Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні

обрали спрощену систему оподаткування, за найманих пра­цівників, сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фон­ду у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого по­датків за цих працівників, зараховується в рахунок сплати страхових внесків.

Необхідно зауважити, що законодавство обмежує макси­мальну величину фактичних витрат на оплату праці найма­них працівників, оподаткованого доходу, сукупного оподат­кованого доходу, з яких справляються страхові внески до соціальних фондів¹.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування фінансуються: страхові пенсії; страхові допомоги (по безробіттю, по тимчасовій непраце­здатності; сім'ям з дітьми; у зв'язку з нещасним випадком на виробництві); різного роду страхові соціальні послуги (сана­торно-курортне лікування, медична та соціальна реабілі­тація тощо).

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважається також формою організації здійснення застрахо­ваними особами права на соціальне забезпечення у разі втра­ти заробітку або інших джерел для існування при настанні страхового випадку. Воно є одним із видів у системі страхо­вих відносин в Україні, що спрямовані на формування, роз­поділ і використання грошових коштів для захисту майно­вих інтересів фізичних і юридичних осіб і відшкодування їм матеріальної шкоди при настанні страхового випадку. Поряд із цим воно має ряд особливостей, які характеризують його правову природу та істотно відрізняють від цивільно-право­вого договірного страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування за своїм характером є імперативним. Умови участі у цьому виді страхування застрахованих, страхувальників і страховиків визначаються законом і не можуть бути змінені угодою сторін. Натомість особисте страхування здійснюється на

визначається законом про державний бюджет на поточний рік.

______________ 8.2. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування...

підставі договору страхування, що укладається відповідно до Цивільного кодексу України на умовах, визначених Законом України «Про страхування». Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування перед­бачено, що всі працівники підлягають соціальному страху­ванню і за ухилення від нього встановлена відповідальність, тоді як участь в особистому страхуванні є добровільною.

Відповідним законодавством про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування визначаються розміри і поря­док сплати страхових внесків, а при особистому страхуванні ці та інші умови визначаються договором.

Система страхових випадків, що слугують підставою для здійснення соціальних виплат за загальнообов'язковим дер­жавним соціальним страхуванням, встановлена спеціальни­ми законами, як і розміри та умови здійснення цих виплат. Зазвичай суми соціальних виплат сумірні із розміром за­робітної плати застрахованого.

Загальнообов'язковому державному соціальному страху­ванню властива так звана деперсоніфікація страхової суми. Тобто вона не є об'єктом права власності застрахованої особи, а тому у разі її смерті чи ненастання страхового випадку від­повідні кошти використовуються іншими учасниками цього виду страхування.

Існує декілька видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розрізняють:

1) пенсійне страхування;

2) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездат­ності та витратами, зумовленими народженням та похован­ням;

3) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності;

4) страхування на випадок безробіття;

5) медичне страхування (в Україні воно ще не запроваджене);

6) інші види страхування, передбачені законами України.

Розділ 8. Організаційно-правові форми соціального забезпечення в Україні