Існуючі методи контролю текстильних виробів

Визначення характеристик фізико-механічних властивостей текстильних виробів традиційними методами було розглянуто раніше в лабораторних роботах 3, 4, 8-10. Тому в даному розділі докладніше зупинимося на існуючих методах контролю процентного складу суміші волокон, зокрема вміст лляного волокна з іншими волокнами.

Сучасна текстильна промисловість виробляє широкий спектр пряжі із суміші, що містить модифіковане лляне волокно, тобто волокно, одержане з короткого лляного волокна шляхом його подальшої поглибленої переробки. (табл. 13.1.). У зв'язку з цим виникає необхідність контролю складу суміші в технологічному процесі виробництва пряжі. На вітчизняних підприємствах в основному використовуються руйнуючі методи контролю, засновані на вживанні специфічних розчинників для того або іншого компоненту суміші. Ці методи є трудомісткими і повинні проводитися в умовах хімічної лабораторії. Особливо складно контролювати склад суміші у випадку льон + бавовна, оскільки компоненти складаються з одного і того ж полімеру і хімічними методами розділити їх дуже важко. Стосовно сумішей, що містять лляне волокно, за допомогою руйнуючих методів можна провести аналіз матеріалів, що містять:

- льон і гідратцелюлозне волокно (віскоза);

- льон і поліефірне волокно (лавсан);

- льон і поліамідне волокно (капрон).

Таблиця 13.1

Асортимент льоновмісних сумішей різних виробників модифікованого лляного волокна

Аналіз суміші, що містить льон і поліамідне волокно, заснований на розчиненні поліамідного волокна в концентрованій соляній кислоті при кімнатній температурі.

Дану суміш обробляють розчином 30% соляної кислоти протягом 15 хвилин. При цьому поліамідне волокно розчиняється. Рештки сушать, а потім зважують. Після чого визначають процентний вміст кожного компоненту в досліджуваній суміші.

Аналіз суміші, що містить льон і поліефірне волокно заснований на розчиненні льону в 70% сірчаній кислоті протягом 15 хвилин при температурі 40 °C. Волокна льону розчиняються, а волокна лавсану, що не розчинилися, висушують до постійної маси, визначають процентний вміст волокон, а одержану величину маси лавсану множать на поправочний коефіцієнт 1,02, оскільки лавсан частково розчиняється при обробці 70 % сірчаною кислотою.

Аналіз суміші, що містить льон і гідрат-целюлозне волокно.

1-й спосібзастосовують для сумішей, що містять до 30-35% віскозного штапельного волокна.

Досліджувану суміш обробляють протягом 30 хвилин розчином 36 % соляної кислоти. При цьому віскозне волокно розчиняється. Волокна, що не розчинилися, висушують і визначають процентний вміст волокон в суміші.

2-й спосіб. Аналіз заснований на розчиненні гідратцелюлозних волокон в мурашиній кислоті. Досліджувану суміш обробляють розчином, що складається з 80 частин 85 % мурашиної кислоти і 20 частин безводного хлористого цинку. При цьому йде гідроліз волоконного матеріалу під дією кислоти і хлористого цинку, а також утворення ефірів мурашиної кислоти і целюлози, що видаляється при промивці волокнистого матеріалу, що залишився, дистильованою водою. Рештки висушують. Одержану масу льоноволокна помножують на поправочний коефіцієнт 1,01, який враховує руйнування льоноволокна.

Розглянуті руйнуючі методи дають можливість визначити кількісний вміст натуральних волокон в суміші з хімічними волокнами. Але в суміші, що містить бавовну і льон, використовуючи хімічні методи, можна визначити лише якісний вміст компоненту за допомогою кольорових реакцій, приведених в лабораторній роботі №1.