Відмова у страхових виплатах.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені підстави для відмови у здійсненні страхових виплат. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк, не більший передбаченого правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. У жодному разі негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Отже, підставами для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

- навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

- вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

- отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- інші випадки, передбачені законодавством України. Найчастіше вітчизняні страховики відмовляють у виплаті страхового відшкодування, бо страхувальник не подає повний перелік документів для отримання страхового відшкодування. Це стається через певну недбалість страхувальника, який детально не вивчає договору страхування (страхового поліса). Зазвичай, у страховому полісі правила публікуються в скороченому варіанті, щоб зняти з себе відповідальність, страховики записують у договір фразу: "страхувальники зобов'язані ознайомитися з правилами страхування". Страхувальник, не ознайомлений з правилами страхування, при настанні страхового випадку не дотримується вказаних вимог, і як результат — не отримує страхової виплати.

4) Головні канали збуту страхових послуг

Канал збуту є способом доступу до послуги. У міжнародному бізнесі основними каналами збуту страхових послуг є агенти, що працюють на певну компанію; вільні агенти; брокери, що працюють незалежно від страховиків; штатні працівники страхових організацій; туристичні агентства; комерційні банки; директ-маркетинг; страхові магазини.

Проте ефективність збуту залежить від кількості не лише точок продажу страхових продуктів, а й способів доведення страхової послуги до споживача. Є залежність між видом страхового продукту та каналами реалізації.

Універсальні страхові компанії нині стикаються з проблемою продажу значної кількості страхових продуктів через широку мережу їх збуту. Виникає необхідність організації збуту, що може бути здійснена двома способами: через незалежні мережі (багатоканальна система збуту) відбувається залучення нових клієнтів через одну мережу збуту з подальшим перерозподілом клієнтів до іншої мережі, якщо виникає необхідність в утриманні клієнта; матрична система збуту характеризується підпорядкованістю всіх каналів збуту єдиному центру просування, забезпечується взаємодія різних каналів реалізації.

Особливої актуальності нині набув продаж пакетних продуктів, коли звичайний страховий продукт доповнюється іншими нестраховими продуктами. Пакетний продаж може існувати в таких формах:

o нестраховий продукт (наприклад, банківська послуга) доповнюється страховим продуктом;

o страховий продукт доповнюється сервісними послугами, тобто у разі страхового випадку відбувається не грошове відшкодування, а надається відповідна послуга (технічного, медичного, юридичного характеру тощо).

Дедалі поширенішим стає продаж страхових продуктів через мережу Інтернет. У розвинених країнах частка такого продажу становить 2-5 %, в Україні цей показник, на жаль, е значно нижчим.

Просування товару є особливим елементом маркетингової стратегії страхової організації і покликане створити сприятливий імідж для страховика, зробити акцент на перевагах певного страхового продукту, залучити та утримати клієнта.