 |
6. Вимоги до змісту роботи. Основна частина. Висновки. Список використаних джерел. 7. вимоги до оформлення. випускної кваліфікаційно роботи
|
|
|
|
6. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ
Зміст випускної кваліфікаційної роботи має відповідати вимогам Закону України «Про вищу освіту», зокрема, п. 7 статті 16 «Забезпечення якості вищої освіти» та п. 6 статті 69 «Права інтелектуальної власності та її захист», в яких вказується, що вищі навчальні заклади повинні здійснювати ефективні заходи для запобігання академічному плагіату оприлюднювати (частково або повністю) наукові результати, отримані іншими особами, як результати власного дослідження або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання.
На підставі вищезазначеного кафедри мають усі повноваження перевіряти роботи на наявність в них плагіату.
Структура змісту роботи:
Вступ
У ньому розкривається постановка проблеми, її актуальність, зв'язок з найважливішими завданнями, які виконує наша держава, міжнародна спільнота, основні дослідження і публікації з проблеми за останній час, на які спирається автор. Завдяки аналізу та порівнянню обґрунтовується актуальність теми, її особливість і значущість у конкретній галузі науки або практики.
Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження... », «Вивчення... », тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.
Наукова новизна отриманих результатів. Надають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих бакалавром особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше отриманих, удосконалено, дістало подальший розвиток).
|
|
|
Практичне значення роботи. У роботі треба розкрити власний погляд щодо використання на практиці отриманих результатів і ступеня готовності до їх упровадження, а також особистий внесок у розробку теми.
Апробація результатів роботи. Вказується, на яких конференціях, круглих столах, засіданнях наукових товариств оприлюднені результати досліджень.
Публікації вказують, у скількох статтях і в яких збірниках, матеріалах і тезах конференцій, круглих столів опубліковані результати роботи.
Основна частина
Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають із нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки (резюме) зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямку досліджень; виклад загальної методики й основних методів досліджень; експериментальну частину і методику досліджень; проведені теоретичні чи експериментальні дослідження; аналіз й узагальнення результатів роботи.
В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло висвітлюючи зміст роботи, студент повинен назвати ті питання, що залишились нерозв’язаними і, отже, визначити своє місце в розв'язанні проблеми.
У наступних розділах розкриваються окремі напрямки досліджуваної проблематики; викладаються результати власних досліджень з висвітленням того нового, що автор вносить у розробку проблеми. Студент повинен давати оцінку щодо повноти виконання поставлених завдань і достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, визначеній автором.
|
|
|
Висновки
У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції, рекомендації автора. Викладаються найважливіші наукові та практичні результати, отримані в роботі, розкривається їх практичне значення. Висновки повинні містити відповідь на поставлені завдання в роботі, наголошувати на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовувати їхню суспільну значущість, перспективи та рекомендації щодо впровадження результатів у практику.
Список використаних джерел
Використані джерела розміщують або за абеткою або відповідно до згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією.
Додатки. За потреби студент може використати додатки, в яких наводиться формули, таблиці, схеми, що суттєво полегшують розуміння роботи.
. 7. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ
ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНО РОБОТИ
Випускна кваліфікаційна робота – це дослідницька компонента наукової програми першого рівня вищої освіти; це спеціально підготовлений рукопис, написаний державною мовою.
Випускну кваліфікаційну роботу виконують на комп'ютері та друкують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman кегля 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.
Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве, верхнє та нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 15 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту роботи має бути однаковою.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявились у процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням виправлень на тому самому місці.
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами (розмір кегля 14) симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту і ставлять крапку.
|
|
|
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом повинна дорівнювати двом інтервалам.
Кожну структурну частину бакалаврської роботи треба починати з нової сторінки.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”.
Першою сторінкою випускної кваліфікаційної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної кількості сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки.
Зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Завдання, відзив наукового керівника, зовнішня рецензія до загальної нумерації не входять.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2. 3. » (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1. 3. 2. » (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, таблиці) необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках випускної кваліфікаційної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші за формат А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.
|
|
|
Ілюстрації позначають словом «Рис. » і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1. 2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо випускна кваліфікаційна робота містить одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1. 2. » (друга таблиця першого розділу).
При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і її номер вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл. » і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1. 2. ».
Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого краю аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3. 1. ) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту і таблиць, у яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку і перелічують їх. Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.
У випускній кваліфікаційній роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації. Вони повинні мати назву, яку розміщують після їх номера. За потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий текст).
Цифровий матеріал, зазвичай, оформляють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
|
|
|
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку випускної кваліфікаційної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна поділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, у другому – боковик.
Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами «Те саме», а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, які повторюються, не потрібно. Якщо цифрові або інші дані в будь-якому рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (: ).
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою, у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
При написанні роботи студент повинен робити посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які використовувалися при виконанні роботи. Такі посилання дають можливість відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про їх цитування, а також необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову, текст, обсяг. Доцільно посилатися на останні видання, публікації. На більш ранні видання можна посилатися лише у випадках, коли наявний у них матеріал не міститься в останньому виданні.
Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших наукових публікацій, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць.
Посилання в тексті роботи потрібно зазначати порядковим номером, виділивши їх двома квадратними дужками, наприклад,: [1, 25 – 26], або [2 ].
Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1. 2». Посилання на формули вказують порядковим номером у дужках, наприклад, «у формулі (2. 1. )».
На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть скорочено, наприклад: «... у табл. 1. 2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «див. у табл. 1. 2. ».
Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту.
Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх за посиланнями у тексті.
Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.
Текст кожного додатка за потреби може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А. 2 (другий розділ додатка А).
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1. 2. (другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1. ) (перша формула додатка А).
Для якісного мовностилістичного оформлення випускної кваліфікаційної роботи важливо вміти студентам організувати накопичену наукову інформацію у зв`язний текст. Для допомоги студенту при виконанні цього завдання в Додатку 9 (на 49-й сторінці) наведено приклади мовних конструкцій, які можна використати як засоби зв`язку між реченнями бакалаврської роботи.
|
|
|
