 |
72 Культура та вірування східних словян
|
|
|
|
72 Культура та вірування східних словян
В V-VI ст. на території сучасної України сформувалось два великих слов'янських об'єднання — склавши та анти.
Основою економіки антських племен було орне землеробство з відповідним набором реманенту: сохи, плуги із залізними наконечниками, серпи та кам'яні жорна для виготовлення борошна. Поряд з хліборобством існувало тваринництво у формі приселищного стада.
З ремесел були поширені виготовлення заліза та металообробка
З VIII ст. у слов'янських племен спостерігається деяке піднесення ремесла. Відбувається відокремлення металургії від ковальської справи, з'являються невеликі виробничі центри.
Основним будівельним матеріалом було дерево. Обов'язковим атрибутом слов'янської будівлі була піч, яку складали з каменю або глиняних блоків.
Посуд був деревяний, глиняний, керамічний.
Основні риси костюма були близькі до селянського одягу доби Київської Русі, для реконструкції якого збереглися металеві деталі (фібули, пряжки, бляшки) та фрески. Люди на них зображені в сорочках з вишитими манишками, довгими рукавами, в гостроносих постолах.
У східнослов'янській релігії яскраво відображені дві риси, найбільш характерні для землеробських племен раннього середньовіччя: обожнювання сил природи в різноманітних, формах і культ роду. Ранньою дохристиянською релігією в праукраїнців був язичницький політеїзм, або багатобожжя, що являв собою нашарування різних вірувань досло-в'янських епох. Східні слов'яни уявно населяли природу численними фантастичними божествами — русалками, берегинями, лісовиками, водяниками та ін.
У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що проявився у правилах етики, естетики, моралі. У народній поетичній творчості вищі сили — боги мали людську подобу, але були наділені більшою силою, більшими вміннями, можливостями і розумом.
|
|
|
Особливо вшанованим був бог грому блискавок Перун, ім'я його в перекладі зі старослов'янської означає «грім», з грецької — «вогонь».
Особливо шанували жіночі божества. Слов'янські богині, починаючи від Матері-Землі, були дуже популярні у віруваннях і відображали природну першість усього живого на Землі.
Поряд з віруванням в істот обожнювались всілякі духи і сили природи: сонце, місяць, зірки, повітря, вітер. Священними вважали також птахів і тварин.
Поряд з матеріалізованими уособленнями божої сутності східні слов
Усна поезія у наших предків з давніх часів користувалась широкою популярністю, вона була невід'ємною частиною духовного життя трудового народу.
73 Северин Наливайко (1562-1596)
Северин Наливайко – козацький отаман, гетьман України (обраний в Чигирині в 1596 році), керівник великого селянсько-козацького повстання(1594-1596рр. ) проти польських і українських магнатів і шляхти.
Ім'я Наливайка стало символом мужності й сміливості. За життя він мав широку підтримку серед населення, а після смерті став одним з улюблених народних героїв.
Северин Наливайко народився в містечку Гусятин на Поділлі (нині Тернопільська область) в сім’ї кушніра. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната М. Калиновського, Северин переїздить з матір’ю до Острога, де жив його брат Дем’ян Наливайко, який закінчив Острозьку школу, був членом Острозького братства, пізніше пресвітером Дерманського монастиря, керівником Дерманської друкарні, письменником, викладачем Острозької школи, придворним священиком князя Костянтина Острозького.
З Острога Наливайко йде на Запоріжжя, багато разів бере участь у походах козаків проти турків і татар під керівництвом різних гетьманів. Потім влаштовується на службу до князя Острозького сотником надвірної корогви. У 1594р. Наливайко залишає службу. Після цього з дозволу магнатів Наливайко збирає нереєстрових козаків для боротьби з ворогами.
|
|
|
Усі наступні роки Северин провів у боях і походах. Повернувшись на Брацлавщину, він зв’язується із Запорізькою Січчю, пропонує козакам почати спільну боротьбу з польською шляхтою.
У вересні 1594 р. разом з реєстровими козаками гетьмана Григорія Лободи Наливайко бере участь у походах проти турків у Молдавію й Угорщину. 29 жовтня 1594р. козаки розгромили військо молдавського господаря Аарона і здобули столицю Ясси.
На початку 1595 р. Лобода й Наливайко вирушили у Придністров’я. З ними діяли румунські й угорські війська. Вони взяли міста Тягин, Акерман, Килію, Ізмаїл. Походи українських загонів проти турків, які захопили Молдавію та Угорщину, змусили султанську Порту припинити наступ вглиб Європи. На козацькій раді було ухвалено домагатися від шляхти згоди на утримання війська. Але вона в паніці кидала маєтки і тікала до Польщі.
Розправившись з магнатами і шляхтою на Волині, Наливайко вирушив восени 1595 р. у Білорусію, також охоплену селянським повстанням. Коли білоруські і литовські феодали зібрали велике військо для відсічі, козаки Наливайка відступили на Волинь, проте це не спинило повстанський рух на цих землях, який перекинувся й на Польщу.
У листопаді того ж року загони Наливайка оволоділи містом Бар. Козацька рада, що зібралася в Барі, закликала український народ підніматись на боротьбу з панами. Цей заклик знайшов широкий відгук насамперед серед селянства.
Северина Наливайка неодноразово катували. 11 квітня 1597 р. в центрі Варшави Наливайкові прилюдно відтяли голову, потім четвертували і частини тіла повісили на площі.
|
|
|
