Країни СНД - один з найбільших регіонів світу. Проблеми та перспективи розвитку. Значення у світовій економіці.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) було створено в 1991 році відповідно до Угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав, Алма-Атинській декларацією і Протоколом за Угодою. Підписаний в 1992 році Статут СНД складається з кількох розділів: цілі та принципи; членство; колективна безпечних і військово-політичне співробітництво; запобігання конфліктів і мирне врегулювання спорів; співробітництво в економічній, соціальній і правовій сферах; органи Співдружності, міжпарламентське співробітництво, фінансові питання.

Принципи утворення СНД:

- Держави-члени суверенними і рівні.

- Держави-члени є самостійними і рівноправними суб'єктами міжнародного права.

Цілі:

- Здійснення співпраці в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній та культурній галузях.

- Сприяння всебічному і збалансованому економічному та соціальному розвитку держав-членів в рамках загального економічного простору, а також міждержавному співробітництву та інтеграції.

- Забезпечення прав людини і основних свобод відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і документами ОБСЄ.

- Здійснення співробітництва між державами-членами з метою забезпечення міжнародного миру і безпеки, прийняття ефективних заходів щодо скорочення озброєнь і військових витрат, ліквідації ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження, досягнення загального і повного роззброєння.

- Мирне врегулювання суперечок і конфліктів між державами-членами.

Держави-члени СНД: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Україна, Узбекистан. Штаб-квартира СНД знаходиться в Мінську.

Основними органами Співдружності незалежних держав є:

- Рада глав держав.

- Рада глав урядів.

- Рада міністрів закордонних справ.

- Координаційно-консультативний комітет.

- Рада міністрів оборони.

- Штаб з координації військового співробітництва держав - членів Співдружності.

- Рада командувачів прикордонними військами.

- Економічний суд.

- Міждержавний банк.

- Комісія з прав людини.

- Міжпарламентська асамблея.

- Виконавчий секретаріат СНД.

СНД Як об'єднання 12 держав пострадянського простору вінікла після розпаду СРСР відповідно до Мінської догоди, Алма-Атінської Декларації та Протоколу до Мінського договору. При створенні СНД Було визначена, Що Співдружність будується на принципах міжнародного права. Членство в СНД є добровільнім,

Розвал Радянського Союзу та створення СНД в 1991 році були тільки початком перебігу складних інтеграційних і дезінтеграційних процесів на терені останньої імперії світу. СНД виявилась політично й економічно неспроможною, нестабільною структурою. Неефективність функціонування Співдружності зумовлена її суперечливою природою, яка закладена в концепцію її існування. Власне, СНД виникла як механізм розв'язання протиріч, що виникли в часи "перебудови" ще у колишньому СРСР між союзним Центром і периферією, яку утворювали радянські республіки. Боротьба відцентрових і доцентрових тенденцій розвитку призвела до утворення нових незалежних держав з власним розумінням своїх національних інтересів, тоді як функції "центру" перехопила одна з новоутворених держав - Російська Федерація, яка проголосила себе спадкоємницею СРСР і згодом почала спрямовувати свою політику на відновлення Союзу, тобто знову почала "збирати землі" навколо Москви. Однак зростаюча біполярність відносин в СНД по осі "центр - периферія" фактично призвела до формування двох блоків країн, які мають протилежні погляди на роль, функції, організацію і майбутнє цієї структури.

Функції СНД та труднощі їх реалізації. Утворення СНД в цілому можна вважати історично виправданим на етапі становлення нових держав пострадянського простору, але за сучасних умов, коли цей процес фактично закінчився, її існування стає проблематичним.

За час існування Співдружності прийнято сотні важливих документів, коефіцієнт корисної дії яких відображає сучасне соціально-економічне становище у всіх країнах СНД. Згодом особливі інтереси почали виявляти майже всі члени спільноти. Беручи до уваги ці обставини, а також відмінність, несхожість інтересів кожної з країн, звести ці інтереси до єдиного знаменника не здатна була жодна з міждержавних і наддержавних структур СНД, до утворення яких прагнула Росія та інші країни.