Становлення та розвиток страхового ринку в Україні

Поворотним пунктом у розвитку страхового ринку України, його де­мократизації став 1988 р. В Україні до цього страховий ринок був моно­полізований системою Держстраху. Сама назва цієї організації говорить про те, що її діяльність регулюється державою, а основними напрямами діяльності було соціальне і майнове страхування. Передбачалися надход­ження від страхових премій до бюджету, а звідти – виділення коштів на виплату компенсацій. Однак, починаючи з 1988 р., після прийняття Закону «Про кооперацію», з’являються перші страхові кооперативи, а з 1990 р. після прийняття Радою Міністрів СРСР «Положення про акціонерні то­вариства та товариства з обмеженою відповідальністю» та Постанови «Про заходи щодо демонополізації народного господарства» – акціонерні страхові компанії.

Демонополізація страхової справи – процес, обернений встановленню державної страхової монополії, виражений у створенні соціально-економічних і політичних умов для організації страхового ринку як загальної частини фінансової інфраструктури.

До 1993 р. в нашій країні йшов бурхливий процес утворення комер­ційних, приватних і акціонерних страхових компаній, а невдовзі їхня кількість становила понад 1000, проте в діяльності окремих з’явилися оз­наки відвертого «пірамідального синдрому». Майже повна відсутність за­конодавчих обмежень, легкість реєстрації страхових компаній, мінімальний страховий фонд призвели до страхового буму. Особливістю цього пе­ріоду стала універсалізація діяльності страхових компаній, значна кількість видів страхування (до 40 – 50 видів).

У травні 1993 р. було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування», який складав на той час основу страхового законодав­ства та був спрямований на утворення ринку страхових послуг, посилення захисту майнових інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Декретом на базі Державної Комерційної страхової організації була ство­рена НАСК «Оранта», головним акціонером якої залишилася держава. Цей документ дав змогу зупинити будівництво фінансових «пірамід» на ринку страхових послуг.

У кінці того ж року було утворено Комітет у справах нагляду за стра­ховою діяльністю. Перше завдання новоствореного Комітету було нелег­ким: потрібно було налагодити діяльність страхових компаній відповідно до статей Декрету, насамперед здійснити контроль за страховиками і сфор­мувати досить незначні, порівняно з вимогами західного ринку, резервні та статутні фонди. Крім цього, запроваджувалася система спеціального бухгалтерського обліку, звітності, чого досі не існувало.

На початок 1994 р. організаційно було сформовано національну си­стему страхування з операторами-страховиками, до якої протягом 1994 – 1996 рр. входили майже 800 акціонерних товариств, як правило, закритого типу.

У червні 1995 р. Верховна Рада схвалила проект Закону України «Про страхування» у першому читанні. Остаточно парламент прийняв Закон аж у березні 1996 р., і він набрав чинності у квітні 1996 р. Закон поставив на якісно новий рівень страхову нормативну базу – введено чіткий, обґрунтований контроль за фінансовим станом страхових організацій.

Згідно з рішенням Верховної Ради України до кінця 1996 р. було здійснено перереєстрацію страховиків. Установленим законодавчим ви­могам відповідали близько 200 страховиків, які продовжують свою діяльність і тепер.

Подальший розвиток страхового ринку зв’язаний з ліквідацією Укрстрахнагляду і передачею його завдань і функцій у лютому 2000 р. Міністер­ству фінансів України, а точніше Департаменту фінансових установ і ринків.

У липні 2001 р. був прийнятий Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно з яким фінан­совий ринок України має бути поділений між трьома наглядовими орга­нами: нагляд за банківськими установами буде здійснювати Національний банк України, за фондовим ринком – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, за небанківськими установами (у т. ч. і за страховими компаніями) – Уповноважений орган.

У лютому 2001 р. Постановою Кабінету Міністрів України прийня­та Програма розвитку страхового ринку України на 2001 – 2010 роки.

Контрольні запитання

1. Як слід розуміти поняття «страховий ринок»?

2. Назвіть елементи страхового ринку України і дайте їхню характеристику.

3. З яких розділів складаються договори страхування?

4. Хто є суб’єктами страхового ринку?

5. Хто належить до страхових посередників?

6. Назвіть основні етапи розвитку страхового ринку України.