 |
Зміст. 1. Навчальний контент. Змістовий модуль 1. Історичні та теоретико-методологічні засади соціології. Тема 1. Соціологія як наука, її предмет та методи
|
|
|
|
ЗМІСТ
1. Навчальний контент…………………………………………………………….. 4
2. Плани семінарських занять………………………………………………......... 15
3. Завдання для самостійної роботи………………………………………………. 33
4. Завдання для поточного та підсумкового контролю…………………............ 36
4. 1. Приклади тестових завдань……………………………………………... 35
4. 2. Описові питання …………………………………………………………. 60
5. Завдання для комплексної контрольної роботи………………………………. 62
1. НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ
Змістовий модуль 1.
ІСТОРИЧНІ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЇ
Тема 1. Соціологія як наука, її предмет та методи
Передумови виникнення соціології: політичні, економічні, інтелектуальні. У середині ХІХ ст. у соціальному житті Західного світу розпочинаються радикальні зміни. Цей час – виклик, роздоріжжя для Західної цивілізації. В основі соціальних інновацій лежало протиріччя, що вимагало негайного розв’язання: зберігати традиційний спосіб життя чи зберігати зростаючу чисельність населення, що вже не «вміщалася» в усталені традиції?! За законом Т. Мальтуса існують природні фактори відбору населення – епідемії, війни, неврожаї тощо. Збагачена Просвітництвом людська шукала виходу, свого роду «перезавантаження» програми способу життя людства. Цьому сприяли такі інтелектуальні переміни – ідея гуманізму, ідея прогресу, ідея поширення знань. Вони тягнули за собою зміни як на рівні суспільства, так і на рівні державного управління ним. До перших, у першу чергу відносяться економічні, серед них урбанізація, ринок праці і активізація торгівлі. До других – поява буржуазії, бюрократії, демократії, капіталу.
|
|
|
Соціологія як реакція на запит пояснити зміни в суспільному житті на межі його переходу від аграрного до індустріального типу. Багато людей буквально боялися радикальних змін. Їх страхи зрозумілі – як, до прикладу, вибрана демократична влада не накличе Божої кари на народ, як можна служити аперсоніфікованій державі, а не особі, що буде, якщо знання відкрити для мас, як можна вижити, не посіявши, а купляючи-продаючи ваучери, облігації тощо. Багато хто боявся лишити своє сільське добро – кота, лопату, щоб, взявши у мішок найголовніше, рушити до міста у пошуках кращої долі. Потрібна була окрема наука, щоб пояснити неминучість, закономірність цих змін.
О. Конт як фундатор соціологічної науки. Конт першим зважився публічно аргументувати про неминучість переходу Західного суспільства до новішого – індустріального – типу та про потребу нової науки – соціології, що стане підґрунтям його розбудови. Перед тим як покликати соціологію до життя, він упорядкував до цього часу накопичені людством знання, уклавши відому «енциклопедичну драбину знань», де соціологія стояла після фізики та біології і мусила спиратися на їх досвід. Таким чином Конт побачив соціологію точною наукою про суспільство, так званою «соціальною фізикою».
Соціологічна динаміка і соціологічна статика О. Конта. Конт поставив перед новою наукою два завдання: 1) пояснити чому суспільство розвивається; 2) з’ясувати з чого складається і як функціонує індустріальне суспільство. Так учений прийшов до необхідності двох розділів соціологічної науки – соціальної динаміки і соціальної статики, кожен з яких він заповнив. Перший базувався на тому, що суспільство розвивається по прямій висхідній лінії, походячи три необхідні етапи (теологічний, метафізичний, позитивний) і спрямовуючись до остаточної мети – індустріалізації. Вона, у свою чергу, виступає як своєрідна машинізація, технологізація, потрібна для того, щоб полегшити важку фізичну працю і виділити вільний час для розвитку людських природних здібностей. Другий передбачає, що атомом (самостійною одиницею буття) індустріального суспільства є індивід (на відміну від родини в аграрному суспільстві) і що окремі індивіди зв’язані між собою особливими соціальними (а не родинними, кровними, як в аграрному суспільстві) зв’язками у цілісний суспільний організм.
|
|
|
Предмет і об’єкт, завдання і функції, категорії і методи, сучасної соціології. Вчення Конта викликало великий резонанс у науковому світі. Перший його послідовник – Г. Спенсер. Він поправив Конта у тому, що мета індустріального суспільства не індустріалізація, а вільний індивід, а також що суспільство розвивається не по висхідній лінії, а висхідній синусоїді, переживаючи чергування злетів і падінь. Далі Конта радикально заперечив П. Сорокін, виступивши проти соціології у статусі точної науки, заявляючи: «скільки соціологів, стільки й соціологій». Серйозні аргументи були і в М. Вебера про статус соціології виключно як розуміючої (дії індивіда) соціології. У сучасній соціології близька ста її визначень, які дуже варіатизують розуміння її предмета і об’єкта. Те саме маємо і з завданнями та функціями соціології, що різняться у різних підручниках як кількісно, так і сутнісно. Однак три функції повторюються фактично всюди – теоретико-пізнавальна, прогностична та описово-інформаційна. Як більшість наук, соціологія використовує три групи категорій – загально-наукові, дотичних наук і специфічні. Те саме стосується її методів.
Соціологічне дослідження як специфічний соціологічний метод. Поняття респондента та інтерв’єра. СД – власний, унікальний специфічний метод соціології. Він дозволяє вивчати саме соціальні факти, на відміну від природних. Наявність власного методу (статусу наука – сама собі метод, як от: математика, історія, філософія…) засвідчує високий статус науки. Більше того, сьогодні СД запозичується багатьма іншими соціо-гуманітарними науками – політологією, психологією, юриспруденцією… Крім того цікаво, що СД винило задовго до появи соціології як окремої науки. Головні учасники СД – респондент – той, хто відповідає на запитання інтерв’єра, та інтерв’єр – той, хто ставить запитання респонденту.
|
|
|
Види СД. Їх дуже багато, вони різні за різними критеріями. Про це добре описано у підручнику з соціології В. Городяненка. Найпростіше СД має різні назви – розвідувальне, зондажне, пілотажне. Воно застосовується з метою поверхового і загально вивчення соціальної проблеми, а також не потребує великих затрат часу і коштів.
Програма СД. Це стратегічний документ, який розробляється з метою забезпечення організації і фінансування СД. Має дві частини: методологічну (соціальна проблема, об’єкт і предмет, мета і завдання, робоча гіпотеза, аналіз основних понять) методичну (вибірка, методи, логістика, план).
Поняття «вибірка», її різновиди. Вибірка – це правила відбору об’єкта дослідження, просто кажучи якого респондента потрібно опитати (кожного п’ятого чи десятого…) щоб отримати достовірну інформацію. Різновид вибірки визначається різновидом СД.
Методи СД. Опитування як провідний метод СД. Види опитування: анкетування та інтерв’ю. Опитування – головний метод СД, він функціонує як співпраця респондента і інтерв’єра. Ним проводиться близько ¾ усіх СД. Має різновиди за різними критеріями: 1) за компетентність – масові і спеціалізовані; 2) за способом фіксації результатів – анкета (інформацію фіксує респондент) та інтерв’ю (інформацію фіксує інтер’єр).
|
|
|
