Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Суть та види страхових премій.




 

Економічний зміст страхової премії прояв­ляється в тому, що вона є частиною національного доходу, яка виділяється страхувальником з метою забезпечення гарантування його інтересів на випа­док небажаних, несприятливих для нього подій (стра­хових подій).

У юридичному аспекті страхова премія – грошове вираження страхового зобов’язання, яке відображене у страховому договорі.

Математичний зміст страхової премії поля­гає в тому, що вона набирає форму періодично повто­рюваного платежу страхувальника страховику.

Зобов’язання за окремим видом страхування розраховується як середня величина. Наприклад,якщо прийняти загальний розмір зобов'язань стра­ховика зі страхування життя за В,а вартість однієї ренти– пенсії за Ах, де х – вік людини, що сплачує страховий внесок Рх,то в разі довічної сплати страхо­вого внеску він буде визначатися за формулою:

.

У разі строкового характеру страхових внесків формула матиме вигляд:

,

Де LXAX – вартість однієї строкової ренти.

 

Вартість ренти – довічний або на певний пе­ріод часу річний доход, який страховик зобов’язуєть­ся сплачувати страхувальнику.

На практиці досить часто страхова премія, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику за взяті ним на себе ризики, встановлюється в певних відсотках від страхової суми.

У майновому страхуванні страховий внесок може бути представлений середньою величиною, що являє собою співвідношення між загальним очіку­ваним розміром платежів страхувальника (ΣQ) за певний проміжок часу і загальним числом застра­хованих об’єктів (n), тобто

.

У загальному плані страхова премія (Р) – се­редня величина відносно страхової сукупності.

Страховий внесок (премія) показує, як розподі­ляється загальний розмір зобов’язань страховика на кожну окремо взяту одиницю страхової сукупності. Величина страхової премії залежить від ряду чин­ників і насамперед від галузевих особливостей осо­бистого та майнового страхування.

Так, для визначення страхового внеску за особис­тим страхуванням важливо передбачити імовірність смерті чи імовірність захворювання. Крім цього, до уваги беруться розмір страхової суми договору та норма прибутку.

Для визначення страхових премій за майновим страхуванням слід враховувати: імовірність настан­ня страхового випадку, частоту та складність ризику, коефіцієнт кумуляції ризику, коефіцієнт збит­ковості, збитковість страхової суми, норму збитко­вості, частоту збитків.

Частота страхових подій – показник, який характеризує кількість страхових подій у розрахун­ку на один об’єкт страхування.

де ЧСП – частота страхових подій;

L – кількість страхових подій, од.;

п – число об’єктів страхування, од.

Якщо Чс п < 1, це означає, що одна страхова подія спричинила багато страхових випадків (наприклад, паводком пошкоджено багато страхових об’єктів).

Коефіцієнт кумуляції (накопичення) ризику по­казує середню кількість об’єктів, що постраждали від страхової події. Він розраховується за формулою:

,

де Кк – коефіцієнт кумуляції ризику;

т – кількість застрахованих об’єктів, що постраждали внаслідок страхового випадку, од.;

L – число страхових подій, од.

Мінімальне значення коефіцієнта кумуляції дорівнює одиниці, тобто число страхових подій дорів­нює числу страхових випадків. Якщо Кк > 1, то це означає, що на одну страхову подію припадає більше страхових випадків. Страховик уникає майнового страхування ризиків з великим коефіцієнтом куму­ляції.

Коефіцієнт збитковості зб) показує частку виплаченого страхового відшкодування в страховій сумі усіх об’єктів, що постраждали. Він визначається за формулою:

,

де Кзб – коефіцієнт збитковості;

В – сума виплаченого страхового відшкодуван­ня, грн;

ССП – страхова сума, що припадає на один пошко­джений об’єкт страхової сукупності, грн.

Це означає, що коефіцієнт збитковості не може бути більшим за одиницю, оскільки застраховані об’єкти не знищуються двічі в межах дії одного стра­хового договору.

Збитковість страхової суми (імовірність збит­ків) показує частку виплаченого страховиком відшко­дування збитків у страховій сумі всіх застрахованих об’єктів. Він визначається за формулою:

,

де 3 – збитковість страхової суми, грн;

В – сума виплаченого страхового відшкодуван­ня, грн;

С – страхова сума для всіх об’єктів страхуван­ня, грн.

Цей показник завжди менший за одиницю. Збитковість страхової суми розглядають ще як міру величини ризикової премії.

Середня страхова сума на один об’єкт (договір) страхування визначається як відношення загальної страхової суми всіх об’єктів страхування до кількості всіх об’єктів страхування:

,

де – середня страхова сума на один об’єкт стра­хування, грн;

С – страхова сума для всіх об'єктів страхуван­ня, грн;

n – кількість об’єктів страхування, од.

Норма збитковості (коефіцієнт виплат) – відношення суми виплаченого страхового відшкодуван­ня до суми зібраних страхових премій, виражене у відсотках:

,

де V3 – норма збитковості, %;

В – сума виплаченого страхового відшкодуван­ня, грн;

Р – сума зібраних страхових премій, грн.

На практиці розраховують нетто-норму та брутто-норму.

100% <N< 100%.

Частота збитків визначається множенням час­тоти страхових подій на коефіцієнт кумуляції:

ЧзСП* Кк.

Види страхових премій

1. За своїм призначенням страхові внески на­бирають таких форм:

Ризикова премія – чиста нетто-премія. Це ча­стина страхового внеску в грошовій формі, покли­кана забезпечити покриття ризику. Її величина залежить від ступеня імовірності настання стра­хового випадку. Ризиковий внесок є функцією від імовірності настання ризику. В особистому стра­хуванні вона залежить від структури за віком та статтю. У майновому – ризикові премії відносно постійні.

