 |
45. Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки
|
|
|
|
45. Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки
Літопис Григорія Грабянки — одна з найвидатніших пам'яток української історіографічної прози кінця XVII початку XVIII ст.
Серед джерел автор називає спогади сучасників подій, а також твори вітчизняних та іноземних історіографів: літопис Самовидця; «Синопсис та інші.
Вперше літопис Грабянки був опублікований в 1793 році у журналі Туманського «Российский магазин» без вказання автора.
В 1730 р. Г. Грабянка стає гадяцьким полковником.
У передмові до літопису Грабянка визначає мету свого твору та з'ясовує ті причини, що спонукали його взятися за перо: зберегти пам'ять про Б. Хмельницького.
Грабянка розповідає історію козацтва від найдавніших часів до 1709 р. За змістом літопис можна поділити на три частини. В першій розповідається про події від початків козацтва до народновизвольної війни, у другій, найбільшій — про саму війну, а в третій літописець розповідає про те, що відбувалося на Україні після смерті Б. Хмельницького.
Для викладу Грабянка обирає форму «сказаній» — розділів, з яких і складається твір, кожне з яких має свою внутрішню драматургію. Автор розпочинає першу частину зі з'ясування етимології слова «козак», виводячи його від назви скіфського племені козар, які є предками козаків. Родовід же козарів Грабянка виводить аж з біблійних часів, вважаючи цей народ потомками першого сина Яфетового Гомера. Грабянка твердить, що козари розселилися по всій Європі, а лише згодом були завойовані іншими народами. За цією версією, європейською прабатьківщиною слов'ян ставала Україна, а головними їх предками були оголошені козаки. Далі йде шість «сказаній» про найголовніші події в історії України до Хмельницького. Вбачаючи небажання руських князів жити у мирі і злагоді головною причиною втрати незалежності Київською Руссю, Грабянка оповідає, як на Україні панували татари, литовці, розповідає про різні битви.
|
|
|
Автор детально розповідає про битви козацьких військ, керованих Богданом Хмельницьким.
В третій частині Грабянка зберігає форму докладних сказань, описуючи лише перші роки після смерті Богдана Хмельницького. Окремі великі сказання присвячені гетьмануванням Юрія Хмельницького, Івана Виговського, Івана Брюховецького. З 1664 року події викладаються у формі порічних записів, стисло, без яскравих описів і деталей, нагадуючи традиційне літописання.
Центральна постать літопису Грабянки — Богдан Хмельницький.
46. Культура України в ХІХ ст..
Українська культура другої половини XIX ст. продовжувала успішно розвиватися. Цьому сприяли: реформи 1860–1870-х років (скасування кріпосного права, судова, земська, міська, освітня реформи); розвиток капіталістичних відносин.
На межі 1860-х р. інтелігенція, студенти, що об’єдналися в громади, активно займалися створенням недільних шкіл. Викладання у багатьох із них велося українською мовою, видані були букварі та підручники, в тому числі “Буквар” Т. Шевченка. 1862 р. царський уряд вирішив закрити недільні школи.
Політика реформ проводилась царизмом одночасно з політикою репресій проти української культури.
У 1865 р. з ініціативи М. Пирогова в Одесі засновано Новоросійський університет. Було відкрито також Ніжинський історико-філологічний інститут, Харківський технологічний, Київський політехнічний, Катеринославський гірничий інститути, Чернівецький університет (1875), Львівський політехнічний інститут та Академію ветеринарної медицини.
Новим явищем було виникнення громадських наукових організацій. На Західній Україні 1873 р. було створене Літературне товариство ім. Т. Шевченка.
|
|
|
У 1880-х роках відбувається розквіт українського театрального мистецтва. Професійний український театр виник на базі аматорських колективів, що діяли в 1860–1870 роках. У 1882 р. під керівництвом М. Кропивницького створено першу українську професійну трупу.
У музичному мистецтві вирізнялася творчість С. С. Гулака-Артемовського. У 1862 р. він створює першу українську оперу “Запорожець за Дунаєм”.
Основоположником української класичної музики був М. В. Лисенко, який у цей період написав чудові опери “Різдвяна ніч”, “Утоплена”, “Наталка Полтавка”, “Тарас Бульба”,
На початку ХХ ст. у культурній сфері чітко вимальовуються дві тенденції – збереження національно-культурної ідентичності (народництво) та пересадження на український ґрунт новітніх європейських зразків художнього самовиразу (модернізм).
Наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. стиль модерн набуває поширення і в українській архітектурі, що знайшло свій вияв у геометрично чітких лініях споруд, динамічності їх форми. У цьому стилі побудовано залізничні вокзали Львова, Києва, Жмеринки, Харкова, перший в Україні критий ринок (Бессарабський).
47 Українська революція 1917 р.
У1917р. Україна вступила в новітню добу своєї історії. Не маючи власної державності і територіальної цілісності, країна була розділена між двома сусідніми імперіями - Російською та Австро-Угорською.
1917р. впала Російська імперія: Лютнева революція ліквідувала самодержавство, Росія стала демократичною республікою. У жовтні-листопаді 1918р. розпалася Австро-Угорщина. Укр. сили вирішили скористатися ситуацією, що склалася, для відродження укр. державності. У 1917-20р. в Україні розгорнулася національно-демократична революція, в ході якої було створено незалежну державу.
В Росії утворилося переплетіння двох влад. Одну з них уособлював Тимчасовий уряд, сформований з ліберальних депутатів Державної думи. Політичним суперником була Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів, обрана революційними робітниками і солдатами.
В Україні на звістку про повалення самодержавства розпочався могутній укр.. націон. Рух. 3-4(17) березня 1917р. за ініціативою ТУ було засновано загальноукр. громадсько-політичну організацію – Центральну раду(ЦР). Головою обрано М. Грушевського. ЦР стала єдиним представницьким органом парламентського типу, навколо якого відбувалось згуртування всіх українців різних ідейних переконань. 19-21. 04. 1917р. відбувся Укр. Національний конгрес. Створено Виконавчий комітет ради (згодом – Мала Рада) на чолі з М. Грушевським, який став своєрідним урядом на Укр. Головною політичною вимогою Конгресу була боротьба за досягнення автономії України у складі федеративної демократичної Росії (на цьому стояла більшість).
|
|
|
Процес національного відродження охопив армію. Перший укр. полк був сформований на поч. 1917р., а на жовтень були створені десятки укр. частин (бл. 3 млн. чоловік). Ініціатором укр. військового руху був М. Міхновський.
10(23) червня 1917р. ЦР видала свій І Універсал, який проголошував самочинне втілення в життя автономії України – “однині самі будемо творити наше життя”. Було створено уряд – Генеральний секретаріат 15(29) червня на чолі з Винниченком.
Розвиток укр. визвольного руху викликав стурбованість Тимчасового уряду. У червні 1917 р. у Києві відбулися переговори між ЦР і представниками Тимчасового уряду (Керенський, М. Терещенко, І. Церетелі). Було досягнуто певного компромісу. ЦР погодилася зачекати затвердження автономії України Установчими зборами у листопаді 1917р. Тимчасовий уряд, зі свого боку, визнавав ЦР представницьким органом укр. народу, а Генеральний Секретаріат - органом крайової адміністрації, визнавав юрисдикцію Генерального секретаріату в межах Київської, Волинської, Подільської, Чернігівської, Полтавської губернії, погодився сприяти об'єднанню українців в окремі військові частини Це було початком зневіри народних мас у ЦР.
25. 10 (7. 11) 1917 більшовики повалили владу Тимчасового уряду і проголосили владу Рад на всій території колишньої Російської імперії.
В ході боїв у Києві (27-29. 10. 1917) урядові війська під натиском більшовиків і українізованих частин були змушені залишити Київ. ЦР не допустила переходу влади до рук більшовиків і через деякий час оголосила себе верховною владою на Укр. У своєму ІІІ Універсалі 7. 11. 1917 ЦР заявила про: утворення УНР, скасування приватної власності на землю, 8-год роб. день, державний контроль над виробництвом. Проголошувалась свобода совісті, слова, друку, встановлювались межі Укр. Республіки, які поширювались також на Харківщину, Катеринославщину, Херсонщину, Таврію. Лідери ЦР не наважились на проголошення самостійності Укр.
Наприкінці 1917р. укр. національний рух ще йшов по висхідній лінії, про що свідчать результати виборів до Всеросійських установчих зборів (листопад 1917).
|
|
|
