 |
40. Літопис Cамовидця. 41. Україна в повоєнні роки (1945-1955)
|
|
|
|
40. Літопис Cамовидця
Визначним історико-літературним явищем українського літописання ХVІІ-VІІІ ст. вважається «Літопис Самовидця» (назва П. Куліша). Дослідники по-різному визначають жанр твору. Відносять його до історіографічної прози, літопис.
Автор обирає порічний виклад подій, містить передмову, що носить назву «О началі войни Хмельницького».
Винісши у заголовок твору формулювання: «Лћтопись Самовидца о войнах Богдана Хмельницкаго и о междуособіяхъ, бывших в Малой Россіи по его смерти», автор конкретизує їх, членуючи на оповідання: «Война самая року 1648», «На початку року 1849», «Починается война Збаражская року 1649», «Року 1650», «Року 1651» і т. п. — аж до «Року 1702».
В першому, узагальнюючому розділі «Война самая року 1648» ключовими стають образи «пустошення», «крові» і «туги»: «Рідкий в той кріві на тот час рук своїх не умочил… И на тот час туга великая людей всякого стану значным была…», а «Хмельницкий з своїми войсками и татарми или с ордами великими просто ку Лвову потягли, пустошили усі городи…».
Самовидець не ставить за мету «передавати того, чого ніколи не було», прагне викласти тільки реальні події.
Образ своєї частини України він ділить, деталізує за допомогою відповідно обраного і винесеного у заголовки окремих оповідей хронотопу.
Із Воскресіння Христового розпочиналося літочислення церковного життя. Так само із цього могутнього джерела розпочинає свій виклад подій автор, покладаючись на Бога і сподіваючись щасливого для України їх завершення.
Самовидець вказує на те, що пустошать Україну всі воюючі. Він вималювапв картину Руїни.
Окремі описи насищені авторським співчуттям та болем. Висловлені власні лихі передчуття автора.
|
|
|
Наведені портрети І. Самойловича, І. Мазепи та інших гетьманів і діячів.
Прагнучи подібно до риторів свого часу бути безстороннім і суб’єктивним у відтворенні образу Лівобережної України кінця ХVІІ і початку ХVІІІ ст., Самовидець розкриває в усій повноті трагедію «козацької революції 1648-
1654рр. », не забуваючи ні про «трагічних», ні про «пихатих» та «бундючних» її сподвижників.
У його творі Руїна постає у образах «крові», «туги», «пустошення», лихих знань і авторських передчуттів, посланих Богом.
41. Україна в повоєнні роки (1945-1955)
Важливим наслідком ІІ світової війни було врегулювання територіальних проблем та кордонів. Питання про кордони України обговорювалися на Ялтинській (1945р. ) конференції. Між Радянським Союзом і Польщею було встановлено кордон по так званій “лінії Керзона”. Цим гарантувалося об’єднання українських земель у складі УРСР і юридично закріплювалося входження до України західних областей.
Визначена радою держав Антанти ще у 1919 р. як східний кордон Польщі “лінія Керзона” залишала під контролем Польщі споконвічні українські землі – Лемківщину, Холмщину, Посяння, Підляшшя. Приймається двостороннє рішення про “обмін народами” – це акція переселення “Вісла” мала примусовий характер з обох сторін.
Доля Закарпатської України вирішилася 26 листопада 1944 р. на з’їзді народних комітетів краю, який прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпаття з УРСР. 29 червня 1945р. був підписаний договір між СРСР і Чехословаччиною, згідно з яким Закарпатська Україна ввійшла до складу УРСР. Заключним актом повоєнного територіального врегулювання стало підписання 10 лютого 1947 р. радянсько-румунського договору. Він фактично зафіксував кордони України в рамках радянсько-румунської угоди 28 червня 1940 р.
Таким чином, після закінчення війни, вперше в своїй історії Україна ввібрала всі етнічні землі, які через різні обставини були захоплені сусідніми державами.
|
|
|
Одним із перших наркомів закордонних справ УРСР був Д. З. Мануїльський. На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і Соціальної рад. У 1948-1949 рр. вона була постійним членом головного органу ООН – Ради Безпеки.
Відродження господарства республіки розпочалось в 1943 р., по мірі визволення з-під фашистської окупації, і активізувалось у повоенний час.
На руїни було перетворено міста і села. На перший план висувалися завдання відбудови промисловості, сільського господарства, забезпечення обороноздатності країни в умовах “холодної війни”.
Відбудований транспорт: вокзали, залізничні станції.
На кінець 1947 р. з’явилась можливість ліквідувати карткову систему, була проведена грошова реформа. Попри позитивні зрушення рівень життя залишався нижчим від довоєнного, а в основі уявного добробуту великих міст було цілковите пограбування села, яке опинилось на грані вимирання.
В західних областях України протягом 1948-1949 рр. здійснювалась примусова суцільна колективізація Одним із трагичних явищ у житті українського народу був голод 1946-1947 рр. 1946 р. був роком страшної посухи.
Основу політичної структури України в повоєнний період складала партія. У повоєнний час в Україні теж починається хвиля ідеологічних репресій.
|
|
|
