Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Суть та види страхових премій.

Економічний зміст страхової премії проявляється в тому, що вона є частиною національного доходу, яка виділяється страхувальником з метою забезпечення гарантування його інтересів на випадок небажаних, несприятливих для нього подій (страхових подій).

У юридичному аспекті страхова премія – грошове вираження страхового зобов’язання, яке відображене у страховому договорі.

Математичний зміст страхової премії полягає в тому, що вона набирає форму періодично повторюваного платежу страхувальника страховику.

Зобов’язання за окремим видом страхування розраховується як середня величина. Наприклад,якщо прийняти загальний розмір зобов'язань страховика зі страхування життя за В,а вартість однієї ренти– пенсії за А_х, де х – вік людини, що сплачує страховий внесок Р_х,то в разі довічної сплати страхового внеску він буде визначатися за формулою:

У разі строкового характеру страхових внесків формула матиме вигляд:

Де L_XA_X – вартість однієї строкової ренти.

Вартість ренти – довічний або на певний період часу річний доход, який страховик зобов’язується сплачувати страхувальнику.

На практиці досить часто страхова премія, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику за взяті ним на себе ризики, встановлюється в певних відсотках від страхової суми.

У майновому страхуванні страховий внесок може бути представлений середньою величиною, що являє собою співвідношення між загальним очікуваним розміром платежів страхувальника (ΣQ) за певний проміжок часу і загальним числом застрахованих об’єктів (n), тобто

У загальному плані страхова премія (Р) – середня величина відносно страхової сукупності.

Страховий внесок (премія) показує, як розподіляється загальний розмір зобов’язань страховика на кожну окремо взяту одиницю страхової сукупності. Величина страхової премії залежить від ряду чинників і насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування.

Так, для визначення страхового внеску за особистим страхуванням важливо передбачити імовірність смерті чи імовірність захворювання. Крім цього, до уваги беруться розмір страхової суми договору та норма прибутку.

Для визначення страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати: імовірність настання страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт кумуляції ризику, коефіцієнт збитковості, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитків.

Частота страхових подій – показник, який характеризує кількість страхових подій у розрахунку на один об’єкт страхування.

де Ч_СП – частота страхових подій;

L – кількість страхових подій, од.;

п – число об’єктів страхування, од.

Якщо Ч_с _п < 1, це означає, що одна страхова подія спричинила багато страхових випадків (наприклад, паводком пошкоджено багато страхових об’єктів).

Коефіцієнт кумуляції (накопичення) ризику показує середню кількість об’єктів, що постраждали від страхової події. Він розраховується за формулою:

де К_к – коефіцієнт кумуляції ризику;

т – кількість застрахованих об’єктів, що постраждали внаслідок страхового випадку, од.;

L – число страхових подій, од.

Мінімальне значення коефіцієнта кумуляції дорівнює одиниці, тобто число страхових подій дорівнює числу страхових випадків. Якщо К_к > 1, то це означає, що на одну страхову подію припадає більше страхових випадків. Страховик уникає майнового страхування ризиків з великим коефіцієнтом кумуляції.

Коефіцієнт збитковості (К_зб) показує частку виплаченого страхового відшкодування в страховій сумі усіх об’єктів, що постраждали. Він визначається за формулою:

де К_зб – коефіцієнт збитковості;

В – сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

С_СП – страхова сума, що припадає на один пошкоджений об’єкт страхової сукупності, грн.

Це означає, що коефіцієнт збитковості не може бути більшим за одиницю, оскільки застраховані об’єкти не знищуються двічі в межах дії одного страхового договору.

Збитковість страхової суми (імовірність збитків) показує частку виплаченого страховиком відшкодування збитків у страховій сумі всіх застрахованих об’єктів. Він визначається за формулою:

де 3 – збитковість страхової суми, грн;

В – сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

С – страхова сума для всіх об’єктів страхування, грн.

Цей показник завжди менший за одиницю. Збитковість страхової суми розглядають ще як міру величини ризикової премії.

Середня страхова сума на один об’єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об’єктів страхування до кількості всіх об’єктів страхування:

де – середня страхова сума на один об’єкт страхування, грн;

С – страхова сума для всіх об'єктів страхування, грн;

n – кількість об’єктів страхування, од.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат) – відношення суми виплаченого страхового відшкодування до суми зібраних страхових премій, виражене у відсотках:

де V₃ – норма збитковості, %;

В – сума виплаченого страхового відшкодування, грн;

Р – сума зібраних страхових премій, грн.

На практиці розраховують нетто-норму та брутто-норму.

100% <N< 100%.

Частота збитків визначається множенням частоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції:

Ч_з =Ч_СП* К_к.

Види страхових премій

1. За своїм призначенням страхові внески набирають таких форм:

Ризикова премія – чиста нетто-премія. Це частина страхового внеску в грошовій формі, покликана забезпечити покриття ризику. Її величина залежить від ступеня імовірності настання страхового випадку. Ризиковий внесок є функцією від імовірності настання ризику. В особистому страхуванні вона залежить від структури за віком та статтю. У майновому – ризикові премії відносно постійні.

Заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок має місце при страхуванні життя. Він мусить покривати платежі страхувальника по закінченні строку страхування. Як правило, умови страхування вимагають, щоб страхова нетто-премія протягом дії договору залишалася сталою, а зі зростанням ризику збільшувалася ризикова премія та зменшувалася заощаджувальна, і навпаки.

Нетто-премія – внесок, необхідний для покриття страхових платежів за певний проміжок часу за даним видом страхування. Якщо має місце планомірний розвиток ризику, то нетто-преміядорівнює ризиковій премії. Вумовах змінного ризику передбачається гарантійна (стабілізаційна) надбавка. За цих умов нетто-премія відрізняється від ризикової на величину стабілізаційної надбавки, яка може бути виражена додатним або від’ємним числом. У майновому страхуванні нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс стабілізаційна надбавка, а в особистому нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс заощаджувальний внесок. Іноді додають ще стабілізаційну надбавку.

Достатній внесок – сума нетто-премії та навантаження, які включають у витрати страховика. Цей внесок розглядають як брутто-премію або тарифну ставку.

Брутто-премія – тарифна ставка страховика. Вона дорівнює достатньому внеску плюс надбавки, що йдуть на покриття витрат, пов’язаних із превентивними заходами, рекламою, покриттям збиткових видів страхування і т. ін. Кожний додатковий елемент зумовлює зростання тарифної ставки.

2. За характером ризиків,які підлягають страхуванню, страхові премії розподіляють на натуральні й постійні.

Натуральна премія – премія, що покриває ризик за певний проміжок часу. Вона відповідає фактичному розвитку ризику. На даний проміжок часу дорівнює ризиковій премії. У довгостроковому періоді вона змінюється зі щорічною зміною ризику. Наприклад, у договорах зі страхування життя із зростанням тривалості життя зростає натуральна премія. Страховик вивчає тенденції розвитку натуральної премії і з урахуванням їх вносить корективи в політику страхової компанії.

Постійні (фіксовані) премії – внески, які з плином часу залишаються незмінними. Найпоширеніші вони в майновому страхуванні, властиві сталим ризикам, хоча стабільність відносна, оскільки зі зміною технологій змінюються і ризики, і премії.

3. За формою сплати страхових внесків їх розподіляють так:

Одноразова премія сплачується страхувальником страховику за весь період страхування наперед.

Поточні страхові премії – частина від загальних зобов’язань страхувальника перед страховиком. Сума поточних внесків більша від одноразового внеску.

Річний внесок – одноразовий внесок за договорами, які мають річний термін дії. Цей внесок неподільний. В особистому страхуванні мають місце строкові та довічні річні страхові премії.

Розстрочена премія – розподілена на частини річна премія (за півріччями, кварталами, місяцями).

4. За часом сплати страхових премій їх розподіляють так:

Авансові премії – платежі, які страхувальник сплачує страховику до настання терміну їх сплати, зазначеного в договорі.

Попередня премія – дозволена страховиком повна або часткова сплата внеску до настання строку сплати. Її розглядають як внесок заощаджувального характеру. На ці премії нараховують відсотки за вкладами. З настанням страхового випадку до закінчення строку договору страхувальник або спадкоємець отримують крім страхової суми ще й ті страхові премії, за якими строк сплати ще не настав. У цьому відмінність між авансовими та попередніми преміями.

5. Залежно від того, як страхові платежі відображаються в балансі страховика,розрізняють:

Перехідні премії – утворюються внаслідок невідповідності календарного та страхового року. Якщо застрахований зробив річний внесок, а застрахувався він, скажімо, у четвертому кварталі, то 3/4 його річного платежу переносять на наступний календарний рік.

Ефективна премія – вся сума наявних страхових платежів, які перебувають у розпорядженні страховика в поточному році.

Результативна премія – різниця між річною нетто-премією і перехідними платежами.

6. За величиною розрізняють такі премії:

Необхідна премія – внесок, величина якого достатня для того, щоб страховик зміг здійснити виплати страхових сум і відшкодувань.

Справедлива премія – на засадах справедливості гри й теорії ймовірності відображає еквівалентність зобов’язань сторін, котрі беруть участь у договорі страхування.

Конкурентна премія – внесок, який у ринкових умовах дає змогу страховику залучити максимальну кількість страхувальників.

7. Залежно від способу нарахування страхових премій:

Середні премії – платежі, які обчислюють як середньоарифметичну для всієї страхової сукупності. Їх застосовують за умови, коли у страховика немає інформації щодо розвитку ризику.

Ступеневі премії передбачають при визначенні величини страхової премії врахування ступеня ризику.

Індивідуальні премії враховують індивідуальні особливості об’єкта страхування.

Крім уже перерахованих виділяють ще основну премію, яка визначається на момент підписання договору, та додаткову,яка передбачає надбавки до основної. Якщо ж страховик передає частину ризиків у перестрахування, то він передає страхувальнику і частину премії, її називають перестрахувальною премією.

Контрольні запитання

1. Що називають страховою (актуарною) калькуляцією?

2. Що розуміють під поняттям тарифної ставки?

3. Як класифікують страхові внески за своїм призначенням?

4. Хто встановлює класифікаційні вимоги до осіб, які хочуть займатися актуарними розрахунками?

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