Титриметричний аналіз. Метод комплексонометрії

а) метилоранж;

б) крохмаль;

в) еріохром чорний Т;

г) фенолфталеїн.

4. У трилонометрії застосовується титрування:

а) пряме;

б) обернене;

в) титрування по залишку;

г) титрування замісника.

1. При визначенні точної концентрації робочого розчину у методі трилонометрії в точці еквівалентності, яка фіксується за допомогою індикатора:

а) розчин забарвлюється у синьо-блакитний колір;

б) розчин забарвлюється у рожевий колір;

в) розчин знебарвлюється;

г) розчин забарвлюється у вишнево-червоний колір.

1. Індикатор еріохром чорний Т утворює з металами комплекси, які мають колір (метод трилонометрії):

а) вишнево-червоний;

б) жовтий;

в) безбарвний;

г) синій.

7. Органічні барвники, які утворюють з катіонами металу розчинні у воді забарвлені комплексні сполуки, причому комплекси індикатора з катіонами металу менш міцні, ніж внутрішньо комплексні солі металу з комплексоном:

а) комплексони;

б) органічні реагенти;

в) індикатори;

г) металіндикатори.

8. Визначення загальної твердості води проводять:

а) комплексонометричним методом: робочий розчин

трилону Б, рН< 7, аміачний буфер;

б) комплексонометричним методом: робочий розчин

трилону Б, рН 8-9, NH₄OH + NH₄CI;

в) комплексонометричний методом: робочий розчин МgCI₂, трилону Б, буферна суміш СН₃СООН + СН₃СООNa, рН < 7, еріохром чорний Т;

г) комплексонометричним методом: робочий розчин трилону Б, стандартний розчин МgСІ₂, еріохром чорний Т, буферна суміш NH₄OH + NH₄CI.

1. При визначенні Са²⁺ трилонометричним методом в точці еквівалентності спостерігається зміна забарвлення:

а) за рахунок руйнування комплексної сполуки індикатора з катіоном металу і виділення індикатора у вільному стані;

б) з темно-вишневого до синьо – блакитного;

в) з синьо-блакитного до червоного;

г) знебарвлення розчину внаслідок утворення внутрішньо комплексних сполук трилону Б з іонами кальцію;

1. Яка реакція лежить в основі трилонометричного титрування:

а) осадження;

б) комплексоутворення;

в) нейтралізації;

г) окислення – відновлення.

Фізико-хімічні методи аналізу. Колориметрія

1. До оптичних методів аналізу належать:

а) кондуктометрія, потенціометрія, електрогравіметрія;

б) люмінесцентний, колориметричний, фотометричний;

в) колориметрія, нефелометрія, електрогравіметрія;

г) фотометрія, нефелометрія, рефрактометрія, поляриметрія.

1. Оптичні методи встановлюють:

а) залежність між складом досліджуваної речовини та оптичною властивістю;

б) залежність між електрохімічними властивостями розчинів і складом досліджуваної речовини;

в) залежність розподілу речовини між двома фазами залежно від їх адсорбційної здатності;

г) залежність між складом досліджуваної речовини та здатністю до світлопоглинання.

1. Фотометричні (колориметричні) методи аналізу базуються на реакціях:

а) окислення – відновлення; комплексоутворення;

б) світлопоглинання;

в) світлорозсіяння;

г) з утворенням забарвлених розчинних сполук.

1. До методів візуальної колориметрії належать:

а) фотоелектроколориметрія;

б) метод стандартних серій, колориметричного титрування; розведення;

в) метод стандартних серій, спектрофотометричний, фотоелектроколориметричний;

г) метод колориметричного титрування, метод стандартних серій, інструментальні методи.

1. Фізико-хімічні методи аналізу базуються на:

а) залежності фізичної характеристики речовин від їх хімічного складу;

б) визначенні складу речовини з використанням хімічних реакцій;

в) залежності між складом речовини та їх хімічними властивостями;

г) люмінесценції досліджуваних речовин, під дією ультрафіолетових променів.

1. Колориметричні методи аналізу базуються на:

а) реакціях, що супроводжуються утворенням забарвлених розчинних сполук (іноді руйнуванням забарвлених сполук);

б) різному розподілу речовин між двома фазами залежно від їх адсорбційної здатності;

в) вимірюванні електропровідності розчину;

г). вимірюванні рівноважних електродних потенціалів.

1. При проведенні колориметричного визначення:

а) вимірюють оптичну густину і коефіцієнт заломлення розчину перед проведенням хімічної реакції;

б) вимірюють різницю електродних потенціалів розчину;

в) проводять хімічну реакцію з утворенням забарвленої сполуки;

г) вимірюють інтенсивність світло поглинання утвореного розчину.

