Тема 9. Адміністративно-правове регулювання в сфері економіки

Економіку можна визначити як складну систему інтегрованих галузей, підгалузей та комплексів народного господарства, пов’язаних з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ та наданням послуг, а також їх ефективним використанням.

Державне управління у сфері економіки – це підзаконна, державно-владна діяльність виконавчо-розпорядчого, організуючого характеру, здійснювана уповноваженими на те суб ’ єктами щодо загального керівництва та безпосереднього регулювання економічних процесів у різних галузях народного господарства.

Управління у сфері економіки охоплює такі галузі: промисловість; агропромисловий комплекс; паливно-енергетичний комплекс; торгівлю, громадське харчування та зовнішньоекономічну діяльність; транспорт, дорожне господарство та зв’язок; будівництво, архітектуру та житлово-комунальне господарство; використання та охорону природних ресурсів; підприємницьку діяльність у названих галузях.

Правовою основою державного регулювання економічною сферою, насамперед, є Конституція України, відповідні закони, укази Президента України, постанови КМУ, відомчі нормативні акти, рішення місцевих органів влади.

В управлінні економікою бере участь значне коло органів державної влади та місцевого самоврядування, роль яких у такому управлінні визначається відповідно до Конституції та законів України їх загальним функціональним призначенням.

Безпосередньо функції державного управління в окремих сферах економічної діяльності здійснюють відповідні ЦОВВ та їх регіональні підрозділи, у т.ч. профільні міністерства, державні комітети та ЦОВВ зі спеціальним статусом.

У цей час до системи ЦОВВ, які здійснюють державне управління в окремих галузях економічної діяльності, належать міністерства: аграрної політики та продовольства; екології та природних ресурсів, економічного розвитку і торгівлі; енергетики та вугільної промисловості; інфраструктури; регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Центральні органи виконавчої влади: Д ержавна авіаційна служба; Державна автотранспортна служба; Державна ветеринарна та фітосанітарна служба; Державна служба автомобільних доріг; Державна служба геології та надр; Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки; Державна служба зв’язку та ін.

ЦОВВ зі спецстатусом: Антимонопольний комітет; Фонд державного майна.

У структурі міністерств для керівництва певними підгалузями створені окремі департаменти.

Названі ЦОВВ мають свої регіональні (територіальні) структурні підрозділи, зокрема, такі, як: управління (головні управління), відділи, служби, які виконують, насамперед, посередницькі управлінські функції між відповідними ЦОВВ, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та окремими підприємствами, установами та організаціями. Вони, як правило, перебувають у подвійному підпорядкуванні.

Отже, у системі органів безпосереднього управління окремими галузями у сфері економіки помітна в основному триланкова схема:

‒ відповідний центральний орган виконавчої влади (певне міністерство, держкомітет чи ЦОВВ зі спецстатусом);

‒ їх територіальні структурні підрозділи, які, як правило, перебувають в складі місцевих держадміністрацій (управління, відділи, служби),

‒ адміністрація окремих державних підприємств, установ та організацій. В окремих випадках трапляється і дволанкова система.

Управління економічною сферою в країні сьогодні поєднує в собі галузеві, функціональні та територіальні засади.

Стратегічним напрямом сучасної економічної політики держави є курс на поглиблення радикальних економічних реформ на основі ринкових механізмів, на стабілізацію економічної ситуації та економічне зростання, що привело б до реального поліпшення життєвого рівня громадян та розв’язання інших нагальних суспільних проблем.

Лекційне заняття

План

1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері промисловості, паливно-енергетичного, агропромислового комплексу, будівництва та комунікацій.

3. Адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.

4. Державний контроль у сфері економіки.