Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Державне регулювання та нагляд за страховою діяльністю

Важливе значення для розвитку страхового ринку будь-якої країни має система державного регулювання та нагляду у сфері страхування.

Основними формами вияву регулюючої функції держави у сфері страхування є такі:

Ø прийняття законодавчих актів, що регулюють страхування;

Ø встановлення в інтересах суспільства та окремих категорій його громадян обов'язкового страхування;

Ø проведення спеціальної податкової політики;

Ø встановлення різного роду пільг страховим компаніям для стимулювання такого роду діяльності;

Ø створення особливого правового механізму, який би забезпечував нагляд за функціонуванням страхових підприємств та організацій.

До основних форм державного нагляду за страховою діяльністю належать:

Ø ліцензійна: мета — формування інституту страховиків, що відповідає встановленому законодавством стандарту підприємницької діяльності;

Ø контрольна: мета — дотримання інтересів суб'єктів страхової діяльності (вимоги до формування страхових резервів, розміщення активів, платоспроможності страховиків);

Ø статистична: мета — здійснення на основі перевірки фінансової звітності, що надається страховиком.

Світовою практикою вироблено два основні підходи (моделі) До державного регулювання страхового ринку (рис. 1.1).

Рис.1.1. Моделі державного регулювання ринку страхових послуг у зарубіжних країнах

Континентальна модель державного регулювання ринку страхових послуг передбачає:

Ø затвердження органами страхового нагляду страхових тарифів або встановлення меж коливання тарифів;

Ø затвердження змісту типових форм договорів страхування;

Ø перевірку виконання бізнес-планів;

Ø нагляд за поточними операціями;

Ø регулярні перевірки страхових компаній.

Англо-американська децентралізована модель (США) полягає у такому:

Ø кожен штат має автономну страхову систему та власний орган страхового нагляду;

Ø немає єдиного органу страхового нагляду;

Ø велика частина нормативів і вимог до страховиків не уніфікована.

Англо-американській централізованій моделі притаманні такі характеристики:

Ø діє єдиний орган страхового нагляду;

Ø усі страховики підкоряються загальним правилам і нормативам.

Заслуговує на увагу система регулювання страхового ринку в Європейському Союзі. У її становленні виокремлюють три основні етапи (рис. 1.2).

У 1994 р. органами нагляду за діяльністю у сфері страхування більше як 100 країн було створено ІAIS (Міжнародну асоціацію органів нагляду за страхуванням).

Рис.1.2. Етапи становлення міждержавної системи регулювання в ЄС

Основними завданнями ІAIS стали:

Ø забезпечення кращого нагляду за діяльністю у сфері страхування як на рівні конкретної країни, так і на міжнародному рівні з метою підтримання ефективних, законних, надійних і стабільних страхових ринків для забезпечення допомоги та захисту полісотримачів;

Ø об'єднання зусиль щодо розроблення практичних стандартів для страхового нагляду, що мають бути визначені членами LAIS та використані ними під час їх діяльності;

Ø підтримання відносин з іншими установами, що займаються аналогічним видом діяльності;

Ø забезпечення взаємної підтримки з метою збереження цілісності ринків;

Ø обмін важливою інформацією та досвідом з метою подальшого розвитку внутрішніх ринків страхування.

Діяльність ІAIS передбачає розроблення міжнародних принципів, стандартів та управління страхуванням, забезпечення підтримки та вивчення документів, що стосуються страхового нагляду, організацію конференцій та семінарів для наглядачів за страхуванням (рис. 1.3).

В Україні основним регулятором ринку страхових послуг є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).

Рис.1.3. Значення Міжнародної асоціації органів страхового нагляду

Основні функції Держфінпослуг в Україні такі:

1. ведення державного реєстру страховиків та реєстру страхових і перестрахових брокерів;

2. видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;

3. здійснення контролю за платоспроможністю страховиків;

4. підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;

5. встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

6. проведення та координація навчання кадрів і встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку;

7. участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;

8. здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків;

9. проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками та страховими посередниками законодавства і достовірності їх звітності;

10. проведення аналізу стосовно додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

11. розроблення певних нормативно-правових і методичних документів з питань страхової діяльності та подання пропозицій щодо вдосконалення законодавства.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг здійснює контроль за фінансовим станом страхової компанії шляхом аналізу звітних даних, які надаються компанією щоквартально, згідно з Порядком складання звітних даних страховика (рішення Держфінпослуг від 3 жовтня 2004 р. № 43).

Страхова компанія має дотримуватися таких умов платоспроможності:

Ø мати сплачений статутний фонд та гарантійний фонд страховика;

Ø створювати страхові (технічні або математичні) резерви, достатні для майбутніх страхових виплат (відшкодувань);

Ø неперевищувати фактичний запас платоспроможності страхової компанії над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності;

Ø не перевищувати ліміту страхового зобов'язання страхової компанії за одним об'єктом страхування.

Мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії, яка займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн євро, страхової компанії, яка займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України (через 5 років після вступу України до СОТ 10 млн евро).

Страхова компанія відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язана підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів) (рис. 1.4).

Рис.1.4. Розрахунок фактичного запасу платоспроможності страхової компанії

На будь-яку дату звітного періоду фактичний запас платоспроможності (нетто-активів) страховика має перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Нормативний запас платоспроможності страхової компанії, яка здійснює страхування інше, ніж страхування життя, на звітну дату дорівнює більшій з визначених величин (рис. 1.5).

Рис.1.5. Розрахунок нормативного запасу платоспроможності страхової компанії

Нормативний запас платоспроможності страхової компанії, яка здійснює страхування життя, на будь-яку дату має дорівнювати величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань на 0,05.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