Тема 3. Історія української соціології

Українська протосоціологія.

Відомості про українські соціологічні знання черпаємо з часів Русі.

Емпірична протосоціологія дає нам цікавий досвід перепису населення – три критерії, що лягали в основу комплексного соціологічного обліку і, відповідно, призначення розміру податку: з чоловіка, з двору, з плуга. Інший важливий здобуток української протосоціології – козацькі реєстри – надзвичайно досконала система обліку громадян (у даному випадку так званих реєстрових козаків), елементи якої були запозичені розвинутими Західними країнами.

Первинний досвід теоретичної протосоціології має місце у таких джерелах: «Слово про закон і благодать» Ілларіона (11 ст. ), «Повчання» Мономаха (поч. 12 ст. ), «Повість минулих літ» Нестора (поч. 12 ст. ). Головні ідеї – єдність руських земель; дотримання клятв, даних князями, один перед одним і перед народом; подвійна відповідальність людини перед Богом – як людина за свої власні гріхи і як представник народу (русич) за справу розбудови нової цивілізації на християнських засадах тощо. У добу Ренесансу головна протосоціологічна ідея – право українського народу на свою державу і віру своїх предків, що розроблялось в контексті теорії суспільного договору. Головний її теоретик – С. Оріховський, висуванець багатьох цікавих соціологічних ідей – причини суспільного співжиття людей – вроджена недосконалість людської природи, що може бути усунута тільки в процесі навчання, та вроджений потяг до комунікації… У добу Просвітництва українську протосоціологію представляє Г. Сковорода зі своїми поняттями спорідненої праці та нерівної рівності. Завершальною сторінкою української протосоціології вважається діяльність Кирило-Мефодіївського братства, що висувало ідею інтеграції українського суспільства у федерацію слов’янських народів, несучи з собою свою мову, культуру, форму держави.

Становлення української теоретичної соціології. Зародження української соціологічної науки – діяльність Женевського гуртка (С. Подолинський). У часи, коли соціологія формувалася на Заході, Україна була поділена між двома імперіями – Російською та Австро-угорською, однаково не зацікавленими в просуванні України європейським шляхом розвитку. Перші власне українські соціологічні наукові напрацювання були зроблені за кордонами України, завдячуючи діяльності Женевського гуртка. Перший теоретик української соціологічної науки – С. Подолинський, його головні ідеї: 1) суспільство розвивається під дією двох законів – закону боротьби за існування та закону солідарності; 2) з розвитком суспільства посилюється дія другого закону; 3) домінування другого закону над першим веде до формування нового типу суспільства, що супроводжується такими ознаками: зростання чисельності середнього класу, зміна відношення до довкілля, створення умов для розвитку творчих здібностей особистості. Інша важлива ідея Подолинського – зв’язок соціального розвитку з видами енергетики. Внесок І. Франка у розвиток української соціологічної науки. І. Франко – перший теоретик соціології власне в Україні. Своє соціологічне вчення розробив, виходячи з установки, що без науки людина зростає «грубою натурою». Відтак взявся перекласти українською провідні західні соціологічні вчення і подати їх доступною мовою, щоб донести до широкого читача. Ключове поняття Франка – поступ – такий розвиток суспільства, що є найбільш природним для останнього, зважаючи на виклики сучасності й уникаючи людських жертв. Поступ має ознаки: 1) хвилеподібність (а не лінійність); 2) ніколи не захоплює своєю хвилею усього людства, а тільки якусь його частину; 3) він як перекотиполе – ніколи не повертається назад. Поступ характеризується двома чинниками – матеріальним і духовним. Поступ забезпечується працюючими людьми, тому держава повинна захищати саме працюючу людину. Крім того, що працююча людина – джерело поступу, праця – органічна потреба людини, бо: 1) розвиває почуття матеріальної незалежності; 2) забезпечує потребу руху. Крім праці людині потрібна пісня (відпочинок). М. Ковалевський і його двотомна праця «Соціологія » (1910 р. ) – вершина розвитку теоретичної соціології в Україні на етапі її становлення.

