Договір страхування: поняття, основні умови та зміст

Відповідно до закону договір страхування визначається як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (нада­ти допомогу, виконати послуги), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови дого­вору.

Будь-яка страхова угода проходить кілька етапів:

І етап –подання страхувальником заяви про прийняття об’єкта на страхування;

ІІ етап – вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об’єкта на страхування (андеррайтинг);

ІІІ етап – укладення договору страхування (видача страхового полісу);

IV етап – відшкодування збитків за договором страхування (закінчення строку дії договору, дострокове розірвання договору).

1) На стадії подання заяви починається реалізація принципів наявності страхового інтересу і найвищої сумлінності. Заява містить перелік питань, що стосуються об’єк­та страхування. Страхувальник повинен повідомити страховика про всі не­обхідні відомості, суттєві для страхових правовідносин. Зазвичай заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в якому страховик попереджає страхувальника про відповідальність за не­правдиву інформацію, що стосується об’єкта, який має бути прийнятий на страхування.

Для надання юридичної ваги заяві разом із декларацією і застережен­ням страховик розглядає її як невід’ємну частину договору страхування. Отримавши заяву, страховик на її основі вирішує, чи приймати йому про­позицію страхувальника.

2) Процес прийняття ризику на страхування називається андеррайтингом. Термін «андерайтинг» походить від англійського слова underreite, який використовується в значеннях: підписувати, страхувати, гарантувати розміщення позики, погоджуватися, приєднуватися (до заяви).

Андеррайтинг спрямований на вирішення таких основних завдань:

- оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страхування та ступеня ризику і розміру максимально можливого збитку;

- на основі оцінки – вирішення питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення поданої заяви;

- у разі згоди щодо страхування даного об’єкта – визначення строків страхування, розмірів страхового забезпечення, обсягу страхової відповідальності (тобто конкретних умов договору страхування);

- обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахуванням істотних характеристик даного об’єкта.

На етапі андеррайтингу, якщо страховий поліс підписаний, завершується стадія оформ­лення страхових правовідносин між страхувальником і страховиком.

3) При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджений аудиторською фірмою та інші документи, необхідні для оцінки страхови­ком страхового ризику.

Правове значення страхового поліса (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує у собі значення документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, передає згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладання страхового договору.

4) Страхові виплати і страхове відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви стра­хувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним осо­бою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 29 Закону договір страхування вважається недійсним у таких випадках:

- якщо його укладено після страхового випадку;

- якщо об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіс­кації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.