Та форми контролю знань

Географічне положення та особливості соціально-історичного розвитку Давньої Греції. Періодизація античної літератури. Міфотворчість як основне джерело давньогрецької літератури. Перші божества стародавніх греків, старше покоління богів (Хаос, Гея, Ерос, Уран, Селена, Понт, Кронос, Тартар та ін.). Олімпійські боги, або боги молодшого покоління (Зевс, Посейдон, Гестія, Деметра, Гера, Афіна, Аполлон, Артеміда, Гермес, Афродіта). Культи героїв. Основні цикли міфів (троянський цикл, фіванський цикл, міфи про аргонавтів, міфи про героїв).

Міфологічна та соціально-історична основа гомерівського епосу. Героїчні поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея» - вершини героїчного епосу. Єдність і художня цілісність поем. Міфологічна історія Троянської війни. Тема, сюжет і композиція поеми «Іліада». Гуманістичний пафос «Іліади», осуд війни та жорстокості, поетизація героїзму та подвигу людини. Образи Ахілла, Гектора, Патрокла, Пріама, богів. «Одиссея» - казково-пригодницька епопея. Мотивна організація «Одиссеї» (пригодницькі мотиви, мотиви мандрів, кохання, повернення та помсти героя). Головні образи поеми. Трагічне і комічне у поемах Гомера. Гекзаметр – поетичний розмір, яким написані поеми. Художня майстерність Гомера, вибір лексико-зображувальних засобів. Суть «гомерівського питання».

Гесіод – засновник дидактичного епосу. Життя і творчість Гесіода. Моральні повчання у дидактичній поемі «Роботи і дні». Відображення у поемі Гесіода «Теогонія» системи міфологічних уявлень греків про походження богів. Після гомерівський період. Види грецької лірики (елегійна, ямбічна, мелічна, урочиста, хоровий мелос). Представники урочистої лірики Алкей, Сапфо, Анакреонт. Патріотизм та політичне підґрунтя байок Езопа.

· Тема № 2. Класична трагедія (VI-V століття до н.е.). Творчість Есхіла, Софокла та Еврипіда. Комедії Арістофана.

Особливості грецької трагедії.Грецький театр (Обладнання. Організація вистав. Актори.)

Есхіл – поет становлення афінської рабовласницької демократії. Творчість Есхіла – «батька трагедії».Історичність сюжету та патріотизм трагедії Есхіла «Перси». Проблема невідворотності людської долі, морального обов’язку людини та її обов’язку перед державою, проблема неодмінного покарання злочинця за пролиту кров, родової помсти тощо у трагедії «Перси». Інтерпретація Есхілом міфа про Прометея у трагедії «Прометей закутий». Прометей – борець за щастя людства, який дав людям розум і мови, науки й ремесла, вогонь з Олімпу. Тираноборство Прометея, виступи проти жорстокого та безпринципного Зевса. Монументальність образу Прометея. Ідейний зміст і проблематика трагедії «Орестея». Новаторство Есхіла.

Політичні та етико-естетичні погляди Софокла. Релігійні роздуми у світогляді Софокла. Мінливість щастя людини у трагедії «Антігона». «Цар Едіп» - трагедія Фатуму. Драматизм трагічного образу Едіпа. Зіткнення інтересів особистості і колективу в трагедії «Філокрет». Ідейно-художні особливості трагедій «Аякс», «Електра». Розкриття внутрішнього світу самостійної жінки.

Творчість Евріпіда – поета епохи розкладу афінської рабовласницької демократії. Політично-релігійні переконання митця. Особливості поетики Еврипіда. Новаторство поета, розробка родинно-побутової теми та теми кохання, введення психологічного конфлікту, створення багатогранних, глибоко індивідуальних характерів. Розкриття внутрішнього конфлікту Федри та зображення гострої боротьби почуттів – подружнього обов`язку і пристрасті в трагедії “Іпполіт”. Психологізм трагедії ”Медея”: духовний конфлікт героїні, драматизація образу.

Комедії Аристофана – прямі відгуки на актуальні питання тогочасного суспільного життя. Комедія «Вершники» - нещадний сатиричний памфлет. Відверте висміювання державних і політичних діячів, чий авантюризм та користолюбство стають причиною народних страждань. Використання карикатури, гіперболи, сміливих перебільшень у комедії «Хмари». П’єса «Жаби» - перший літературно-критичний твір античної літератури.

Історіографія, красномовство, філософія – перші форми еллінської прози.

· Тема № 3. Література Давнього Риму. Творчість Вергілія.