Хроматографічний метод аналізу

Хроматографічний метод аналізу

1. За способом проведення хроматографічного аналізу розрізняють:

а) газову, рідинну, газорідинну хроматографію;

б) паперова та тонкошарова хроматографії;

в) колоночна і площинна хроматографії;

г) іонообмінна, колоночна, внутрішня хроматографії.

1. Назвіть прийоми розділення речовин в колонках:

а) внутрішня, фронтальна та елюентна хроматографії;

б) розподільна, адсорбційна хроматографії;

в) газова, рідинна, паперова хроматографії;

г) колоночна, площинна хроматографії.

1. Результатом рідинної хроматографії площинної хроматографії є:

а) внутрішня хроматографія;

б) фронтальна, елюент на хроматограми;

в) хроматограми на площині та папері;

г) елюентна, фронтальна, внутрішня хроматограми.

1. Хроматографічні методи аналізу базуються на:

а) реакціях, що супроводжуються утворенням забарвлених розчинних сполук (іноді руйнуванням забарвлених сполук);

б) різному розподілу речовин між двома фазами залежно від їх адсорбційної здатності;

в) вимірюванні електропровідності розчину;

г). вимірюванні коефіцієнту заломлення світла.

1. Метод розділення, виявлення та визначення речовин, базується на різному розподілу речовин між двома фазами, що не змішуються залежно від їх адсорбційної здатності:

а) хроматографія;

б) адсорбція;

в) екстракція;

г) люмінесценція.

1. Процес пропускання розчинника крізь колонку називається:

а) елюірування;

б) хроматографічний;

в) розділення суміші;

г) елюент.

1. Якщо компоненти суміші забарвлені, то їх розділення можна спостерігати візуально:

а) внутрішня хроматограма;

б) колон очна хроматографія;

в) елюентна хроматограма;

г) хроматограма.

1. За механізмом розподілу речовин між фазами розрізняють:

а) газову, рідинну, газорідинну хроматографію;

б) колон очну та площинну хроматографію;

в) адсорбційну, колоночну, гель-фільтраційну хроматографію;

г) адсорбційну, розподільну, гель-фільтраційну хроматографію.

1. До адсорбційної хроматографії належать:

а) колоночна, площинна, іонообмінна, тонкошарова, газоадсорбційна;

б) колоночна, іонообмінна, тонкошарова, газоадсорбційна;

в) розподільна, адсорбційна, гель-фільтраційна;

г) колоночна, хроматографія на папері, газова, газорідинна, площинна.

1. Рухомою фазою в газорідинній хроматографії є:

а) газ (N₂, He, H₂);

б) рідина (досліджувана суміш);

в) тверда речовина;

г) рідина, нанесена на твердий носій.

1. Нерухомою фазою в рідинній хроматографії є:

а) рідина з високою температурою кипіння що підтримується твердим носієм;

б) алкан з довгим ланцюгом, що нанесений на глинозем або вугілля;

в) тверда дрібнозерниста речовина;

г) рідина (досліджувана суміш).

1. Як відбувається введення проби в газорідинній хроматографії:

а) пропускають розчин рідкий;

б) у вигляді пари;

в) вприскують рідину шприцом;

г) наносять на твердий носій.

1. Результатом газорідинної хроматографії є:

а) газова хроматограма (послідовність піків);

б) внутрішня, елюентна, площинна, паперова хроматограми, іонообмінна хроматографія;

в) газова хроматограма, внутрішня, елюентна, високоефективна рідинна хроматографія;

г) внутрішня, елюент на, фронтальна хроматограми, хроматограма на папері та пластинці.

14. Просування суміші через поруватий носій відбувається під високим тиском відбувається в:

а) ВЕРХ;

б) колон очній хроматографії;

в) ТШХ, паперовій хроматографії;

г) рідинній хроматографії

1. Просування суміші через поруватий носій відбувається під впливом сил тяжіння відбувається в:

а) високоефективній рідинній хроматографії;

б) колоночній хроматографії;

в) тонкошаровій хроматографії;

г) паперовій хроматографії.

Люмінесценція. Рефрактометрія. Потенціометрія

1. Зміна напряму прямолінійного поширення світла при переході з одного середовища в інше:

а) заломлення світла;

б) світлопоглинання;

в) поляризація;

г) рефракція.

1. Метод аналізу, який ґрунтується на визначенні показника заломлення досліджуваного розчину, називається:

а) флурометричним;

б) фотометричним;

в) потенціометричним;

г) рефрактометричним.

1. Показник заломлення не залежить від:

а) довжини хвилі падаючого світла;

б) температури;

в) концентрації розчиненої речовини;

г) тиску (для газів).

1. Для визначення показника заломлення використовують:

а) поляриметр;

б) фотометр;

в) рефрактометр;

г) спектрофотометр.

1. Рефрактометричний метод аналізу використовують для визначення:

а) сухих речовин, ідентифікації речовин за значенням молекулярної рефракції, визначення зв’язаної вологи, визначення концентрації спирту в розчині;

б) масової частки сульфатів у розчині, вмісту заліза (ІІ) в солі Мора;

в) загальної твердості води, сухого залишку, вологості харчових продуктів;

г) сухих речовин, визначення вмісту іонів кальцію в молоці, окиснюваності води, сухого залишку.

