Поняття та значення міжнародних економічних договорів.

У найбільш поширеному розумінні договір — це угода двох або кількох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх прав і обов’язків. Під міжнародним договором розуміють добровільну угоду між двома або кількома рівноправними державами чи міжнародними організаціями щодо їхніх взаємних прав і обов’язків у політичних, економічних, культурних та інших відносинах. Міжнародний економічний договір — це, насамперед, різновид міжнародних договорів.

Міжнародні економічні договори мають надзвичайно важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому. Укладення міжнародних економічних договорів, з одного боку, впливає на ефективність економічного розвитку, задоволення суспіль­них потреб народного господарства і населення відповідної країни, з іншого боку, економічне співробітництво між країнами розширює можливості на мирній основі вирішувати всі назрілі проблеми. Розвиток міжнародних економічних відносин через укладення відповідних договорів між країнами стабілізує їхні економічні зв’язки на взаємовигідній основі.

Міжнародний економічний договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних зв’язків між різними країнами, джерело міжнародного економічного права, а й як основне джерело зобов’язань. Юридичне їх закріплення дає можливість у разі необхідності захистити у відповідний спосіб ті чи інші права й інтереси, якщо вони порушуються у зв’язку з нена­лежним виконанням зобов’язань, що випливають з міжнарод­них економічних договорів.

Міжнародний економічний договір слід також розглядати і як інструмент виявлення волі сторін, відповідно до чого встановлюються, змінюються або припиняються відносини, пов’язані із зобов’язаннями.

Отже, міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов’язки.

Специфіка суб’єктів (контрагентів), між якими виникають міжнародні економічні відносини, різноманітність предметів, які лежать в основі цих відносин, та інші чинники зумовлюють певну складність правового регулювання у цій сфері. Тим більше, що в основі міжнародних економічних угод лежать різні договори в галузі торгівлі, фінансів, транспорту, промислового й сільськогосподарського співробітництва, науково-технічного про­гресу та ін. Навіть у межах одного різновиду договору, як правило, спостерігається значне розмаїття предметів договору, вартості, строків, економічного становища контрагентів тощо. Отже, складність міжнародних економічних відносин обумовлює складність їх правового регулювання.

Важливе значення у справі регулювання укладання міжнародних економічних договорів має Закон України від 29 червня 2004 р. „Про міжнародні договори України”. Одним із найважливіших нормативних актів, який регулює зовнішньоекономічну діяльність, є Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. Правове регулювання відносин, що виникають на основі міжнародних економічних відносин, має комплексний міжгалузевий характер, тобто спостерігається своєрідна «кооперація» норм різних галузей національного права.

Розглядаючи систему правового регулювання міжнародних економічних відносин через норми національного права, не можна не звернути увагу на існуючі при цьому відмінності, що певним чином негативно впливають на розвиток міжнародного співробітництва. Ця обставина обумовлює необхідність пошуку шля­хів уніфікації правових національних систем, яка давала б можливість активніше організовувати і здійснювати міжнародне економічне співробітництво.

Серед універсальних міжнародних організацій необхідно виділити передусім Комісію ООН з права міжнародної торгівлі. У результаті діяльності цієї комісії були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти, як Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін.

Немало зроблено у створенні правової основи міжнародних економічних договорів Європейською економічною комісією ООН. Цією Комісією, зокрема, розроблені Керівництво щодо складання договорів на спорудження великих промислових об’єктів; Керівництво щодо складання договорів про міжнародне передання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні; Керівництво щодо складання міжнародних договорів про промислове співробітництво; Керівництво щодо складання міжнародних договорів між сторонами, що об’єднуються для здійснення конкретного проекту; Керівництво щодо складання міжнародних договорів не консультативного інжинірингу; Керівництво щодо складання міжнародних договорів на послуги, пов’язані з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та експлуатацією промислових та інших споруд.

Європейська економічна комісія ООН розробила також Загальні умови експортних поставок машинного обладнання та Загальні умови договору купівлі-продажу для експорту споживчих товарів. У цих документах викладені стандартні умови, що враховуються під час оформлення міжнародних економічних договорів. Чимало фірм посилаються на них під час оформлення договорів.

Ряд документів розроблено також і Міжнародною торговою палатою. Це Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (редакція 1993 р.), Уніфіковані правила по інкасо (редакція 1995 р.), Офіційні правила тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (редакції 1990, 2000 р.).

Існують також типові контракти і керівництва щодо складання договорів, розроблені різними міжнародними професійними асоціаціями. Так, Організацією щодо координації Європейської металообробної промисловості розроблені Керівництво щодо складання міжнародних договорів на дослідження і розробки; Керів­ництво щодо складання договорів на передання «ноу-хау», зразок договору патентної ліцензії та ін. Ці документи мають суто рекомендаційний характер.