1. Фізична величина, що характеризує ступінь поглинання світла при проходженні його через розчин, називається:

а) коефіцієнт заломлення світла;

б) інтенсивність розсіяння світла;

в) оптична густина;

г) молярний коефіцієнт світло поглинання.

1. Інтенсивність поглинання світла залежить від:

а) температури розчину;

б) концентрації розчиненої речовини у розчині;

в) концентрації забарвленої сполуки в розчині;

г) товщини поглинаючого шару.

1. Оптична густина розчинів пропорційна добутку концентрації забарвленої речовини та товщині поглинаючого шару – це формулювання:

а) закону розподілу Нернста;

б) закону дії мас;

в) закону Бугера – Ламберта – Бера;

г) закону Столетова.

1. Молярний коефіцієнт світло погашення характеризує:

а) внутрішні властивості речовини;

б) чутливість можливого колориметричного визначення речовин;

в) коефіцієнт можливого розсіювання світла;

г) здатність речовини обертати площину поляризації світла.

1. Знайдіть вираз закону Бугера – Ламберта – Бера:

а) lg = E   L × n;

б) lg = E   L × C;

в) ;

г) .

1. Методи візуальної колориметрії базуються на:

а) досягненні однакової інтенсивності забарвлення досліджуваного та стандартного розчинів, порівняння відбувається візуально;

б) порівнянні світлових потоків, яке здійснюється за допомогою фотометричних приладів;

в) на вимірюванні поглинання світлового потоку, що пройшов через забарвлений розчин;

г) на вимірюванні поглинання світла, що пройшов через забарвлений або безбарвний розчин.

1. Для вимірювання інтенсивності забарвлення розчину використовують такі прилади:

а) рефрактометр;

б) фотоелектроколориметр;

в) флуорометр;

г) спектрофотометр.

15. Назвіть метод аналізу, при якому готують колориметричну шкалу, порівнюють забарвлення досліджуваного розчину із забарвленням серії стандартних розчинів:

а) метод фотометрії;

б) візуальна колориметрія;

в) метод колориметричного титрування;

г) метод стандартних серій.

16. Ряд розчинів з відомою концентрацією досліджуваної речовини, називається:

а) стандартними розчинами;

б) розбавленими розчинами з точно встановленим титром;

в) робочими розчинами;

г) колориметричною шкалою.

1. Для виконання колориметричного титрування використовують:

а) два однакові циліндри, готують один стандартний розчин, два робочих розчини;

б) бюретку з стандартним розчином, дві конічні колби для титрування, мірну піпетку;

в) два циліндри, два стандартні розчини, бюретку, мірну піпетку, досліджуваний розчин;

в) два однакових циліндри, бюретку зі стандартним розчином досліджуваної речовини, розчин досліджуваної речовини, дистильована вода, реактиви.

1. Основною умовою проведення колориметричного титрування є:

а) миттєва зміна забарвлення розчину;

б) однакові циліндри;

в) порядок додавання реактивів;

г) стійкість забарвлення стандартного розчину у часі.

1. В методі розведення:

а) готують серію стандартних розчинів, забарвлення яких порівнюють з забарвленням досліджуваного розчину;

б) готують один стандартний розчин, порівнюють інтенсивність забарвлення стандартного розчину із забарвленням досліджуваного розчину в мірних циліндрах;

в) готують один стандартний розчин, порівняння інтенсивності забарвлення відбувається шляхом розведення водою найбільш інтенсивно забарвленого розчину проводять в градуйованих циліндрах;

г) готують серію стандартних розчинів в мірних колбах, вимірюють оптичну густину стандартних розчинів, будують калібрувальний графік, вимірюють оптичну густину досліджуваного розчину, порівняння інтенсивностей світлових потоків відбувається в фотоелектроколориметрах.

20. Виберіть формулу для обчислення результатів при проведенні колориметричного титрування:

а) m(речовини) = ;

б) ;

в) ;

г) m(Х)= .

1. Величина фотоструму, що виник, прямо пропорційна світловому потоку, що падає, - це формулювання:

а) закону Бугера – Ламберта – Бера;

б) закону Столетова;

в) закону дії мас;

г) закону Гесса.

1. В фотоелектроколориметрії ступінь поглинання світла (інтенсивність забарвлення розчину) визначають за допомогою:

а) фотоелемента;

б) фотоелектроколориметра;

в) мікроамперметра;

г) світлофільтра, призми.

1. Фотоефект – це явище:

а) світіння атомів, молекул та інших частинок, що виникає в результаті електронного переходу при повертанні із збудженого стану до основного;

б) відхилення стрілки амперметра при потраплянні світла на фотоелемент;

в) відриву електронів від атомів різних речовин під впливом світлової енергії;

г) зміни напряму прямолінійного поширення світла при переході з одного середовища в інше.