США, Великобританія, Китай, Японія, Франція, Італія, Нідерланди, Бельгія, Португалія
Підсумки конференції
Укладання таких документів:
¨ Договір чотирьох держав (США, Великобританія, Франція, Японія).
¨ Договір п’яти держав (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія).
¨ Договір дев’яти держав (США, Великобританія, Франція, Японія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія, Китай).
¨ Трактат про китайські мирні тарифи.
Договір чотирьох держав
Спільний захист територіальних прав та інтересів сторін, що уклали договір, на Тихому океані.
Договір п’яти держав
¨ Обмеження озброєння морського флоту.
¨ Відмова від спорудження американських та англійських військових баз на островах Тихого океану.
Договір дев’яти держав
Надання „рівних можливостей” у Китаї в галузі торгівлі та підприєм-ницької діяльності.
Трактат про китайські митні тарифи
Закріплення митної нерівності у Китаї.
Значення конференції
¨ Завершився повоєнний перерозподіл сфер впливу на Тихому океані та Далекому Сході.
¨ Зміцнилися позиції США в цьому регіоні.
¨ Зменшився вплив Великобританії і Японії, склався новий хиткий баланс сил.
У 1922 – 1925 рр. важливими подіями в міжнародних відносинах стали Генуезька, Гаазька, Лозаннська та Локарнська конференції. Ці конференції повинні були сприяти розв’язанню гострих проблем, укріпленню миру, повоєнній відбудові Центральної та Східної Європи. Але в ході роботи конференцій виявились протиріччя між провідними країнами світу, що не сприяло плідній роботі. Складним питанням для країн-переможниць стало ставлення до нової держави – СРСР.
Міжнародні конференції 20-х років
Генуезька конференція (1922 р. )
Брали участь 29 держав, серед них: Великобританія, Австрія, Бельгія, Франція, Фінляндія, Японія, Німеччина, РСФСР та ін.;
¨ Країни-учасниці намагалися врегулювати взаємні фінансово-економічні претензії, але до згоди не прийшли.
¨ Незгода радянської держави беззастережно визнати борги царського та Тимчасового урядів; повернути націоналізовані підприємства або відшкодувати їх вартість; відмінити державну монополію на зовнішню торгівлю та ін. Викликала невдоволення учасників конференції під час обговорення шляхів встановлення економічних зв’язків з РСФСР, і її роботу було припинено.
Гаазька конференція (1922 р. ) Брали участь представники держав-учасниць Генуезької конференції, крім Німеччини
¨ Було продовжено обговорення економічних питань, порушених у ході Генуезької конференції.
¨ Обговорювались претензії капіталістичних країн до РСФСР, пов’язані зі скасуванням боргів царського і Тимчасового урядів та націоналізацією власності іноземних капіталістів.
¨ Прохання РСФСР про надання кредитів було відхилене.
¨ Конкретні рішення прийняти не вдалося.
Лозаннська конференція (1922 – 1923 рр. )
Брали участь Велико-британія, Франція, Італія, Румунія, Югославія, Туреччина, США – спостерігач; на деяких засіданнях були присутні представники інших держав (СРСР, Болгарія, Швеція)
¨ Підписано мирний договір з Туреччиною. Він встановлював нові кордони, підтверджував розпад Османської імперії, скасовував режим капітуляцій, привілеї іноземців, фінансовий контроль над Туреччиною. Туреччина погоджувалась на сплату частини зовнішнього боргу Османської імперії.
¨ Підписано конвенцію про режим чорноморських проток. Конвенція передбачала демілітаризацію зони проток і вільний прохід крізь Босфор і Дарданелли торгових і військових кораблів будь-якої країни світу (СРСР конвенцію не ратифікував).
¨ Вирішені поодинокі питання: про повернення полонених, обмін грецького та турецького населення та ін.
¨ Німеччина парафувала Рейнський пакт – загальний гарантійний договір між Німеччиною, Бельгією, Францією, Італією і Великобританією (східний кордон Німеччини не потрапляв під систему гарантій). Учасники пакту зобов’язувалися не порушувати Версальський мирний договір, не вчиняти нападів одне на одного і вирішувати всі суперечки за допомогою арбітражу.
¨ Підписано франко-польський та франко-чехословацький гарантійні договори. Франція зобов’язувалась надавати допомогу цим двом країнам у разі порушення їх кордонів (у тому випадку, коли Ліга Націй не буде вживати колективних заходів).
¨ Обговорювалося питання щодо антирадянських акцій, але рішення з цього приводу не було прийняте.
З 1922 р. у правлячих колах Німеччини дедалі зміцнювались позиції щодо необхідності перегляду репараційних платежів. Уряд В. Куно, створений у листопаді 1922 р., узяв курс на припинення репараційних платежів. У відповідь на це Франція і Бельгія в 1923 р. окупували Рурський край. З метою врегулювання питання про репарації міжнародним комітетом експертів держав-переможниць під голосуванням Дауеса, а пізніше Юнга, були прийняті репараційні плани.