 |
Тема 2-3. Адміністративно-правові норми. Адміністративно-правовові відносини.
|
|
|
|
Адміністративно-правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою в особі її компетентних органів, призначене для регулювання суспільних відносин у сфері публічного управління.
Норми адміністративного права визначають межі належної поведінки учасників управлінських відносин, їх правовий статус, обсяг повноважень, прав та обов ’ язків сторін управлінських стосунків, тобто створюють відповідний правовий режим, перш за все – у сфері виконавчої влади. Основним призначенням цих норм є організація і регулювання управлінських відносин, забезпечення належних умов для реалізації учасниками цих відносин своїх прав та виконання покладених на них обов’язків у такій важливій сфері суспільного життя, яким є державне управління.
Більшості адміністративно-правових норм за своїм змістом та способом впливу властивий імперативний (наказовий) характер. Вони містять численні односторонньо-владні приписи, виражають обов’язковість волевиявлення держави в особі її органів у межах наданої їм компетенції.
Структура адміністративно-правової норми включає такі складові елементи, як гіпотеза, диспозиція і санкція.
Гіпотеза вказує на умови реалізації адміністративно-правової норми, у т.ч. на юридичні факти, за наявності яких можна чи потрібно діяти відповідним чином.
Диспозиція – центральна частина норми, визначає правило поведінки, конкретну дію, яка приписується, дозволяється, рекомендується чи забороняється даною нормою. Нерідко вона визначає зміст прав, обов’язків або повноважень окремих суб’єктів.
Санкція – негативні правові наслідки недотримання, неналежного виконання чи порушення певного правила поведінки.
|
|
|
Зміст названих елементів адміністративно-правової норми може бути цілковито, частково або відносно визначеним.
Тлумачення адміністративно-правових норм передбачає більш докладне з’ясування їх змісту, детальніше розкриття їх певних положень. Серед видів такого тлумачення виділяють:
‒ легальне (аутентичне) – тобто офіційне тлумачення з боку органів державної влади, у т.ч. її законодавчих, виконавчих та судових структур (має обов’язковий характер);
‒ доктринальне – тобто наукове, неофіційне тлумачення змісту норм права (обов’язкової юридичної сили не має).
Реалізація адміністративно-правових норм означає практичне втілення в життя приписів та інших положень тієї чи іншої норми. Така реалізація передбачає правомірні дії суб’єктів права. До форм реалізації адміністративно-правових норм належить їх виконання, використання, застосування та дотримання.
Адміністративно-правові норми не можуть існувати поза своїми джерелами. Джерела адміністративного права – це конкретні форми зовнішнього вираження його норм, через які ці норми проявляють свій владно-регулюючий вплив на управлінські стосунки. Через свою чисельність, багатопрофільність і динамічність вони до цього часу не кодифіковані, а тому для адміністративного права України характерним є безліч джерел його норм. Передусім, це різноманітні нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, а також Президента України, що містять у собі адміністративно-правові норми. Зокрема, це: Конституція України; окремі кодекси та закони; укази та розпорядження Президента України; постанови та нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-правові акти й аналогічні акти місцевих органів влади та ін.
Адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини, що складаються під впливом дії адміністративно-правових норм, учасники яких є носіями прав та обов’язків у сфері публічного управління. Іх особливості:
|
|
|
‒ вони є різновидом правових відносин, які складаються переважно у сфері державного управління в процесі функціонування виконавчої влади під впливом адміністративно-правових норм;
‒ це здебільшого «владовідносини», тобто відносини влади-підпорядкування;
‒ для них у цілому властива юридична нерівноправність сторін, через що ці відносини передусім визначаються як вертикальні, субординаційні;
‒ як правило, однією зі сторін (обов ’ язковим учасником) таких відносин має бути орган виконавчої влади або його повноважний представник, тобто носій державно-владних повноважень;
‒ ці відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої зі сторін, з ініціативи третьої особи, а нерідко і всупереч волі однієї зі сторін;
‒ при порушенні тих чи інших вимог адміністративно-правових норм суб’єкти адміністративно-правових відносин несуть відповідальність не один перед одним, а перед державою;
‒ спірні питання, що виникають із цих відносин, вирішуються здебільшого в адміністративному (позасудовому) порядку. Проте тепер значно розширюється судовий порядок вирішення адміністративно-правових спорів.
Адміністративно-правові відносини мають свою структуру, яка охоплює такі елементи, як: правова основа, юридичні факти (дії або події), об’єкт та суб’єкти (сторони) правовідношення, прямі і зворотні зв’язки.
Адміністративно-правові відносини – це суспільні відносини, що складаються під впливом дії адміністративно-правових норм, учасники яких є носіями прав та обов’язків у сфері публічного управління. Іх особливості:
‒ вони є різновидом правових відносин, які складаються переважно у сфері державного управління в процесі функціонування виконавчої влади під впливом адміністративно-правових норм;
‒ це здебільшого «владовідносини», тобто відносини влади-підпорядкування;
‒ для них у цілому властива юридична нерівноправність сторін, через що ці відносини передусім визначаються як вертикальні, субординаційні;
‒ як правило, однією зі сторін (обов ’ язковим учасником) таких відносин має бути орган виконавчої влади або його повноважний представник, тобто носій державно-владних повноважень;
|
|
|
‒ ці відносини можуть виникати з ініціативи будь-якої зі сторін, з ініціативи третьої особи, а нерідко і всупереч волі однієї зі сторін;
‒ при порушенні тих чи інших вимог адміністративно-правових норм суб’єкти адміністративно-правових відносин несуть відповідальність не один перед одним, а перед державою;
‒ спірні питання, що виникають із цих відносин, вирішуються здебільшого в адміністративному (позасудовому) порядку. Проте тепер значно розширюється судовий порядок вирішення адміністративно-правових спорів.
Адміністративно-правові відносини мають свою структуру, яка охоплює такі елементи, як: правова основа, юридичні факти (дії або події), об’єкт та суб’єкти (сторони) правовідношення, прямі і зворотні зв’язки.
Лекційне заняття
План
- Адміністративно-правові норми, їх особливості, класифікація та способи реалізації.
- Адміністративно-правові відносини, їх особливості, структура та класифікація.
|
|
|
