 |
2.5 Резерви покращення фінансового стану підприємства
|
|
|
|
2. 5 Резерви покращення фінансового стану підприємства
Одним з основних шляхів зниження витрат є збільшення продуктивності праці, що призведе до зменшення собівартості за одиницю продукції (для нашого підприємства зменшення собівартості на кожну перевезену тону вантажів та перевезення кожного пасажира), тобто при існуючій величині собівартості буде перевезено більше вантажів і пасажирів, а отже дохід збільшиться. Збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання, машин. На вказаному підприємстві дуже багато застарілих машин, які можна продати без будь-якої шкоди для виробництва. Отримані кошти можна вкласти в нові, ресурсозберігаючі машини, що призведе до більш ефективного використання основних засобів.
Важливим є підвищення вимог та застосування контролю за якістю надання послуг.
Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх завантаження, а також списання з балансу непрацюючого, морально застарілого обладнання.
Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів.
Як і в інших підприємств, в умовах кризи неплатежів у цього підприємства є нестача грошових коштів та з отриманням дебіторської заборгованості.
Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них належать:
- реалізація продукції з негайною оплатою;
- отримання дебіторської заборгованості;
- продаж резервних грошових активів;
- продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів);
|
|
|
- отримання банківських кредитів;
- залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.
Сума дебіторської заборгованості покриває суму короткострокових кредитів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати з неї, а частину дебіторської заборгованості спрямувати на покриття кредиторської, що призведе до покращення ліквідності підприємства на короткостроковий період (забезпеченість кредиторської заборгованості грошовими коштами), тобто величина кредиторської заборгованості зменшиться, а величина грошових коштів залишиться незмінною. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами.
Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та спеціальні фонди.
Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.
Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.
Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів.
|
|
|
Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.
Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та фінансової усталеності підприємств за допомогою системи показників.
Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка фінансового стану підприємства на підставі виявлених результатів та подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткам до нього. Задачі фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом, яких насамперед цікавить: оцінка фінансових результатів; оцінка майнового стану; аналіз фінансової усталеності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства; дослідження стану та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості; аналіз ефективності вкладеного капіталу.
Розрахунок та аналіз економічних показників діяльності підприємств є активними інструментами сучасного фінансового менеджменту. Набір цих відносних показників дозволяє скласти доволі повне уявлення про ефективність виробничої, маркетингової діяльності, фінансової стратегії підприємства, а також оптимізувати сам процес управління.
|
|
|
Методика аналізу фінансового стану являє собою дослідження цих показників з метою прийняття найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.
Без аналізу фінансового стану підприємства сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.
Головним джерелом аналізу фінансового стану є інформація бухгалтерської звітності підприємств, відповідна обробка якої може сприяти максимізації прибутку підприємства. У виробничій сфері фінансовий аналіз тісно зв'язаний з двома головними функціями управління виробництвом: плануванням та контролем, а також з їхньою проміжною ланкою - бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничих цілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. При плануванні для аналізу головним чином використовуються джерела внутрішнього походження. В основному це дані про сподівані обсяги виробництва (продажу) та витрати. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану підприємства.
Можливості статистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністю використовуються під час фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах. Без статистичних методів неможливо кількісно розрахувати та мінімізувати економічний ризик, який супроводжує підприємства в їхній діяльності.
Сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шлях ринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, а часом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути про реформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьох західних економістів проблема української промисловості полягає в тому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями старої командно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутності функціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчій попит сприймався як небажане явище або, навіть гальмо економічного розвитку. Відмінність ринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчій попит в будь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягів виробництва.
|
|
|
Світовий досвід вчить нас тому, що дійсне просування на шляху реформ залежить від змін у виробничій сфері та знаходженні ефективних форм господарювання. Важливу роль в цьому процесі сьогодні в Україні відіграє об'єктивний фінансовий аналіз і безпосередньо аналіз фінансового стану підприємств, як невід ямна його складова. [5], [7]
На основі проведеного аналізу фінансового стану підприємства ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство», можна зробити такі аналітичні висновки:
За 3 роки майно та капітал підприємства зменшилися на 11187, тис. грн., що пояснюється збільшенням зносу основних фондів.
Зменшення загальної величини активів, в цілому за 3 роки, відбулося через зменшення залишкової вартості необоротних активів - на 33230, 0 тис. грн., але при цьому величина оборотних активів зросла на 22026 тис. грн., за рахунок збільшення дебіторської заборгованості на 22913 тис. грн., але приріст величини оборотних активів не зміг в повному обсязі покрити зменшення величини необоротних активів.
Відповідні зміни відбулись і в статтях пасиву балансу. За 3 роки зменшилась величина власного капіталу на 76044 тис. грн., в той час як величина позичкового капіталу збільшилась на 64857 тис. грн.
Збільшення дебіторської заборгованості свідчить про збільшення боргів юридичних і фізичних осіб перед організацією, тобто це свідчить про те, що ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» накопичує боргові зобов’язання своїх.
В цілому ж структура балансу суттєвих змін зазнала і відповідає галузевим ознакам. Як бачимо, питома вага необоротних активів складає 55, 87%, а питома власного капіталу 7, 41% на кінець 2012 року. Як негативним чинником в структурі активів можна розглядати наявність значної дебіторської заборгованості. Її частка в активах в 2010 році склала 22, 78%, а в 2012 році - 30, 87% (прослідковується динаміка збільшення дебіторської заборгованості за 3 роки). Слід відмітити також незначну частку короткострокових кредитів в структурі джерел фінансування.
|
|
|
Отже, проаналізувавши баланс за останні три роки можна зробити наступні висновки що баланс має від'ємне значення, майно підприємства зменшується, в зв'язку із значним недофінансуванням по всім кодам програмної класифікації видатків. Для покращення фінансового стану пропоную надавати додаткові платні послуги, збільшувати обсяги перевезення, розширювати кордони перевезень, а також відстань перевезень, від якої залежить фрахтова ставка за перевезення, а з цього і дохід від перевезень вантажів і пасажирів підприємством.
|
|
|
