 |
Питання 2. Питання 2 / а.. Питання 2 / b.
|
|
|
|
Питання 2.
|
До цього спричинилося нове, порівняно з попередньою гносеологією, розуміння пізнання: це не дзеркальне відображення об’єктів, а творча конструююча діяльність, свідомості.
|
Започаткований І. Кантом підхід покликав до життя низку некласичних теорій пізнання, що їх розробили зокрема такі течії:
· (а) марксизм
· (b) прагматизм
· (c) позитивізм (аналітична філософія)
· (d) феноменологія
Питання 2 / а.
Марксизм розглядає пізнання як більш або менш адекватневідображення дійсності свідомістю людини.
Пізнання є взаємодія суб’єкта з об’єктом. А основу цієївзаємодіїстановить принцип відображення. Отже, пізнання – це процес відображення об’єкта суб’єктом.
Відображення - це здатність матеріальних об’єктів, процесів і явищ при взаємодії змінювати свою структуру, що дозволяє відтворювати властивості однієї речі в іншій.
Головною своєю відмінністю від попередніх теорій пізнання марксисти вважали теорію про вирішальну роль суспільно-історичної практики у пізнанні: з авдяки практиці формуються пізнавальні здатності і можливості людини, адже людина навчається мислити й пізнавати разом із засвоєнням форм і способів людської діяльності, суспільно-історичного досвіду, нагромадженого попередніми поколіннями.
Марксизмові притаманний гносеологічний оптимізм - віра в усесильність людського пізнання, визнання його необмежених можливостей.
Ленін у роботі “Матеріалізм і емпіріокритицизм” сформулював три засадничі висновки:
|
|
|
1. Існують речі поза і незалежно від нашої свідомості і вони є джерелом нашого пізнання;
2. Ніякої принципової різниці між «річчю для нас» і “річчю в собі” немає, а є непринципова різниця між тим, що вже пізнане, і тим, що ще не пізнане.
3. У теорії пізнання треба мислити діалектично, тобто не припускати готовим і незмінним наше пізнання, а досліджувати, яким чином з незнання постає знання.
Основні принципи марксистської гносеології:
1. Пізнання – це процес відображення об’єкта суб’єктом.
2. Пізнання як відображення – це не пасивне споглядання, а результат активної практично-перетворюючої діяльності людини.
3. Гносеологічний оптимізм: пізнання всесильне, його можливості необмежені.
4. Пізнання – діалектичний процес, результатом якого є істина. Вона завжди об’єктивна, тобто її зміст залежить тільки від об’єкта, завжди конкретна і являє собою діалектичну єдність абсолютного та відносного.
Марксистська модель пізнання визначена формулою: від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього до практики:
|
|
|
Істина в марксистській теорії пізнання - це такий зміст наших знань, який відповідає дійсності. Таке визначення істини не виходить за рамки класичного, оскільки є відповідність змістові пізнання буттю предметів. На основі принципу відповідності тут істина постає як діалектичний процес акумулювання знання про об’єкт .
Головні недоліки марксистсько-ленінської теорії пізнання:
Ø віддаючи пріоритет раціональному мисленню, вона ігнорує такі аспекти людського освоєння світу, як почуття, віра, сумнів, совість тощо;
Ø процес пізнання зведений до схем незнання → знання, об’єкт → суб’єкт.
Поза увагою залишене так зване апріорне знання, тобто соціальний досвід, що його людина засвоює через сферу інтерсуб’єктивної комунікації.
|
|
|
Питання 2 / b.
На відміну від марксистської гносеології, яка розглядає процес пізнання передовсім як відображення, прагматизм розглядає його як ТВОРЧІСТЬ.
Представники прагматизму: Чарльз Пірс, Вільям Джемс, Джон Дьюї.
Вихідний принцип гносеології прагматизму:
|
|
|
