 |
Репараційні плани. Пакт Келлога-Бріана (паризький пакт) 1928 р. Суспільно-політичні рухи. Суспільно-політичні рухи та їх цілі
|
|
|
|
Репараційні плани
| План Дауеса (1924 р. ) Був затверджений Лондон-ською конференцією представ-ників країн-переможниць у Першій світовій війні. | У відповідності до плану Німеччина отримувала кредит у розмірі 200 млн. доларів. Встановлювались розміри репарацій та система контролю над німецьким державним бюджетом, грошовим обігом, залізницями. |
| План Юнга (1930р. ) Був прийнятий на Гаазькій конференції з питань репарацій 1929 – 1930 рр. | У відповідності до плану річні репараційні платежі знижувалися, іноземні контролюючі органи скасовувались, репараційний податок на промисловість був ліквідований та ін. На практиці план виконувався до липня 1931 р., офіційно був скасований у 1932 р. |
Наприкінці 20-х років багатьма політиками на виключалася можливість виникнення Другої світової війни. У зв’язку з цим вживалися різні заходи, спрямовані на її відвернення. Демонстрацією прагнення народів світу до миру і співробітництва став міжнародний документ – пакт Келлога-Бріана. .
Пакт Келлога-Бріана (паризький пакт) 1928 р.
- Учасники пакту: Франція, США, Німеччина, Великобританія, британські домініони, Британська Індія, Італія, Японія, Бельгія, Польща, Чехословаччина, СРСР та ін. – всього 63 держави.
- Зміст пакту: відмова країн-учасниць пакту від війни як засобу національної політики.
- Значення пакту. Пакт – це кульмінаційне досягнення пацифістської дипломатії. Пакт не зміг перешкодити загостренню міжнародного становища і виникненню Другої світової війни 1939 – 1945 рр.
ТЕМА № 4
Суспільно-політичні рухи
ПЛАН
- Різновиди суспільно-політичних рухів.
- Фашизм і комунізм – тоталітарні ідеології.
- Значення політичних рухів в міжвоєнний період.
Література:
|
|
|
В першій половині ХХ ст.. найбільш впливовими суспільно-політичними рухами були лібералізм, консерватизм, комуністичний рух, фашизм та націонал-соціалізм, національно-визвольний рух, робітничий та соціалістичний рухи.
Суспільно-політичні рухи та їх цілі
Лібералізм
Втілення в життя концепцій „третього шляху”, в яких поєднувалися інтереси окремої особи та суспільства. Запобігання революціям, викриття комуністичних та фашистських ідей.
Комуністичний рух
Комуністичні, соціальні революції, встановлення диктатури пролетаріату, створення безкласового суспільства. Боротьба з буржуазними теоріями, ідеологією фашизму.
Фашизм та націонал-соціалізм
Створення фашистських держав, в яких були скасовані демократичні права та свободи громадян. Війна за „життєвий простір” для своєї нації, знищення інших, „расово неповноцінних” народів.
Національно-визвольний рух
Боротьба зі всіма видами національного гноблення і колоніалізм. Утворення суверенних національних держав.
Робітничий та соціалістичний рух
Боротьба за економічні права робітників, поліпшення умов праці і побуту. Боротьба за проведення соціально-політичних реформ, спрямованих на укріплення демократичних основ держави і громадського життя.
З перелічених суспільно-політичних рухів лише фашизм та націонал-соціалізм виникли у ХХ ст.., інші з’явилися ще в ХІХ ст..
