 |
Основні фактори конкурентоспроможності
|
|
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКДЕМІЯ УКРАЇНИ
Л.Ю. СИДОРЕНКО, Д.Є. КОЗЕНКОВ
УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНОЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ
Частина 1
Дніпропетровськ НМетАУ 2015
УДК 339.9.012.23 (072)
Сидоренко Л.Ю., Козенков Д.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю. Частина 1: Конспект лекцій. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2015. – 51 с.
У викладеному лекційному матеріалі розглянуто специфічний функціональний напрям менеджменту, спрямований на формування високого рівня міжнародної конкурентоспроможності, на розвиток і реалізацію конкурентних переваг та забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності.
Визначено зміст управління міжнародною конкурентоспроможністю як процес ефективної адаптації підприємства до вимог цільового зовнішнього ринку, що розробляється відповідно до внутрішніх можливостей суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та стану зовнішнього ринку.
Виявлено причинно-наслідкові зв’язки між окремими етапами процесу управління; виокремлено послідовність дій, спрямованих на реалізацію поставленої мети управління; запропоновано ефективну концептуальну модель процесу управління міжнародною конкурентоспроможністю.
Призначений для студентів спеціальності 7(8).03060104 – менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.
Іл. 21. Табл. 7. Бібліогр.: 32 найм.
Друкується за авторською редакцією.
Відповідальний за випуск О.Г. Шатохін, канд. екон. наук, доц.
Рецензенти: Ю.П. Шаров, д-р наук з держ. упр., проф. (НАДержУпр)
В.Д. Зелікман, канд. техн. наук, доц. (НМетАУ)
©Національна металургійна академія
|
|
|
України, 2015
© Сидоренко Л.Ю., Козенков Д.Є., 2015
ЗМІСТ
| ВСТУП........................................................................................................................ | |
| 1 ОСНОВНІ ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ............................ | |
| 1.1 Показники інтенсивності конкурентного середовища......................... | |
| 1.2 Рентабельність ринку та інтенсивність конкуренції............................. | |
| 1.3 Оцінка конкурентного середовища підприємства................................ | |
| 1.3.1 Проникнення нових конкурентів............................................... | |
| 1.3.2 Розрахунок коефіцієнта загального впливу конкурентного середовища на діяльність підприємства................................... | |
| 1.4 Система показників діагностики стану внутрішнього середовища підприємства і системи «Підприємство – Цільовий зовнішній ринок» та алгоритми їх розрахунку...................................................................... | |
| 1.5 Фактори конкурентоспроможності внутрішнього середовища............ | |
| 1.6 Фактори, що впливають на фінансову конкурентоспроможність підприємств............................................................................................... | |
| 1.7 Оцінка фінансової конкурентоспроможності підприємства на основі моделі Дюпона......................................................................... | |
| 1.8 Оцінка рівня монопольної влади............................................................. | |
| 1.9 Критерії та показники конкурентоспроможності організації за показником фінансового стану підприємства.................................... | |
| 1.10 Загальний показник конкурентоспроможності підприємства............ | |
| 1.11 Матриця протилежності цілей і засобів у процесі оцінювання конкурентоспроможності продукції..................................................... | |
| 1.12 Визначення показника конкурентоспроможності товару................... | |
| 1.13 Визначення конкурентоспроможності фірми....................................... | |
| 2 ТИПІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЙ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ.................................................................... | |
| 3 МЕТОДИКИ РОЗРОБКИ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СТРАТЕГІЙ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ.............. | |
| 4 СУЧАСНІ СТРАТЕГІЇ ГАЛУЗЕВОГО ЛІДЕРУВАННЯ.............................. | |
| 4.1 Майкл Портер – гуру 1980-х років................................................... | |
| 4.2 Кінець «собакам» і «коровам»............................................................ |
|
|
|
| 4.3 Стратегія конкурентної боротьби за Майклом Портером: три основополагаючих концепції.................................................................. | |
| 4.3.1 Ключова концепція 1: основні конкурентні сили....................... | |
| 4.3.1.1 Перша конкурентна сила: загроза появи нових конкурентів...................................... | |
| 4.3.1.2 Друга конкурентна сила: тиск замінників..................................................................... | |
| 4.3.1.3 Третя конкурентна сила: спроможність покупців домагатися зниження цін......... | |
| 4.3.1.4 Четверта конкурентна сила: спроможність постачальників домагатися підвищення цін | |
| 4.3.1.5 П’ята конкурентна сила: суперництво між нині діючими конкурентами............. | |
| 4.3.2 Ключова концепція 2: типові стратегії конкурентної боротьби | |
| 4.3.3 Ключова концепція 3: ланцюжок створення цінностей............. | |
| 4.4 Кінець пануванню Портера........................................................................... | |
| ЛІТЕРАТУРА........................................................................................................... |
ВСТУП
Виключна роль конкурентоспроможності як єдино вірного критерію й «арбітра»міжнародного економічного обміну зумовлює необхідність впровадження спеціалізованого управління міжнародною конкурентоспроможністю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю являє собою напрям менеджменту,спрямованийна формування, розвиток і реалізацію конкурентних переваг та забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта міжнародної економічної діяльності.