Формування української викладацької соціології – заслуги М. Драгоманова. «Громадівський соціалізм» М. Драгоманова. Фактично першим викладачем соціології в Україні став Драгоманов, який, викладаючи історію України (що мала доноситись у дусі російського імперіалізму) в університеті Святого Володимира, підмінив її прогресивними соціологічними вченнями. Після доносу Драгоманова впродовж 24 годин було депортовано за межі Росії. Оселившись в Європі, він зробив величезний внесок у розвиток соціо-гуманітарної науки. Ключові соціологічні ідеї вченого складають цілісну теорію під назвою громадський соціалізм, головні засади якої: 1) суспільство розвивається поступально, і жодна сила, навіть цар, не може цьому зашкодити; 2) поступ забезпечує еліта – громадівці: кращі представники громад; 3) завдання еліти – передбачити напрям соціального поступу і зуміти з цього скористатися; 4) не всі народи мають однакове прагнення до прогресу («коливання у прагненні до прогресу») – чинник, яким нехтувати небезпечно; 5) кожен історичний час виробляє свої найбільш адекватні форми соціального поступу; 6) межа 19-20 ст.. – час, коли найбільш затребуваними є децентралізація (коли всі соціальні справи віддаються на рівень громад, а на рівень держави – тільки ті, що не можуть бути вирішені на рівні громад, міжнародна безпека, міжнародна торгівля) і федерація (коли менші державні утворення об’єднуються у більші наддержавні з метою кращого виконання своїх функцій). Підручник «Загальна соціологія» М Шаповала (20-ті рр.. 20 ст. ) – подальший якісний етап становлення викладацької соціології в Україні. Постанова МОН України про надання соціології статусу викладацької дисципліни (1993 р. ) – імплементація мрії М. Драгоманова.

Утвердження української інституційної соціології – досвід М. Грушевського. «Початок громадянства або генетична соціологія» М. Грушевського. Опинившись у 1919 р. в еміграції (після падіння ЦР) Грушевський задався метою створення УСІ (Українського соціологічного інституту), на який покладались задачі: 1) підготовка кадрів; 2) міжнародні зв’язки з метою акумуляції досвіду; 3) розробка напрацювань для проведення СД (передусім у плані вивчення української громадської думки на предмет того, у якій країні хочуть жити українці). Планувалось, що УСІ буде створено у Женеві, але, оскільки центр руху української громади перемістився до Відня, то УСІ виник у Відні. Здобутки УСІ: видавництво підручників, безкоштовні курси з суспільних і політичних наук для українських емігрантів, налагодження міжнародних контактів, ведення переговорів з українською владою щодо фінансування УСІ і переміщення його в Україну. З приходом до влади комуністів переговори зайшли в глухий кут, і Грушевський у 1923 р. прийняв несприятливу пропозицію – завкафедри України в одному з Київських вузів. При ній створив секцію соціології. Здобутки останньої: щомісячні читання; розробка анкет для СД; обмін досвідом з міжнародними соціологічним центрами. Після провалу політики українізації інституційна соціологія була згорнута. «Початок громадянства або генетична соціологія» – головна соціологічна праця Грушевського, ключові її ідеї: причина соціального прогресу боротьба колективістських та індивідуалістичних тенденцій; головний рушій соціального прогресу – психологічний, а не економічний чинник.

Розвиток соціології в радянській Україні. Соціологія зазнала піднесення у зв’язку з політикою українізації. Розвивалась інженерна соціологія – СД на великих промислових підприємствах, що мали завданням забезпечити адаптацію колишніх селян до умов праці на виробництві. Людей питали як впливає на продуктивність праці шум, позмінний характер роботи, чи достатньо зручно влаштоване робоче місце… У 30-ті рр.. на соціологію повісили ярлик буржуазної науки і вона зникла. Відродження соціології почалося з 60-х рр.., у зв’язку з впровадження ЕОМ. Тоді ж почав видаватися часопис «Філософська і соціологічна думка».

Соціологія в незалежній Україні. Має місце небувалий сплеск розвитку соціології у 90-і рр., особливо на рівні СД. Людей питали про все: форма держави, назва держави, національна валюта, ядерний-неядерний статус, кількість палат парламенту, назва парламенту… Зароджувалися галузі соціології, передусім соціологія праці, що висунула дискусію про преваги дорогої і дешевої праці тощо. Створювалися соціологічні організації. У 1990 р. утворено Інститут соціології, а також УСА (Українську соціологічну асоціацію для налагодження міжнародної комунікації). З 1993 р. соціологію почали викладати у вищій школі. З початком 2000-их під впливом різних криз – економічних, політичних, екологічних, соціологія почала занепадати.