнародне співтовариство, а також засоби і методи їх досягнення.

Зокрема відзначається, що соціальний прогрес та розвиток повинні бути спрямовані на:

— надання соціального захисту та послуг соціального піклування, створення та поліпшення системи соціального за-Лозпечення і страхування всіх осіб, які в силу хвороби, не працездатності або похилого віку тимчасово або постійно не можуть заробляти на прожиття, з тим, щоб забезпечити належний рівень життя для таких осіб, їх сімей та утриманців;

— охорону прав матері і дитини; турботу про виховання і здоров'я дітей, проведення заходів, спрямованих на охорону здоров'я і добробуту жінок та особливо працюючих матерів під час вагітності та матерів з грудними дітьми, а також матерів, заробіток яких є єдиним джерелом забезпечення сім'ї, надання жінкам відпусток і допомог у зв'язку з вагітністю і материнством із збереженням за ними місця роботи і зарплати;

— захист прав і забезпечення добробуту дітей, осіб похилого віку та інвалідів; забезпечення захисту тих осіб, які мають фізичні та розумові вади¹.

Декларація наводить широкий перелік засобів та методів досягнення цих цілей.

Особливу увагу світової спільноти впродовж минулого століття привертали права дитини як однієї з найменш захищених категорій населення. З приводу захисту прав дитини було проголошено чимало декларацій та угод. Положення, спрямовані на захист прав дитини, містяться майже у кожному міжнародно-правовому акті з прав людини. Необхідність в такому особливому захисті дітей була передбачена Женевською Декларацією прав дитини 1924 р. і Декларацією прав дитини, ухваленою Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1959 р. Норма про захист прав дитини є і у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стат-

¹ Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. — М.: Юри-дическая литература, 1990.—С. 328.

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення

ті 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні соціальні* культурні права (ст. 10), а також у статутах і відповідних д кументах спеціалізованих установ і міжнародних організа цій, що займаються питаннями добробуту дітей.

Декларація прав дитини¹, прийнята резолюцією Генерал ної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 р., вказує, що дити «внаслідок її фізичної та розумової незрілості, необхід спеціальна охорона і турбота, в тому числі і належний прав вий захист, як до, так і після народження...». Крім того, п «людство зобов'язане давати дитині все найкраще», дити повинна «за будь-яких обставин бути серед тих, хто перши отримує захист та допомогу»². Метою проголошення Декла. рації Генеральна Асамблея визначила забезпечення щасливого дитинства, користування передбаченими правами і свободами — на їх власне благо і на благо суспільства. Преамбула Декларації закликає всіх — батьків, а також чоловіків і жінок як окремих осіб, добровільні організації, місцеву владу та національні уряди — до того, щоб вони визнали ці права і домагалися їх дотримання як законодавчими шляхами, так і іншими способами. В Декларації викладено 10 принципів, на яких мають базуватися національні законодавчі та інші заходи. Серед принципів, що проголошують визнання багатьох притаманних дитині прав, таких як право на ім'я та громадянство, освіту, право на створення умов для її фізичного, духовного, розумового розвитку, атмосфери любові та розуміння, визначено, що дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. їй має належати право на здорове зростання і розвиток. З цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги та медичне обслуговування.

¹ Международная защита прав и свобод человека: Сборник документов. — М.: Юри-

дическая литература, 1990. — С. 385.

² Принцип 8 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 р. // Международная

защита прав и свобод человека. -— М.: Юридическая литература, 1990. — С. 387.

3.2. Акти договірного характеру, що є джерелами права соціальног о...

Гуманізм держави, моральність суспільства характеризує їх ставлення до своїх найслабших членів, якими, без сумніву, є інваліди та розумово відсталі особи. Положення про.шхист їх прав містяться у більшості міжнародно-правових актів щодо захисту прав людини та прав дитини. У сімдесятих роках минулого століття було прийнято дві окремі декларації, які стали невід'ємною частиною договірного права, спрямованого на захист інтересів соціально незахищених осіб.

Декларація про права розумово відсталих осіб¹ була проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1971 р. У ній наголошується, що «розумово відстала особа має В максимально здійсненній мірі ті ж права, що й інші люди».

В плані соціального забезпечення проголошено, що розумово відстала особа має право на належне медичне обслуговування і лікування, а також право на відновлення працездатності і піклування, які дозволять їй розвивати свої здібності і Максимальні можливості. Розумово відстала особа має право на матеріальне забезпечення і на достатній життєвий рівень.

