 |
Питання 2 / B. Питання для самоконтролю. Вступ до некласичної філософії. Перегляд традицій класичної філософії. У ІІ половині ХІХ – на поч. ХХ ст.
|
|
|
|
Питання 2 / b.
Закономірності цієї логіки Гегель сформулював у «Науці логіки», яка містить у собі виклад діалектичного методу Гегеля. Головні принципи діалектичного методу можна коротко сформулювати таким чином:
Ø Принцип зв’язку: усе пов’язане з усім.
Ø Принцип розвитку: все, що існує, неминучо має загинути, перейти в іншу форму буття, змінити свою якість. При цьому якість слід розуміти не як ступінь досконалості, а як внутрішню визначеність, що робить річ саме даною, відмінною від інших речей.
Більш розлого закономірності розвитку Гегель описав у таких розділах «Науки логіки»:
Ø Вихідним пунктом аналізу є найбільш абстрактні категорії буття: чисте буття (оскільки воно позбавлене будь-яких визначень), тотожне категорії ніщо. Взаємоперехід буття і ніщо Геґель виражає категорією становлення. Ця категорія втілює в собі принцип загального розвитку, категорії буття і ніщо в становленні водночас і заперечуються як пройдені етапи розвитку, і підносяться на наступний щабель, зберігаються у більш високих формах. Заперечення постає моментом зв’язку старого та нового, який розгортається тріадично: теза (буття) – антитеза (ніщо) – синтез (становлення). У цьому суть принципу заперечення, який Геґель поклав в основу будови усієї системи. Принцип заперечення показує траєкторію, спрямованість розвитку – розвиток іде не по прямій, «вперед і вгору», а відбувається спіралеподібно. Розвиток має циклічний характер. Кожен цикл складається з двох заперечень: перше заперечення (самозаперечення речі, тобто утворення суперечності) – друге, заперечення того першого заперечення, розв’язання суперечності, повернення до начебто старого, але на більш високому рівні.
|
|
|
Ø Другий важливий принцип діалектики – принцип переходу кількісних змін в якісні – розкривається через категорії якості, кількості, міри. Категорії якість і кількість у своїй єдності утворюють міру. Міра – це процес взаємодії кількості та якості. Кількісні зміни в кожній речі відбуваються постійно та поступово і в певному діапазоні «вузлової лінії міри» не призводять до якісних змін. При переході ж вузлової точки відношень міри відбувається стрибкоподібний перехід від старого до нового: у цій точці найменша кількісна зміна призводить до докорінної зміни якості, річ перестає бути собою і стає чимось іншим. За Геґелем, будь-яке народження і будь-яка смерть є перерва поступовості, стрибок з кількісних змін у якісні – у цьому суть принципу переходу кількісних змін в якісні. Цей принцип розкриває механізм розвитку.
Ø Причину саморозвитку речей, джерело їх якісних змін розкриває принцип суперечності. Геґель розглядав зміст категорії суперечності через поняття тотожності, відмінності і протилежності, ці категорії виступають як сходинки в логічному процесі осягнення сутності. Він висунув принцип тотожності протилежностей, згідно з яким знання сутності предмета досягається шляхом синтезу його протилежних визначень. Кожне з цих протилежних визначень само собою є судженням, але однобічним. Принцип тотожності протилежностей є третім основоположним принципом діалектичної логіки Геґеля.
Наголосимо, що принципи діалектики протилежні законам формальної логіки, вони базуються на висунутих на противагу формальній логіці цілковито інших законах: коли формальна логіка є наукою про форми скінченного, оз судкового, людського мислення, то діалектична логіка є наукою про форми нескінченного мислення розуму як мислення стосовно Бога.
Питання для самоконтролю
|
|
|
1. Охарактеризуйте центральне питання німецької класичної філософії.
2. Які основні здатності пізнання виокремлює І. Кант? Охарактеризуйте їх зміст.
3. Розкрийте зміст понять “річ для нас” та “річ у собі”.
4. Аргументуйте твердження І. Канта: свідомість сама конструює предмет наукового пізнання.
5. У чому суть принципово нового кроку в розумінні людини, здійсненого І. Кантом?
6. Чому Кант був змушений обмежити розум, щоб дати місце вірі?
7. Розкрийте зміст принципу тотожності мислення та буття у Г. Гегеля.
8. Розкрийте зміст поняття «Абсолютна ідея» у Г. Гегеля.
9. Яким єфілософське розуміння Бога за Г. Гегелем?
10. Сформулюйте головні принципи діалектичного методу.
11. За Гегелем, у чому полягає причина розвитку?
12. За Гегелем, яким є механізм розвитку?
13. За Гегелем, якою є спрямованість розвитку?
Вступ до некласичної філософії
ПЕРЕГЛЯД ТРАДИЦІЙ КЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ
У ІІ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧ. ХХ СТ.
Для шкіл і напрямів другої половини ХІХ та ХХ століть властивий плюралізм поглядів на предмет, призначення філософії та місце в духовній культурі. Проте всіх їх об’єднує коло проблем, що знаменували собою докорінну зміну світоглядних орієнтирів і перехід від класичної до некласичної філософії. Серед чинників, що спричинили ці зміни, виділимо такі аспекти:
Ø Починаючи з середини ХІХ ст., у Європі наростає політична нестабільність, що у І половині ХХ ст. виллється у дві світові війни, утворення так званого «соціалістичного табору», що призведе до розколу світу на дві антагоністичні системи, які гарячково почнуть накопичувати у небачених масштабах арсенали зброї масового знищення. Як зазначає німецький філософ ХХ ст. К. Ясперс, починаючи з 1914 року, історичний ґрунт захитався і покоління, що жили тоді, відчули себе закинутими в потік катастрофічних подій, що відтоді не зменшувався і йшов усе зростаючими темпами. Людина ХХ ст. опинилася у настільки проблемному й далекому від гармонії світі, що світоглядні принципи класичної філософії неспроможні слугувати їй орієнтирами у розв’язанні смисложиттєвих питань.
Ø На рубежі ХІХ – ХХ ст. відбувається революція у природознавстві, що знаменує проникнення пізнання природних явищ на субатомний рівень, змінюється модель науки з класичної на некласичну. Відповідно постає потреба в гносеології, яка враховує втрату принципу спостережуваності об’єкта пізнання.
|
|
|
Ø У ІІ половині ХІХ ст. починається, за виразом Ніцше, «доба нігілізму» - переоцінка всіх традиційних цінностей, криза західної культури.
Ø Інструменталізація стосунків між людьми, технічні, економічні, політичні, соціально-психологічні можливості маніпулювання їх свідомістю та поведінкою призводять до дегуманізації людини, формування типу особи, окресленого як «одновимірна людина» (Маркузе), «людина-маса» (Ортега і Гассет).
На цьому тлі перед філософами гостро постає питання:
чи справді «все розумне – дійсне, все дійсне - розумне»,
|
|
|
