Короткі теоретичні відомості

Зношуванням називається процес, що протікає в часі під дією яких-небудь чинників і що викликає погіршення структури і властивостей матеріалу або його руйнування. Кінцевим результатом зношування є знос. Здатність матеріалу чинити опір зношуванню називається зносостійкістю, або носкістю.

Стирання – це один з видів зношування (найбільш часто зустрічається), при якому відбувається істотна втрата маси матеріалу, руйнованого під дією тертя. Здатність матеріалу чинити опір руйнуванню від тертя називається стійкістю до стирання. Зношування від стирання є тимчасовим процесом, тому при його вивченні доцільно досліджувати кінетику зносу, тобто зміни структури і властивостей матеріалу в часі, які виражаються відповідними змінами їх характеристик. Частіше за все в якості характеристики зносу використовують зовнішні видимі зміни мікроструктури – потертості і діри, які є прямими наслідками втрати маси матеріалу при стиранні і прямо свідчать про його руйнування.

В процесі стирання порушується структура волокон, що приводить до їх руйнування або стоншування. Окремі волокна втрачають зв'язок з пряжею і випадають, що викликає стоншування ниток і кінець кінцем приведе до порушення їх цілісності, а отже, і цілісності виробів з них.

Для визначення стійкості полотен до стирання використовують наступні характеристики: число циклів стирання до руйнування матеріалу, витривалість до стирання, довговічність, зміна маси матеріалу, втрата його міцності при розтягуванні або продавлюванні, зменшення в'язкості розчинів зношених проб, зміна товщини, повітропроникності, теплопровідності.

Знос текстильних виробів вивчають в основному двома методами: шляхом лабораторних випробувань виробів на різних приладах; шляхом дослідного носіння виробів безпосередньо в умовах експлуатації. Дослідне носіння – метод об'єктивний, але тривалий і дорогий. При цьому методі можна оцінювати термін служби виробів і кінетику зносу по різних категоріях. Перший метод більш експресивний і економічний, проте він дозволяє вивчати зношування, що відбувається під впливом одного чинника, тоді як в реальних умовах зношування є результатом одночасної дії ряду чинників.

Для визначення стійкості матеріалу до стирання велике поширення набули прилади, в яких забезпечується дія одного чинника, наприклад тертя. В умовах експлуатації полотна звичайно стираються в різних напрямах, тому на сучасних приладах частіше за все застосовують стирання по складних поверхнях, або неорієнтоване. Великий вплив на витривалість текстильних полотен до стирання надає вид абразивного матеріалу, тиск абразиву на елементарну пробу і натягнення її в затискачах. Кращими є такі абразивні матеріали, які добре моделюють знос в процесі експлуатації, не змінюють своїх властивостей протягом випробувань і забезпечують відносно швидке стирання виробів. Найбільш часто на практиці як абразиви використовують сіро-шинельне сукно, корундові поверхні різної твердості, металеві поверхні і ін. Різні абразиви дають різний характер зносу, тому їх слід вибирати залежно від характеру руйнування структури текстильних виробів.