Образ Матир-Сви, як священної птахи русів, у Велесовій Книзі

Світовит Пашник

Ми маємо осмислити великий вітчизнолюбський поштовх, який надали автори Велесової Книги для своїх кревників, аби вижити у цьому жорстокому світі. Ця книга в основному призначалася для виховання воїнів – захисників стародавньої Русі. Та й на сьогодення вона не втрачає своєї важливості.

Так полтавський письменник Микола Костенко писав: "І сам виклад історичних подій, і глибинне знання суті тодішнього життя, і світоглядно-релігійні аспекти книги беззаперечно свідчать, що Велесова Книга – історична пам’ятка, яка відображає в усій повноті боротьбу наших Предків за виживання на своїй рідній землі. Це надзвичайно важливо для нас, їхніх нащадків, які реанімують сторінки тієї відчайдушної борні за саме право жити серед ворожих народів". [7, 25]

У Велесовій Книзі дивовижною священною птахою русичів постає Матир-Сва Слава або Зоря Красна. Книга розкриває нам образ Матері Слави у всій красі поетичного слова. Володимир Шаян писав, що "ця постать була невідома в дотеперішньому нашому знанні про мітологію слов'ян, зокрема її місце в небесах Сварога і в житті народу." [12, 38]. З таким ім’я птаха не зустрічається в жодному іншому творі із слов’янських літописів чи народній творчості, що дійшли до сьогодення. [4, 31]. Та все ж ми маємо безліч матеріалу, що зберігся, як на території Русі так і на землях інших народів, який підтверджує всеарійське шанування Птахи-Зорі. [2, 67].

У Велесовій Книзі прекрасна вогняна діва має різні імена, які відображають її прояви і призначення. То це просто Мати-Птиця або Птиця Божеська, Птиця Вишня, Птиця Віща або Мати-Сур’я, Магура, то вона має ім’я, яке наближає її до Перуна – Громовиця чи Перуниця.

Зоря і Веселка.

Перш за все визначимо, що Мати-Слава у текстах Велесової Книги ототожнюється із Зорею:

Тут Зоря Красна іде до нас, яко жона блага, і молока дає нам в силу нашу і кріпость двожилу. Та бо Зориня Суне вістяща. […] І так рече Суне, що віз з волами єсть там і жде його на Молочній Стезі. Як тільки Зоря проллється в степи, позвана Мати, аби Сва поспішила. (ВК,7ж).

Колт 12 ст. із зображенням Матир-Сви. (Житомирська обл.). Крила-щити.

Є істина, що Життя – це битва. Люди, спостерігаючи за природним циклом, порівнювали його зі своїм життям. Бачимо щоранку, як Сонце у битві з потойбічними силами народжується, а ввечері заходить через битву, долаючи тим самим дві віхи – народження і смерть. Їх супроводжує Птаха-Зоря, одне крило якої символізує ранок, а друге – вечір.

Всі народи світу дивуються її красі і водночас очікують, що буде провіщати вогняна птаха – перемогу чи поразку:

А Матир Слава співає о трудах наших ратних, і маємо послухати і хотіти брані сурової за Русь нашу і прасвятотців наших. Матир Слава сяє до облаків, як Сунь, і віщує нам побіди і загибель. (ВК,7є).

Оповідач просто зачаровує красою священної Птиці. І окрім визначення її як Зорі, можемо побачити і в образі різнобарвної веселки, яка постає на небі після грізної зливи, адже вона є Перуницею:

То бо Матир-Сва б’є крилами о боки свої, обаполи яких вогненним сяє світлом до нас. І всяке перо іне красне [*іншої барви]: червоне, синє, мондре [*блакитне], жовте і срібне, золоте і біле. І та бо сяє, яко Суне-Саруме, і колами іде посунь. Та бо то світилася сімома красотами, іже завіщано Богами нашими. І Перунь її, зріючи, гримить в небі яснім. (ВК,7е).