 |
Семіотика хронічних бронхолегеневих захворювань.
|
|
|
|
Семіотика хронічних бронхолегеневих захворювань.
1. Кашель
а) у хворих з бронхоектазами і хронічними бронхітами кашель як правило продуктивний.
б) у хворих з муковісцидозом – кашель кашлюкоподібний.
в) у хворих з обструктивною патологію – кашель сухий, пароксизмальний.
2. Кровохаркання (частіше при бронхокстазії).
3. Задишка.
4. Ціаноз.
5. Деформація грудної клітки.
6. Зміни нігтьових фаланг пальців (“барабанні палички”) і форми нігтів (“годинникові скельця”).
7. Зміни фізикальних даних.
а) перкуторних – (вкорочення звуку – при пневмосклерозі, “мозаїчність” даних).
б) аускультативних (локалізовані стабільні вологі хрипи).
Хронічний бронхіт – хронічне поширене запальне ураження бронхів з перебудовою секреторного апарату слизової оболонки та розвитком склеротичних змін у більш глибоких шарах бронхіальної стінки.
Фази патологічного процесу: загострення, ремісія.
Критерії діагностики: продуктивний кашель протягом кількох місяців впродовж 2 років; постійні різнокаліберні вологі хрипи, 2 – 3 загострення за рік протягом двох років; збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень. Рентгенологічно - підсилення і деформація легеневого малюнку, порушення структури коренів легень у фазі ремісії.
Первинний хронічний бронхіт діагностується в разі виключення рецидивуючого бронхіту, бронхіальної астми, муковісцидозу, вад розвитку легеневої і серцево-судинної систем, синдрому циліарної дискінезії та інших хронічних захворювань легень.
Вторинний хронічний бронхіт є ускладненням вроджених вад розвитку легень і серцево-судинної системи, муковісцидозу, спадкових захворювань легень, а також специфічних бронхолегеневих процесів.
|
|
|
Хронічний облітеруючий бронхіоліт - хронічне запальне захворювання бронхів вірусної або імунопатологічної природи, яке виникає у результаті облітерації бронхіол і артеріол одної або кількох ділянок легень, що призводить до порушення легеневого кровообігу та розвитку емфіземи.
Фази патологічного процесу: загострення, ремісія.
Форми облітеруючого бронхіоліту: тотальний однобічний, вогнищевий однобічний, вогнищевий двобічний, частковий.
Критерії діагностики: тяжкі респіраторні вірусні інфекції з обструктивним синдромом в анамнезі; стійкі дрібні вологі хрипи на фоні послабленого дихання; рецидивуючий бронхообструктивний синдром з стійкими ознаками дихальної недостатності; на рентгенограмі – одностороннє послаблення легеневого малюнку, зменшення розмірів легеневого поля; на комп’ютерній томограмі - потовщення стінок бронхів зі звуженням просвіту; на бронхограмі – не заповнення контрастом бронхів на рівні генерації д-є порядку і нижче; сцинтиграфічно - виражене зниження легеневої перфузії у зонах патологічного процесу.
Бронхоектатична хвороба (бронхоектазії) - природжені та набуті захворювання з прогресуючим ураженням бронхів, які характеризуються хронічним інфекційно-запальним процесом, що призводить до деформації бронхів у вигляді патологічного розширення з порушенням їхньої дренажної функції, крово- і лімфообігу.
Форми захворювання: легка, середньої тяжкості, тяжка, ускладнена.
Періоди хвороби: загострення, ремісія.
Локалізація ураження - однобічна, двобічна, обмежена (сегмент, доля) та поширена – з вказанням локалізації та виду ендобронхіту.
Види бронхоектазів: циліндричні, мішкові (кістоподібні), змішані.
Критерії діагностики: наявність характерних клініко-лабораторних симптомів хронічного бронхолегеневого процесу (у період загострення - кашель з харкотинням, стабільні локалізовані сухі та вологі хрипи різного калібру в легенях, різноманітні функціональні порушення; у період ремісії - зберігання симптомів ендобронхіту, але менш виражених). Рентгенологічно виявляються ознаки пневмосклерозу із зменшенням об’єму ураженої частки легені, розрідженням або посиленням, деформацією та комірковістю легеневого малюнку. При комп’ютерній томографії та бронхографії спостерігається деформація та розширення бронхів.
|
|
|
Дихальна недостатність (ДН)
Визначення: ДН означає неадекватну функцію легень щодо постачання кисню в достатній кількості, щоби задовільнити потреби тканин в ньому і по виділенню вуглекислого газу.
Класифікація: Розрізняють 3 ступені дихальної недостатності:
ДН І ст. – задишка виникає при фізичному навантаженні. Відношення пульсу до дихання (П/Д) – 3, 2-2, 5: 1 РаО2=8, 67-10, 0 кПа РаCО2< 4. 67 кПа.
ДН ІІ ст. – задишка в стані спокою П/Д – 2, 0-1, 5: 1 РаО2=7, 33-7, 53 кПа РаCО2=4. 67-5, 87 кПа.
ДН ІІІ ст. – задишка виражена (частота дихання більше 150% від норми) РаО2< 5, 33 кПа РаCО2> 6, 0 кПа.
Етіологія:
· Обструкція верхніх дихальних шляхів.
· Обструкція нижніх дихальних шляхів..
· Рестриктивні порушення.
· Захворювання з порушенням дифузії.
· Захворювання серцево-судинної системи.
Клініка:
· Легеневі симптоми (тахіпное, порушення глибини та ритму дихальних рухів, втяжіння міжреберних проміжків, ціаноз, роздування крил носа, свистяче дихання, збереження ціанозу після вдихання газової суміші з 40% киснем.
· Неврологічні симптоми (неспокій, дратівливість, судоми іноді кома).
· Симптоми з боку серцево-судинної системи (брадикардія, гіпотензія, ознаки серцево-судинної недостатності).
Лікування:
· Усунення причини, яка викликала гостру ДН (стороннє тіло, пневмоторакс та інші).
· Оксигенотерапія.
· Усунення порушень прохідності бронхів.
· Інтубація та вентиляція з позитивним тиском.
Диспансеризація дітей з хронічною бронхолегеневою патологією.
Необхідний нагляд за дитиною протягом 6-12 міс (залежно від форми захворювання). Якщо нема рецидивів клінічних і рентгенологічних змін протягом визначеного терміну нагляду, дитину знімають з диспансерного обліку.
|
|
|
