Розкажіть про відображення внутрішнього світу і почуттів людини в поезії Омара Хайяма (на прикладі вивчених творів). Прочитайте вірш напам’ять (за вибором учня).

Омар Хайям – середньовічний перський поет, математик та астроном. Він є автором віршів філософського змісту, об`єднаних у збірку «Рубайят». За формою це чотиривірші, в яких три або чотири рядки римуються між собою та розмежовуються паузами - називаються вони рубаї. Від цього слова походить і назва збірки.

Зміст рубаї Омара Хайяма, як вже було загадано – філософсько-ліричний. Наприклад, поет розмірковує про буття людини: «Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм! Бо що нас потім жде, знать не дано нікому».

В той час на Сході посилився вплив ісламу. Омар Хайям роздумує про Бога, він для нього є загадкою. Але поет рішуче відкидає церковні догми. Його іронія та вільнодумство у повний мірі відобразилися в творах. Поет подає свої висновки дуже дотепно. Наприклад, іслам заборонив пити вино. Але Омар Хайям парадоксально доводить, що пити вино можна якраз тому, що за ісламом вино – це ворог, а пити кров ворога релігія дозволяє.

Багато висловів Омара Хайяма стали афоризмами: «І зваж: як з іншими ти поведешся, Того від інших і собі чекай», «Шукай людину скрізь», «Ти краще голодуй, ніж що попало їсти. Ти краще будь один, ніж разом з ким попало»

Хайям часто згадує вино та розваги. Найбільше він цінить втіху та радість життя, насолоду від кожної хвилини. Це називається гедонізмом.

Омар Хайям – гуманіст, для нього цінна кожна людина, іі свобода та щастя: «Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має. У того світлий зір і радісна душа». Людина та її душевний світ для нього понад усе. Він порівнює її з мусульманською святинею, камнем Каабою: «Одна душа жива за сто Кааб дорожча! Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!»

***

Я б краще вороном копався у ріллі,

Ніж у негідника живився при столі.

Сухим окрайчиком задовольнятись краще,

Ніж губи мазати в чужому киселі.

2. Визначте риси характеру та світогляду романтичного героя на прикладі поеми Д.Н.Г. Байрона "Мазепа"

Поема «Мазепа» Байрона – це ліро-епічний твір, тому що в ньому наявна розповідь про події, вчинки персонажів, і водночас змальовані ліричні переживання героя, розвиток його емоцій, його внутрішній світ. «Мазепа» - романтичний твір, в ньому наявний романтичний герой, це український гетьман.

Образ Мазепи у Байрона такий - це сильна людина, мужній та непохитний воїн. Він мало балакає та багато робить, зауважує шведський король Карл. «Гетьман — похмурий і старий. І сам, як дуб той віковий» - такий опис Мазепи дан у творі. Стійкість його духу не може порушити навіть нищівна поразка під Полтавою. «Козацький князь» після поразки не дає волі своїй втомі. Він піклується про коня, ділиться з Карлом та іншими друзями по нещастю своїми припасами: «З такою ж гідністю достоту, як на бенкеті дворянин».

Світогляд Мазепи – це світогляд романтичного героя, якого життя вже багато чого навчило, і вже багато чим розчарувало. Всі печалі для нього замалі після того, що він пережив. Не завжди гетьман був такий «залізний»: «То час війни й турботи стер з обличчя душу...». Колись Мазепа був веселим, палким юнаком з ніжним серцем: «Не гамував бажань і втіх».

«Кохав колись — і зараз теж –

вогонь подібної любові

в добрі і злі не знає меж».

В глибині душі старий гетьман волів би віддати землі і владу, і скарби, аби повернути молодість та щастя з коханою Терезою: «Я всю віддав би Україну, щоб пережить таку хвилину».

Тереза була заміжня. Її чоловік, вельможний пан, дізнався про заборонене кохання дружини та молодого хлопця та жорстоко скарав Мазепу. Його прив`язали до дикого коня та пустили в поле. Через нелюдські муки довелося пройти йому під час кількаденної шаленої скачки, а коли кінь пав – прикутому до задубілого трупа, але дух хлопця не зламався.

Врятований козаками Мазепа згодом став володарем, «князем» на Україні, зумів помститися кривдникам, але не зазнав більше щастя, бо кохана була втрачена навіки.