Тема 2. Соціологія сім’ї. Тема 3. Соціологія особистості та громадської думки

Тема 2. Соціологія сім’ї

Соціологія сім’ї як галузева складова соціології. Поняття сім’ї і шлюбу. Шлюб – це духовний, економічний і сексуальний договір між чоловіком і жінкою з метою створення сім’ї, це соціально-право форма співжиття чоловіка і жінки. Сім’я – поняття ширше. Соціологія сім’ї розуміє сім’ю як головну соціальну ланку, де створюється найбільше соціальне багатство – людина, як перехідний місток між людиною і суспільством. У зародковому вигляді сім’я дублює функції усіх СІ. Шлюб санкціонується і підтримується державою, сім’я ж навпаки підтримує і підстраховує суспільство, усі його базові функції.

Сім’я як соціальне явище, її різновиди. Різновидів сім’ї багато: моногамія (один чоловік, одна жінка) і полігамія (поліандрія – одна жінка і багато чоловіків, полігінія – один чоловік і багато жінок), ендогамія (чоловік і жінка з однієї соціальної групи) і екзогамія (чоловік і жінка з різних соціальних груп), матріархат (влада жінки), патріархат (влада чоловіка) і егалітаризм (рівноправність чоловіка і жінки) тощо.

Фази розвитку сім’ї: одруження, народження першої дитини, народження останньої дитини, відокремлення від сім’ї останньої дитини, смерть одного з членів подружжя.

Сім’я як мала соціальна група, її функції. Функціонуваннясім’ї на макрорівні: рекреаційна, виховна, комунікативна, економічна, регулятивна функції.

Сім’я як соціокультурний інститут, її функції. Демографічна політика. Методики регулювання процесів дітонародження. Функціонуваннясім’ї на макрорівні. Репродуктивна функція. Функція сексуального контролю. Способи стимулювання дітонародження: у суспільствах з розвинутою економікою (підвищення соціальних стандартів, стабільність, розвиток сфери обслуговування, безкоштовна освіта…) та у суспільствах з нерозвинутою економікою (тривала оплачувана відпустка, надання одноразової допомоги…)

Криза інституту традиційної сім’ї. Проблеми сучасних молодих сімей. Гендерна соціалізація і сучасна сім’я. Ознаки кризи традиційної сім’ї: збільшення розлучень, мала дітонароджуваність, зростання чисельності позашлюбних стосунків і позашлюбних дітей. Факт офіційної моногамії при неофіційній полігамії. Гендерні проблеми: нерівна конкуренція між молодою жінкою і молодим чоловіком; бікар’єрність, неспівпадання відпусток, побутові проблеми на розподілі соціальних ролей і домашніх обов’язків.

Тема 3. Соціологія особистості та громадської думки

Поняття, структура та типи особистості. Вивчаючи людину, соціологія використовує три поняття: людина (представник окремого біологічного виду – гомосапіенс), індивід (людина з усіма її біологічними здібностями), особистість (людина, яка зуміла виразити свою природу в існуючих у даному суспільстві формах). Чому одні можуть з індивідів стати особистостями, а інші – ні, є найбільшою таємницею соціального буття. Типи особистості: ідеальний (набір бажаних для суспільства якостей людини), нормативний (набір якостей людини, закріплений законодавчо), реальний (набір якостей, необхідних для виживання у конкретному суспільстві).

Поняття соціалізації, основні теорії соціалізації. Гендерна соціалізація. Поняття соціалізації запровадив Пассонс, розуміючи під ним процес інтеграції людини у суспільство. Власне соціологічних теорій соціалізації немає, запозичуються психологічні теорії. Теорія первинної і вторинної соціалізації Фрейда стверджує, що успіх вторинної соціалізації (у суспільні структури) забезпечується успіхом первинної (серед родини) соціалізації. Остання має такі механізми: імітація, ідентифікація, табу. Парсонс адаптував механізми первинної соціалізації Фрейда до вторинної соціалізації. Альтернативну теорію запропонував Еріксон, її головна ідея – соціалізація триває впродовж усього життя, маючи на кожному черговому етапі свою головну задачу, від успіху якої залелить додальша соціалізація людини.

Віковий статус особистості. Поняття ейджизму. У давні часи виділяли три вікові етапи, сьогодні – п’ять: дитинство отроцтво, юність, зрілість, старість. Кожен має свій головний вид діяльності. Кількість вікових етапів залежить від тривалості життя. Ейджизм – наслідок дискримінації одних вікових груп іншими, найчастіше – старості. Боязнь старості позначається поняттям герентофобія.

Ідентифікація особистості з поколінням. Різновиди поколінь. Покоління – група людей, об’єднаних не тільки певними віковими показниками, але спільними духовними переживаннями. Види поколінь: демографічне (ті, хто народився у приблизно один і той же час), антропологічне (ті, хто має спільного предка), символічне (ті, хто разом пережив важливі історичні події), історичне (відрізок часу від народження батьків до народження дітей), хронологічне (люди, що живуть в одному часовому відрізку).

Громадська думка: поняття, природа, форми вияву. Еволюція громадської думки, специфіка її функціонування у недемократичних і демократичних суспільствах. Поняття громадської думки започаткував Солсбері (англійський державний діяч 12 ст. ), розуміючи під ним моральну підтримку населенням дій парламенту. Сьогодні це поняття, що сприймається апріорі і не має чіткої дефініції. Громадська думка – є соціальним феноменом, похідним від рівня розвитку суспільства. Найбільш природне середовище громадської думки – демократія. Вивчення громадської думки має сенс саме у демократичних суспільствах. У недемократичних вона викривлена.

Поняття суб’єкта, носія і виразника громадської думки. Структура громадської думки. Суб’єкт громадської думки – її носій, під час СД – респондент. Носій громадської думки – певна соціальна спільнота. Виразник громадської думки – непересічні особистості, відомі люди. Перше поняття найскладніше, воно має різне розуміння у доіндуструальному та індустріальному суспільствах. Сьогодні універсальним суб’єктом громадської думки є електорат, аудиторія. Розвинута громадська думка має складну структуру, що функціонує на двох взаємопов’язаних рівнях – горизонтальному і вертикальному.

Взаємодія громадської думки з владою. Канали висловлювання громадської думки. У демократичних суспільствах відбувається взаємодіягромадської думки з владою, що здійснюється через такі канали висловлювання: опосередковані (передбачають певну обробку первинної інформації), прямі (виключають проміжні ланки), спеціалізовані (через спеціальні соціологічні методики).