Фашизм, його походження та соціальна база
| Походження | ¨ Фашизм формується як ідеологія, що повинна вирішити глобальне питання: яким чином буде розвиватися світ далі і які цінності стануть основами його існування. ¨ Фашизм з’являється під сильним впливом окультизму, магії, астрології, що набули розповсюдження у роки Першої світової війни. ¨ В ідеологію фашизму увійшли ідеї філософів, що заперечували перетворюючі можливості людського розуму, аріософів, скуьтистів (часто-густо пройдисвітів) того часу: Ліста, Лібенфельда, Поля, Глауера, Блаватської та ін., а також праці лідерів фашистських партій. ¨ Фашизм був крайньої, злочинною формою націоналізму. Він пропагував теорія „расової вищості”, звільнення „життєвого простору” для представників „вищої” раси, вирішення її проблем за рахунок добробуту і самого існування „нижчих” народів. ¨ Фашизм формується як зручна форма впливу на низькі інстинкти натовпу, вирішення соціально-економічних проблем, мобілізації зусиль нації, впровадження тоталітаризму і підготовки до нової війни – реваншу. ¨ Фашизм у вигляді політичних партій (в Німеччині націонал-соціалістична), а потім у формі державної влади, спочатку з’являється в Італії та Німеччині, а потім поступово розповсюджується по всьому світі. |
| Соціальна база | ¨ Монополістична буржуазія Сприяла виникненню фашизму і встановленню фашистської диктатури. ¨ Дрібна буржуазія ¨ Робітники, селяни, інтелігенція, декласовані елементи. Всі ті, що були невдоволені становищем в країні і сподівалися недемократичними заходами змінити ситуацію на краще, не зупиняючись навіть перед територіальними загарбаннями і знищенням інших народів. |
Головні підсумки діяльності суспільно-політичних рухів (1918 – 1939 рр. )
|
|
|
| Лібералізм | Розроблена концепція „третього шляху”, яка стала популярною в повоєнний період. Суть концепції – приватна власність, державне регулювання економіки, порядок, свобода, мирні соціальні програми. В ряді країн у 20-ті роки зміцнилися ліберальні організації, лідери лібералів входили до складу урядів (Великобританія, Болгарія, Угорщина, Росія), проводили ліберальні реформи. Але в 30-ті роки ліберальні партії втрачають вплив у суспільстві. Посилюється антикомуністична, антирадянська пропаганда, засуджується фашизм (але насправді ліберали навіть сприяли зміцненню впливів фашистів, наприклад, у Греції і Болгарії, або не давали відсіч фашистський ідеології та практиці, як у Великобританії. ) |
| Консерватизм | Посилюється антикомуністична, антирадянська, анти ліберальна боротьба. У ряді країн консерватори знаходяться у влади. Розпад консервативних партій у Німеччині (1933 р. ), Румунії (1938 р. ). У зв’язку з невпинним зростанням загрози фашизму розробляється політика поступок Німеччині, так названа політика „умиротворення (улещування) агресора”. |
| Робітничий та соціалістичний рухи | Зросла роль професійних спілок після Першої світової війни. За їх участі в багатьох країнах світу розробляються і приймаються закони, що поліпшують економічний стан робітничих організацій. У робітничому русі посилюється вплив соціалістичних партій, о в ряді країн входять до складу уряду. |
| Комуністичний рух | Зріс вплив комуністичної ідеології. В багатьох країнах світу утворилися комуністичні партії (США, Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Австрія, Угорщина, Болгарія, Королівство СХС, Чехословаччина та ін. ). Лідером комуністичного руху стає Радянська Росія. У 1919 р. був створений Комінтерн – міжнародна організація комуністичних партій Європи, Азії та Америки. Провідну роль у діяльності Комінтерну відігравала РКП(б) та її керівники – В. Ленін, Л. Троцький, М. Бухарін та ін. У Монголї, Туві до влади прийшли комуністи. Почалось будівництво соціалізму, що супроводжувалось репресіями і зміцненням тоталітарних методів управління державою. Комуністичний рух не досяг цілей, що виголошувалися його ідеологами: не здійснилась світова революція, не було створено єдиного антифашистського фронту разом із соціал-демократами тощо. |
| Фашизм | Формується ідеологія фашизму та націонал-соціалізму, в ряді країн світу створюються фашистські партії та організації. В Італії, Німеччині, Іспанії, Португалії, Угорщині, Австрії, Румунії встановлюються фашистські диктатури. В середині 30-х років фашизм перетворився в ідеологію підготовки Другої світової війни. Фашистські держави стали на шлях територіальних загарбань. Розпочалась ідеологічна, економічна і військова підготовка до Другої світової війни. Особливо активного характеру вона набула у Німеччині. |
| Національно-визвольний рух | У ряді країн відбулися національно-визвольні революції під проводом національних партій (Австро-Угорщина, Росія, Китай та ін. ). Внаслідок національно-визвольних революцій здобули незалежність Афганістан, Іран, Туреччина і народи колишньої Австро-Угорської імперії. В національно-визвольному русі сформувалися дві течії: ліберально-буржуазна та ліворадикальна (комуністична, соціалістична). Їх зіткнення подекуди спричиняло громадські війни (Росія, Кітай, Угорщина, Іран та ін. ). Були вироблені різноманітні методи національно-визвольної боротьби, як революційні, збройні (Ефіопія, Китай та ін. ), так і мирні – кампанії громадської непокори. (Індія, Бірма). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