Декларація про права інвалідів², проголошена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1975 р., стала основою та керівництвом для захисту прав інвалідів. Декларація визнає інвалідами будь-яких осіб, які не можуть самостійно забезпечити повністю або частково потреби нормального особистого і (або) соціального життя внаслідок недоліку (вродженого чи ні) його або її фізичних чи розумових здібностей.

Декларація наголошує, що інваліди мають право на економічне та соціальне забезпечення, достатній життєвий рівень, на одержання і збереження за собою робочого місця або на заняття корисною, продуктивною і нагороджуваною діяльністю.

¹ Международньїе актьі о правах человека: Сборник документов. — М.: Изда-

тельская группа «Норма- Инфра-М», 1998. — С. 343. ^г Там само. — С. 341.

4 6-545

Розділ 3. Джерела (форми) права соціального забезпечення

Зобов'язання щодо прав людини у сфері соціального забезпечення містяться також у багатьох регіональних міжнародно-правових актах. Статус регіональних мають передусім акти Ради Європи. Найяскравішим зразком тут є, звичайно Європейська соціальна Хартія¹, що була ухвалена 18 жовтн 1961 р. Хартія встановлює механізм міжнародного захис економічних та соціальних прав людини для держав членів Ради Європи, до яких з 1995 р. належить і Україна. «Європейська соціальна хартія містить три категорії зобов'язань держав-учасниць. По-перше, держава-учасниця має прагнути до досягнення умов для ефективної реалізації на її території 19 прав і принципів політики у соціально-економічній галузі, проголошених у першій частині Хартії. По-друге, кожна держава-учасниця зобов'язана забезпечити реалізацію щонайменше 5 з 7 прав, перелічених у другій частині Хартії (право на працю, на організацію профспілки, на колективне ведення переговорів, на соціальне забезпечення, на соціальну і медичну допомогу, право сім'ї на соціальний, правовий і економічний захист, право робітників-мігрантів та їх сімей на захист і допомогу). По-третє, держава-учасниця має визначити, які додаткові з перелічених у Хартії прав вона захищатиме на своїй території»².

Уряди держав-членів Ради Європи, ухвалюючи Хартію, дійшли згоди, що метою своєї політики, до здійснення якої вони прагнутимуть усіма відповідними засобами як національного, так і міжнародного характеру, є досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: всі працівники та їхні утриманці мають право на соціальне забезпечення і на користування послугами соціального забезпечення. Інваліди мають право на соціальну реадаптацію — незалежно від причин і характеру їхньої_;інвалідності. Кожна малоімуща людина має право на сс£ ціальну та медичну допомогу. Сім'я визнана Хартією голо

¹ Международньїе актьі о правах человека: Сборник документов. —■ М.: Изда

тельская группа«Норма-Инфра-М», 1998. — С. 570. '■Юридичний словник-довідник. — К.: Решіпа, 1996. — С. 196-197.

^ 3.2. Акти договірного характеру, що є джерелами права соціального...

■ним осередком суспільства, вона має право на відповідний соціальний, правовий та економічний захист з метою забезпечення її всебічного розвитку. Крім того, матері й діти, незалежно від сімейного стану, мають право на відповідний соціальний та економічний захист.

Для гарантування права на соціальне забезпечення Договірні Сторони відповідно до ст. 12 Хартії зобов'язалися започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її діяльність, причому рівень системи соціального забезпечення повинен бути не нижчим необхідного для ратифікації Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення (МОП, № 102), а також докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень. Договірні Сторони зобов'язалися також забезпечувати рівність між власними громадянами та громадянами інших Договірних Сторін у всьому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи одержання допомоги. Право на соціальне забезпечення реалізується за допомогою таких засобів, як сумарне урахування періодів страхування або роботи, що були здійснені згідно із законодавством кожної з Договірних Сторін.

Україна підписала Європейську соціальну хартію, прийняту Радою Європи 2 травня 1996 р. А вже 7 травня 1999 р. було підписано Європейську соціальну хартію (переглянуту), яка була ухвалена Радою Європи у 1996 р. Цей документ, як зазначено у Преамбулі до нього, покликаний замінити Європейську соціальну хартію 1961 р. При цьому варто зазначити, що Європейська соціальна хартія (переглянута) містить більш широкий спектр соціальних та економічних прав людини, що визнані державами — членами Ради Європи.

Наша держава відповідно до постанови Верховної Ради України «Про підготовку до ратифікації Верховною Радою України Європейської соціальної хартії від 5 листопада 1997 р. № 620/97» має намір надати обов'язковості цьому акту на території України. Хоч, очевидно, доцільніше було б

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