Заощаджувальний (нагромаджувальний) вне­сок має місце при страхуванні життя. Він мусить покривати платежі страхувальника по закінченні строку страхування. Як правило, умови страхуван­ня вимагають, щоб страхова нетто-премія протягом дії договору залишалася сталою, а зі зростанням ри­зику збільшувалася ризикова премія та зменшува­лася заощаджувальна, і навпаки.

Нетто-премія – внесок, необхідний для покрит­тя страхових платежів за певний проміжок часу за даним видом страхування. Якщо має місце плано­мірний розвиток ризику, то нетто-преміядорівнює ризиковій премії. Вумовах змінного ризику перед­бачається гарантійна (стабілізаційна) надбавка. За цих умов нетто-премія відрізняється від ризикової на величину стабілізаційної надбавки, яка може бути виражена додатним або від’ємним числом. У май­новому страхуванні нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс стабілізаційна надбавка, а в особисто­му нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс заощаджувальний внесок. Іноді додають ще стабілі­заційну надбавку.

Достатній внесок – сума нетто-премії та на­вантаження, які включають у витрати страховика. Цей внесок розглядають як брутто-премію або та­рифну ставку.

Брутто-премія – тарифна ставка страховика. Вона дорівнює достатньому внеску плюс надбавки, що йдуть на покриття витрат, пов’язаних із превен­тивними заходами, рекламою, покриттям збиткових видів страхування і т. ін. Кожний додатковий еле­мент зумовлює зростання тарифної ставки.

2. За характером ризиків,які підлягають стра­хуванню, страхові премії розподіляють на натуральні й постійні.

Натуральна премія – премія, що покриває ри­зик за певний проміжок часу. Вона відповідає фак­тичному розвитку ризику. На даний проміжок часу дорівнює ризиковій премії. У довгостроковому періоді вона змінюється зі щорічною зміною ризику. Наприклад, у договорах зі страхування життя із зрос­танням тривалості життя зростає натуральна пре­мія. Страховик вивчає тенденції розвитку натураль­ної премії і з урахуванням їх вносить корективи в політику страхової компанії.

Постійні (фіксовані) премії – внески, які з пли­ном часу залишаються незмінними. Найпоширеніші вони в майновому страхуванні, властиві сталим ри­зикам, хоча стабільність відносна, оскільки зі зміною технологій змінюються і ризики, і премії.

3. За формою сплати страхових внесків їх розподіляють так:

Одноразова премія сплачується страхувальником страховику за весь період страхування наперед.

Поточні страхові премії – частина від загаль­них зобов’язань страхувальника перед страховиком. Сума поточних внесків більша від одноразового внеску.

Річний внесок – одноразовий внесок за догово­рами, які мають річний термін дії. Цей внесок непо­дільний. В особистому страхуванні мають місце стро­кові та довічні річні страхові премії.

Розстрочена премія – розподілена на частини річна премія (за півріччями, кварталами, місяцями).

4. За часом сплати страхових премій їх роз­поділяють так:

Авансові премії – платежі, які страхувальник сплачує страховику до настання терміну їх сплати, зазначеного в договорі.

Попередня премія – дозволена страховиком повна або часткова сплата внеску до настання стро­ку сплати. Її розглядають як внесок заощаджувального характеру. На ці премії нараховують відсотки за вкладами. З настанням страхового випадку до закінчення строку договору страхувальник або спад­коємець отримують крім страхової суми ще й ті страхові премії, за якими строк сплати ще не на­став. У цьому відмінність між авансовими та попе­редніми преміями.

5. Залежно від того, як страхові платежі відображаються в балансі страховика,розрізня­ють:

Перехідні премії – утворюються внаслідок невідповідності календарного та страхового року. Якщо за­страхований зробив річний внесок, а застрахувався він, скажімо, у четвертому кварталі, то 3/4 його річно­го платежу переносять на наступний календарний рік.

Ефективна премія – вся сума наявних страхо­вих платежів, які перебувають у розпорядженні стра­ховика в поточному році.

Результативна премія – різниця між річною нетто-премією і перехідними платежами.

6. За величиною розрізняють такі премії:

Необхідна премія – внесок, величина якого до­статня для того, щоб страховик зміг здійснити ви­плати страхових сум і відшкодувань.

Справедлива премія – на засадах справедливості гри й теорії ймовірності відображає еквівалентність зобов’язань сторін, котрі беруть участь у договорі страхування.

Конкурентна премія – внесок, який у ринко­вих умовах дає змогу страховику залучити макси­мальну кількість страхувальників.

7. Залежно від способу нарахування страхо­вих премій:

Середні премії – платежі, які обчислюють як середньоарифметичну для всієї страхової сукупності. Їх застосовують за умови, коли у страховика немає інформації щодо розвитку ризику.

Ступеневі премії передбачають при визначенні величи­ни страхової премії врахування ступеня ризику.

Індивідуальні премії враховують індивідуальні особливості об’єкта страхування.

Крім уже перерахованих виділяють ще основну премію, яка визначається на момент підписання до­говору, та додаткову,яка передбачає надбавки до основної. Якщо ж страховик передає частину ризиків у перестрахування, то він передає страхувальнику і частину премії, її називають перестрахувальною премією.

 

Контрольні запитання

1. Що називають страховою (актуарною) калькуляцією?

2. Що розуміють під поняттям тарифної ставки?

3. Як класифікують страхові внески за своїм призначенням?

4. Хто встановлює класифікаційні вимоги до осіб, які хочуть займатися актуарними розрахунками?

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...