Розкрийте особливості середньовічної персько-таджицької поезії (на прикладі вивчених творів Рудакі, Омара Хайяма, Гафіза).

Поширеними розмірами та жанрами персько-таджицької поезії у середні віки стали бейти, рубаї та газелі. Бейт - це двовірш, тобто, вірш з двох рядків однакового розміру та з однаковою римою. Цим жанром писав Рудакі, таджицький поет. Кожен його двовірш передає закінчену філософську думку. Часто висловлені думки потім ставали афоризмами.

Рубаї – це жанр, яким писали Омар Хайям, Гафіз і знов-таки Рудакі. Це чотиривірші лірико-філософського змісту, де римуються перший, другий та останній рядки.

Газе́ль – це вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів, пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням). Майстром написання газелей був поет Гафіз.

Особливу увагу східні поети приділяли розповіді про внутрішній світ людини. Це відкрита та щира розповідь ведеться часто від першої особи. Те, що хвилює чесну та освічену людину в суспільстві, ставало темами для віршів як Рудакі, так в Омара Хайяма, так і Гафіза. Теми персько-таджицької поезії — роздуми про природу людини, про дорогоцінний дар життя, його сенс, а також про взаємини людини з Богом, пошуки істини та пізнння людиною світу. («Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці проникаю. Я лумаю вже сімдесят лва роки І бачу, що нічого я не знаю. Омар Хайям).

Одна душа, єдине тіло, але знанню — немає дна.

Скажи, о дивний, ти людина чи океанська глибина? (Рудакі)

Тема кохання у перській поезії - це оспівування жіночої краси, змалювання страждань нерозділеного кохання — це ще одна з тем, на яку створені шедеври Рудакі та Гафіза.

Бачив я пітьму кучерів прекрасних

З полум'ям троянд - світочів незгасних.

В кожнім завитку - тисяча сердець,

В кожному кільці - тисяча нещасних. (Рудакі)

Омар Хайям та Рудакі разом розкривають іншу тему — тему радості та насолоди життям, гедонізму, а також свободи вибору людини. Символом всього цього для поетів стало вино — адже на той час вино стало заборонене ісламською релігією, отже, його оспівування стало символізувати відкидання церковних догм, вільнодумство. Загальна тема для всіх трьох згаданих східних поетів: роздуми про соціальну несправедливість, суспільні вади та особисті вади людей, засудження їх: нечесності, жорстокості, підступництва, блюдолизання зі стола багатих, невігластва.

2. Охарактеризуйте твір "Євгеній Онєгін" Олександра Пушкіна як соціально-психологічний роман у віршах.

Роман Пушкіна «Євгеній Онєгін!» - це енциклопедія російського життя 19-го століття. Роман є реалістичним. У ньому лаконічно, але виключно влучно показані різні верстви населення Російської імперії тих часів. Типовими представниками провінцийних поміщиків, мало освічених, але хазяйновитих та гостинних, є родина Лариних. Лєнский є ентузіастом, представником романтичної молоді, що здобув освіту за кордоном. Няня Тетяни – представниця простого селянства. Ця верства народу, незважаючи на своє нелегке життя, що проходить у праці, зберігає народні традиції, вірить у старі легенди та забобони. Показаний в творі також патріархальний світ старого московського дворянства, до якого входить княжна Аліна.

Сам Онєгин є представником вищого світу Петербургу, до якого потім долучиться й Тетяна. Цей світ поглинає нудьга – люди, що живуть у розкошах, яким не потрібно працювати, не можуть знайти собі діла. Тут, на відміну від провінції, немає справжньої душевної близькості між людьми. Онєгин перепробував вже усі розваги, усі ігри вищого світу, але ніде не відчув себе потрібним, корисним. Пліткувати у вищому світі, як це роблять його оточуючі, йому теж нецікаво. Образ Онєгіна – це образ «зайвої людини» в суспільстві.

Автор проникає в психологію кожної верстви населення, багато приділяє уваги зображенням характерів та душевних порухів своїх основних персонажів: Онєгіна, Лєнского, Тетяни, Ольги, матері дівчат, няні та інших. Як бачите, в цьому списку не тільки лише головні герої. Тому характери в романі дуже колоритні, і всі вони зумовлені тією історичною епохою, тим суспільніим колом, де розвивалися.

Відтак, твір можно назвати соціально-психологічним романом у віршованій формі. Твір написаний дуже легкою, простою мовою, проте, авторські відступи, цитати, натяки, алюзії розраховані на людину думаючу. «Євгеній Онєгін» написаний Пушкіним абсолютно новаторським на той час, унікальним віршованим розміром. Зараз він носить назву «онєгінська строфа» Він складається з чотирнадцяти віршів (рядків) чотиристопного ямба, визначеним способом римовані. Ці чотирнадцять віршів діляться на чотири групи: три чотиривірші і заключний двовірш.