Об’єктом управління міжнародною конкурентоспроможністю є рівень міжнародної конкурентоспроможності, необхідний і достатній для забезпечення життєздатності підприємства як суб’єкта міжнародної конкуренції. Проблеми рівня міжнародної конкурентоспроможності не є лише власною справою окремого підприємства, оскільки воно виступає як частина більш складної національної, територіальної й галузевої господарської систем.
|
|
|
Визначення цього факту об’єктивно обумовлює головне завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю – забезпечення життєздатності та сталого функціонування підприємства як суб’єкта світогосподарських зв’язків за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі.
Суб’єктами управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства є певне коло осіб, що реалізують його завдання. Сучасна світова практика дає можливість визначити наступні п’ять груп об’єктів управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства:
1) власник підприємства; 2) вищий управлінський персонал;3) лінійні менеджери операційних підрозділів; 4) менеджери економісти консалтингових фірм; 5) державні та відомчі управлінські структури та органи, повноваження яких визначаються законодавчими і нормативними документами.
Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства має бути спрямованим на:
а) нейтралізацію (подолання) або обмеження кількості негативних (деструктивних) чинників впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства шляхом формування захисту проти них;
б) використання позитивних зовнішніх чинників впливу для нарощування та реалізації конкурентних переваг підприємства;
в) відтворення і нарощування конкурентоспроможності підприємства на грунті розвитку його топ-характеристик, ринково-продуктової та просторово-часової його адаптації до змін зовнішнього середовища;
г) забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень – їх синхронізації з динамікою дії негативних та позитивних чинників конкуренції на певному ринку.
Методологічною основою управління міжнародною конкурентоспроможністю є сучасна теорія та практика менеджменту, концептуальні положення, принципи та інструменти, які містяться у домінуючих його концепціях (підходах) – процесному, системному, ситуаційному, стратегічному. Управління міжнародною конкурентоспроможністю застосовує здобутки і надбання стратегічного підходу до управління діяльністю підприємства у цілому з врахуванням особливостей і обмежень, притаманних тільки даному напряму управлінської діяльності. Як відомо, стратегічний менеджмент передбачає розробку довгострокових цілей та орієнтирів, обгрунтування і впровадження принципово нових напрямів діяльності підприємства, його міжнародного бізнесу, спрямованих на перемогу в конкурентній боротьбі та забезпечення стійкого функціонування підприємства на зовнішніх ринках з урахуванням змін у його зовнішньому оточенні.
|
|
|
З позицій стратегічного підходу зміст управління міжнародною конкурентоспроможністю визначається як процес ефективної адаптації підприємства до вимог цільового зовнішнього ринку, який розробляється відповідно до внутрішніх можливостей підприємства і стану зовнішнього ринку.
В умовах невизначеності та високої швидкості змін у зовнішньому середовищі посилюється значення використання адаптивних систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, які грунтуються на теоріях гри, хаосу та самоорганізації.
Операційне (прикладне) використання теоретичної моделі управління міжнародною конкурентоспроможністю можливе лише за умови формалізації його як процесу. Формалізація процесу управління – це розклад, виокремлення і виявлення причинно-наслідкових зв’язків між окремими етапами (блоками) процесу управління та послідовності дій, спрямованих на реалізацію поставленої мети управління. Формалізація процесу управління є аналітичним підгрунтям для розробки його концептуальної моделі та її практичного використання.
ОСНОВНІ ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
Виділяють чотири особливі стадії конкурентоспроможності національної економіки, які відповідають чотирьом основним рушійним силам, або стимулам, що визначають її розвиток в окремі періоди часу: – це фактори виробництва, інвестиції, нововведення і багатство. На перших трьох стадіях відбувається зростання конкурентоспроможності національної економіки, що, як правило, поєднується із зростанням добробуту. Четверта стадія означає поступове уповільнення зростання і в кінцевому рахунку спад.
На стадії розвитку конкуренції на основі факторів виробництва практично всі національні галузі, які успішно діють на світовому ринку, досягають своїх переваг у конкурентній боротьбі майже виключно завдяки основним чинникам виробництва: природним ресурсам, сприятливим умовам для вирощування урожаїв різних сільськогосподарських культур або надлишковій і дешевій напівкваліфікованій робочій силі. У конкурентному «ромбі» лише стан факторів може забезпечити переваги в конкуренції (рис. 1.1)
|
|
|
| Основні фактори, найважливіші ресурси конкурентоспроможності |
|
|
|
I. ОСНОВНІ ЗАДАЧІ І НАПРЯМКИ САМОСТІЙНОЇ НДР СТУДЕНТІВ
II. Мета та основні завдання Програми
II. Основні види страхування в ЗЕД
II. ОСНОВНІ ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
III. Основні напрями Програми
V. Основні вимоги до написання кваліфікаційних дипломних робіт
V. Основні вимоги до написання кваліфікаційних магістерських робіт
VI. Основні вимоги до маркування досліджуваного лікарського засобу
ВАЛЮТНИЙ КУРС І ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА НЬОГО.
Валютний курс, його функції та основні модифікації.