1. Світіння атомів, молекул та інших частинок, що виникає в результаті електронного переходу при повертанні із збудженого стану до основного:

а) люмінесценція;

б) хроматографія;

в) рефракція;

г) фотоефект.

1. Втрата молекулою енергії у вигляді теплоти при зіткненні з другими частинками:

а) внутрішня конверсія;

б) фотолюмінесценція;

в) фосфоресценція;

г) флуоресценція.

1. Повертання молекули на будь-який коливальний підрівень основного стану з випромінюванням енергії у вигляді кванта світла без зміни спіну електрону:

а) фотолюмінесценція;

б) внутрішня конверсія;

в) фосфоресценція;

г) флуоресценція.

1. Перехід молекули із збудженого стану S₁ у метастабільний стан Т₁, а потім до основного стану S₀:

а) фотолюмінесценція;

б) фосфоресценція;

в) флуоресценція;

г) внутрішня конверсія.

1. Який вид люмінесценції найчастіше використовують в аналітичній хімії:

а) фотолюмінесценцію;

б) хемілюмінесценцію;

в) електролюмінісценцію;

г) біолюмінесценцію.

11. Для вимірювання флуоресценції використовують:

а) флуорометри;

б) спектрофлуориметри;

в) фосфориметри;

г) поляриметри.

1. До переваг люмінесцентного аналізу не належить:

а) тушіння люмінесценції;

б) чутливість методу;

в) селективність;

г) вимірювання самого сигналу.

1. Для яких визначень не застосовують люмінесценцію:

а) визначення ступеня свіжості м’яса та його видової належності;

б) визначення сухих речовин;

в) визначення вологості харчових продуктів;

г) визначення домішок у напівпровідникових матеріалів, вітамінів, ліків, наркотиків.

1. Рівняння, що зв’язує рівноважний електродний потенціал з концентраціями реагуючих речовин:

а) рівняння Нернста;

б) рівняння Менделєєва - Клапейрона;

в) закон Бугера – Ламберта - Бера;

г) закони Фарадея.

1. Величина електродного потенціалу не залежить від:

а) температури;

б) тиску;

в) активності іонів у розчині ( молярної концентрації);

г) природи металу та природи розчинника.

16. Знайдіть вираз рівняння Нернста:

а) ЕРС = Е⁺ - Е^-;

б) ;

в) Е = Е⁰ + ;

г) .

1. Електрогравіметричні методи аналізу базуються на вимірюванні:

а) кількості продукту реакції, реактив – електрони, які підводяться до поверхні електрода;

б) кількості реагенту, витраченого на титрування;

в) кількості виділеного продукту в результаті хімічної реакції;

г) безпосереднє вимірювання електрохімічних властивостей досліджуваної речовини.

1. До електрогравіметричних методів аналізу не належать:

а) потенціометрія;

б) внутрішній електроліз;

в) електролітичне осадження металів;

г) електролітичне розділення металів за допомогою ртутного катоду.

1. Метод визначення точки еквівалентності за зміною окислювального потенціалу індикаторного електрода :

а) потенціометрія;

б) кондуктометрія;

в) потенціометричне титрування;

г) амперметричне титрування.

20. Метод визначення точки еквівалентності за зміною електропровідності розчину :

а) потенціометричне титрування;

б) кондуктометричне титрування;

в) амперметричне титрування;

в) потенціометрія.

1. Метод, який базується на вимірюванні потенціалу індикаторного електрода, зануреного в досліджуваний розчин. Точку еквівалентності визначають за зміною електродного потенціалу в кінцевій точці титрування:

а) потенціометричне титрування;

б) кондуктометричне титрування;

в) амперметричне титрування;

г) електрогравіметрія.

1. Електрод вимірювання, потенціал його залежить від концентрації досліджуваних іонів у розчині:

а) індикаторний електрод;

б) інертний електрод;

в) електрод порівняння;

г) стандартний електрод.

1. Який електрод найчастіше використовують як індикаторний електрод при потенціометричному визначенні рН розчинів:

а) мідний;

б) ртутний;

в) скляний;

г) хінгідронний.

1. Для визначення рН розчинів використовують:

а) рефрактометр;

б) потенціометр, рН-метр;

в) поляриметр;

г) фотоелектроколориметр.

1. До потенціометричних методів належать:

а) катіонометрія, аніонометрія;

б) іонометрія, потенціометричне титрування, потенціометрія;

в) амперометрія, потенціометрія, потенціометричне титрування, кондуктометричне титрування;

г) тільки потенціометрія та потенціометричне титрування.

26. Основне застосування потенціометрії:

а) потенціометричне визначення кислотності середовища;

б) для визначення концентрації забарвлених і каламутних розчинів, що містять суміші речовин без їх попереднього розділення;

в) для визначення розчинності та добутку розчинності важкорозчинних сполук;

г) для визначення концентрації вітамінів, гормонів, амінокислот.

⇐ Предыдущая12345

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: