Економічна природа і призначення страхування

Останнім часом усе більшого значення у формуванні страхово­го фонду суспільства набувають страхові фонди, що створюються методом страхування.

Відповідно до Закону України "Про страхування" (ст. 1) від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР (у редакції Закону України № 2745-ІП від 4 жовтня 2001 р.) наводиться таке визначення страхування.

Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страху­вання або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними осо­бами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Основними суб'єктами страхування є страховик і страху­вальник.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали в установлено­му порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування.

Об'єкти страхування — те, що буде страхувати страхова ком­панія.

Об'єкти страхування — майнові інтереси, що не суперечать законодавству України і пов'язані:

Ø з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особове страхування);

Ø володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

Ø відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, завданої юридичній особі (стра­хування відповідальності).

Зміст страхування, як і інших категорій, розкривається через його функції.

Страхування виконує такі основні функції:

1. взяття ризику;

2. формування страхових резервів;

3. відшкодування збитків;

4. заощадження коштів;

5. застосування превенцій;

6. здійснення інвестицій.

Функція взяття ризику полягає у взятті страховою компані­єю за певну винагороду матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого певними подіями, передбаченими договором чи законодавством, і реалізується через процес купівлі-продажу страхової послуги.

Функція формування страхових резервів полягає у тому, що реалізація страхового захисту можлива лише за наявності у стра­ховика коштів у обсязі, достатньому для покриття збитків, запо­діяних страхувальникові страховою подією. Такі кошти страхова компанія отримує, формуючи страхові резерви за рахунок вне­сків страхувальників.

Функція відшкодування збитків полягає у здійсненні стра­хових виплат (відшкодуванні) застрахованим у разі настання страхового випадку, зазначеного у договорі чи законодавстві. У ризиковому страхуванні страхувальники, для яких у певному пе­ріоді страхова подія не настала, страхових виплат не отримують, а страхувальники, для яких у певному періоді страхова подія на­стала і завдала збитків, отримують страхове відшкодування в обу­мовленому розмірі.

Функція заощадження коштів є характерною для довгостро­кових накопичувальних видів страхування — страхування життя і пенсій та полягає у поступовому нагромадженні за рахунок стра­хових внесків визначеної суми коштів.

Превентивна, або попереджувальна, функція страхування обумовлена зацікавленістю учасників страхування у зменшенні наслідків страхових подій та вжиттям ними фінансових і право­вих пренвенцій.

Фінансові превенції полягають у використанні частини коштів страхового фонду для зменшення ступеня і наслідків страхового ризику, тобто для проведення попереджувальних заходів стосов­но застрахованих об'єктів.

Правові превенції полягають у застосуванні низки застере­жень, згідно з якими страхувальник позбавляється страхових від шкодувань і які визначаються договором або законодавством.

Функція здійснення інвестицій обумовлена участю страхо­вих організацій в інвестиційних процесах шляхом розміщення коштів страхових резервів. Страхова організація у зв'язку з осо­бливістю операційного процесу протягом певного періоду має можливість розпоряджатися коштами, одержаними від страху­вальників, інвестуючи їх у різні сфери, у тому числі в реальний сектор економіки. У процесі управління страховими резервами для збереження і примноження грошових коштів страховики по­винні ефективно їх розміщувати. Це особливо стосується страху­вання життя і медичного страхування. Відповідно до Закону України "Про страхування" (ст. 30) для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя і медичного страхування стра­ховики формують окремі резерви за рахунок надходження стра­хових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.

Концентрація страховиками значних фінансових ресурсів пе­ретворює страхування на найважливіший чинник розвитку наці­ональної економіки.

Через страхування здійснюється трансфор­мація тимчасово вільних грошових коштів, одержаних від різних власників полісів, в активний капітал. Так, у країнах з розвине­ними страховими ринками страховиків вважають достатньо ве­ликими інвесторами. На світовому ринку організації, що займа­ються страхуванням життя, належать до трійки лідерів за ступе­нем участі в інвестиційних операціях.

Окрім перерахованих функцій страхування, доцільно виокре­мити ще одну функцію, характерну для фінансів у цілому, — контрольну. Контрольна функція полягає у контролі за строго цільовим формуванням і використанням засобів страхового фон­ду. Відповідно до вимог цієї функції здійснюється фінансовий контроль за проведенням страхових операцій, обґрунтованістю страхових тарифів, формуванням і розміщенням страхових ре­зервів.