 |
. 4 складання індивідуального. 5. Збір і обробка матеріалу
|
|
|
|
. 4 СКЛАДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО
ПЛАНУ
Обравши тему наукового дослідження, студент за порадами наукового керівника, та зважаючи на власні наукові інтереси, виробляє попередній план, який під час пошуку буде вдосконалюватись та уточнюватися.
Складання плану передбачає поділ цілості (визначеної проблеми) на менші логічно пов’язані між собою частини. Без цього неможливо перейти до наступного етапу, який передбачає збір матеріалу і називається евристичним (пошуковим) процесом.
Складання плану повинно сприяти цілеспрямованій діяльності студента і застерегти його від другорядних напрямків і розгалужень тематики. Насамперед це стосується тем із значною кількістю різноманітного матеріалу, спорідненого з обраною темою роботи.
Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, студент може використати хронологічний (що розглядає явище чи процес у його розвитку в часі) або проблемний (тематичний) принципи укладання плану.
В останньому випадку слід уникати загальних фраз і назв, проте не варто і «звужувати» його. Неправильно називати пункти плану одним словом чи занадто довгими назвами.
5. ЗБІР І ОБРОБКА МАТЕРІАЛУ
Цей етап виконання дослідження найтриваліший за часом. Розпочинають дослідження з ознайомлення зі станом розробки проблеми й пошуку інформації. Для цього студент має відшукати необхідні документи (законодавчі, директивні, статистичні та інші), вивчити літературу з даної теми (монографії, статті в часописах та наукових збірниках, матеріали наукових конференцій), результати соціологічних досліджень, за потреби використати Інтернет-ресурси тощо. Результатом цього етапу повинен стати бібліографічний перелік зібраних джерел. Для прискорення пошуку необхідних матеріалів літератури студенту варто скористатись послугами бібліографів наукових бібліотек.
|
|
|
У пошуках джерел і літератури допоможуть бібліографічні каталоги (систематичні й алфавітні), серед них електронні, які є в бібліотеках. За допомогою алфавітного каталогу легко виявити, чи є в бібліотеці конкретна книжка, потрібна для написання випускної кваліфікаційної роботи. За каталогом можна визначити також, яким виданням представлена певна книжка, встановити кількість примірників і в яких підрозділах бібліотеки вона міститься.
У систематичному каталозі фонд бібліотеки розкривається за змістом. Систематичний каталог дає відомості про те, які книжки є в бібліотеці з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання.
Картки в каталозі розташовані за певною системою класифікації (напр., у бібліотеці університету систематичні каталоги організовані за бібліотечно-бібліографічною системою класифікації (ББК).
Усі розділи систематичного каталогу розмежовуються за допомогою роздільників і пов'язані між собою логічною послідовністю. Їхній поділ спрямований від загальних питань до вужчих, конкретних. Наприклад:
ü Дидактика.
ü Методи навчання.
ü Словесні методи.
ü Розповідь, пояснення.
Кожен розділ систематичного каталогу має власний індекс, виражений цифрами і буквами.
Пошук у систематичному каталозі ведеться ступінчатим методом: спочатку пошук напису на каталожному ящику, потім перегляд роздільників у ящику. За роздільником у систематичному каталозі картки розставлені в алфавітному порядку.
Пошук потрібного ділення може здійснюватися за допомогою алфавітно-предметного покажчика або безпосередньо в каталозі. В алфавітно-предметному покажчику найменування предметів і понять розміщені в алфавітному порядку, а поряд зазначається індекс, за яким можна знайти їх у систематичному каталозі. Наприклад:
|
|
|
Учитель 74. 204. 21.
Індекс в алфавітно-предметному покажчику показує також, як один і той самий предмет або поняття представлені в різних галузях залежно від того, в якому аспекті вони розглядаються. Наприклад:
античний світ;
історія 63. 3(0);
література 84. (0)3;
філософія 87. 3.
При заповненні вимог на потрібні книжки обов'язково треба вказувати шифр, який міститься в лівому верхньому кутку картки, автора (авторів) потрібного видання, назву праці, місце видання, рік видання. При заповненні вимог на періодичні видання зазначається шифр видання, назва видання, місце і рік видання, номер (том, випуск).
Робота з літературою в наукових бібліотеках допомагає з’ясуванню актуальності теми, масштабів її розробки і прогалин у висвітленні окремих аспектів, допомагає чіткішому визначенню кола завдань, для студента.
Щоб оперативно віднайти необхідну інформацію з наукових публікацій, необхідно рухатися поетапно. Існує кілька методик опрацювання літератури з вибраної теми. Так, вивчення наукових публікацій можна починати з загальних (фундаментальних) робіт, близьких до теми дослідження, і просуватися від загального до часткового, від базових положень до конкретних. Щодо хронологічного порядку опублікованої літератури, то спочатку варто зупинитися на найновіших працях, а вже потім розглядати видання минулих часів. Причому на першому етапі накопичення інформації слід охопити якомога більше джерел, поступово «відсіюючи зайві». За іншою методикою від самого початку роботи свідомо обмежується коло публікацій, а вивчення починається саме з тих, що безпосередньо стосуються обраної проблеми або дотичні до неї.
Плідним способом пошуків необхідних джерел та літератури є звернення до наукових видань, які поділяються на дві групи: науково-дослідні та джерелознавчі. До першої групи належать: монографія, науковий реферат, інформативний реферат, тези доповідей, збірники наукових праць. До другої групи зараховують: джерелознавчі видання або наукові документальні видання, які містять пам’ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступи, статті, допоміжні покажчики тощо. Серед наукових неперіодичних видань можна назвати книги, брошури тощо.
|
|
|
Зокрема, монографія – наукове видання, яке містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Є два види монографій: наукові та практичні. Пропонуємо студентові ретельно переглянути посилання авторів монографій, щоб виявити низку необхідних позицій для написання роботи. Відшукавши хоча б одну з указаних у посиланнях книжку, слід звернутися до посилань автора вже цієї книжки і знову виявити додаткову групу монографій і статей і т. д.
Надзвичайно важливий етап відбору матеріалів, зіставлення різних джерел інформації (наукова стаття, тези, реферат, доповідь, виступ) для вироблення власної позиції автора.
Пошук інформації можна здійснювати також в електронній мережі (спеціалізовані пошукові системи, як глобальні, так і локалізовані для окремих масивів і сайтів, електронні каталоги бібліотек, зведені електронні каталоги, реферативні та повнотекстові бази й банки даних, електронні путівники по довідково-бібліографічних ресурсах, каталоги електронних видань, електронні книжкові магазини тощо).
Працюючи з друкованими першоджерелами, слід знати такі їх види:
˗ законодавчі;
˗ нормативно-правові документи державних органів влади;
˗ видання наукових установ, державних академічних центрів (багатотомні публікації документів з питань внутрішньої та зовнішньої політики держав, літописи, хроніки, тематичні збірники тощо);
˗ статистичні довідники;
˗ документи політичних партій, міжнародних організацій, структур;
˗ мемуарні видання; щоденники; епістолярна спадщина;
˗ офіційні дипломатичні документи (як різновид відомчих публікацій).
|
|
|
