Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Основні принципи страхування

Загальні принципи організації страхової справи для особового, майнового страхування та страхування відповідальності можна поділити на три групи:

принципи, що обумовлюють саму потребу в страховій справі:

Ø страховий ризик;

Ø страховий інтерес;

Ø вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком виду страхування;

принципи, що унеможливлюють страхування у спекулятивних цілях і дають змогу використовувати лише як інструмент захисту:

Ø максимальна сумлінність;

Ø суброгація;

Ø контрибуція;

Ø відшкодування в межах реально завданих збитків;

принципи, що розширюють фінансові можливості страхової компанії щодо взяття та обслуговування ризиків:

Ø франшиза;

Ø співстрахування;

Ø перестрахування;

Ø диверсифікація.

Страховий ризик — ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування. Якщо сторони страхової угоди не несуть жодного ризику матеріальних чи не зазнають фінансових втрат за несприятливого перебігу подій, то предмета для такої угоди бути не може.

Страховий інтерес виявляється двояко: з одного боку, страховики, як і будь-які інші комерційні установи, мають інтерес отримати прибуток; з іншого — страхувальники зацікавлені у тому, щоб вкладені кошти не були втрачені (за накопичувальних видів страхування), або в отриманні компенсації за ризикового страхування).

Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком виду страхування стосується лише добровільної сфери страхування.

Принцип максимальної сумлінності полягає в тому, що ні страхувальник, ні страховик не мають права приховувати один від одного жодну інформацію, що стосується об'єкта страхування.

Страхувальник повинен правильно заповнити заяву, яка має форму анкети.

Страховик повинен ознайомити страхувальника з правилами страхування, а останній має поставити свій підпис у рядку "з правилами ознайомився".

Правила страхування мають містити такі пункти:

Ø предмет договору страхування;

Ø порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

Ø страхові ризики;

Ø винятки зі страхових випадків і обмеження страхування;

Ø строк і місце дії договору страхування;

Ø порядок укладення договору страхування;

Ø права та обов'язки сторін;

Ø дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

Ø перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

Ø порядок і умови здійснення страхових виплат;

Ø строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

Ø причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

Ø умови припинення договору страхування;

Ø порядок вирішення спорів;

Ø страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

Ø страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

Ø особливі умови.

Суброгація — передання страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.

Контрибуція — право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником за однаковими умовами й об'єктами, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків за фактом страхового випадку.

Принцип відшкодування в межах реально завданих збитків полягає у тому, що страхові відшкодування не повинні приносити страхувальникові прибутку, і повною мірою поширюється лише на ризикові види страхування. Відповідно до цього принципу матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування завданих збитків має бути не кращим, ніж до страхового випадку.

Франшиза — передбачене умовами страхування звільнення страховика від відшкодування збитків страхувальника.

Франшиза може бути виражена як пропорційна частка (у відсотках від страхової суми або збитку) або як абсолютна величина (у грошовому вираженні). Розмір франшизи та її вид встановлюються договором або правилами страхування.

Відповідно до законодавства франшиза буває двох видів:

Ø умовною;

Ø безумовною.

У мовна франшиза передбачає, що якщо збиток за страховим випадком не перевищив розміру обумовленої франшизи, то страховик не виплачує відшкодування, і навпаки — якщо збиток перевищив розмір франшизи, то він відшкодовується повністю.

Безумовна франшиза — це частина збитку, що не підлягає відшкодуванню страховиком і вираховується із загальної суми відшкодування під час розрахунку страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику.

Приклад. За страхової суми у 200 грн встановлена безумовна франшиза у розмірі 30 грн. Якщо розмір збитку становить 20 грн, то такий збиток не підлягає відшкодуванню (оскільки сума збитку менша безумовної франшизи).

Проте, якщо за тих самих початкових умов розмір збитку становить 45 грн, страховик має відшкодувати суму в розмірі 25 грн (тобто 45 грн - 20 грн = 25 грн).

Якщо розмір безумовної франшизи визначається як пропорційна частка збитку, то встановлений розмір безумовної франшизи у будь-якому випадку вираховується із суми страхового відшкодування.

Приклад. За страхової суми у 100 грн встановлена безумовна франшиза у 15 % від страхового збитку. У такому разі, якщо розмір збитку становить 10 грн, розмір страхового відшкодування буде 8 грн 50 коп. (тобто 10 ■ (1 - 0,15) грн = 8 грн 50 коп.).

Також виокремлюють часову франшизу.

За часової франшизи страхове відшкодування не виплачується, якщо строк дії обумовленої обставини, що може привести до настання страхового випадку, був менше встановленого. Часова франшиза позначається в одиницях виміру часу. Якщо в договорі не визначений вид часової франшизи (умовна або безумовна), то вона вважається умовною, тобто збитки, завдані внаслідок тривалішої дії обумовленої обставини, ніж встановлений строк, підлягають відшкодуванню.

Співстрахування і перестрахування. Згідно із Законом України "Про страхування" страховик може укласти страховий договір на суму, що не перевищує 10 % сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування).

Співстрахування — страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають бути умови, що визначають права та обов'язки кожного страховика. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише стосовно розміру своєї частки.

Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика або професіонального перестраховика.

Диверсифікація — поширення активності страхових компаній за межі основного бізнесу, яке полягає у територіальному та галузевому розосередженні взятих на страхування ризиків. Чим більша диверсифікація, тим менша ймовірність одночасного настання страхових подій, що можуть мати критичні наслідки для страховика.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