Змістовий модуль 3.

· Тема № 6. Література XVII століття. Поети Бароко П.Кальдерон, Ж.Б. Мольєр.

Вплив історичних подій на розвиток літературного процесу у Західній Європі XVII століття. Поширення релігійного руху. Вчення Мартіна Лютера. Протиріччя, суперечливість думок і почуттів – особливість доби Бароко (бароко – фр. «мушля з перлиною незвичайної форми»). Поширення жанру афоризму. Мішель Монтень. Барух Спіноза. Зародження опери. Мета мистецтва бароко – спонукання до роздумів про життя, його загадковість, красу, трагізм. Класицизм як художня система у літературі, живопису, архітектурі, скульптурі, музиці. Виховання високого художнього смаку і критеріїв естетично досконалого мистецтва. Дотримання визначених правил - канонів. Основні вимоги – єдність часу, місця та дії. Розподіл жанрів на «високі» і «низькі». Трагедія, ода – високі жанри. Запозичення сюжетів з героїчного епосу, Старого Заповіту та античних трагедій. Байка і комедія – низькі жанри. Трагедії П.Корнеля та Ж.Расіна. П.Корнель – творець французької класицистичної трагедії. Головна ідея трагедій П.Корнеля – боротьба між здоровим глуздом і пристрастями. Тематика байок Ж.Лафонтена. Особливості англійської «метафізичної поезії». Поет, публіцист та революційний діяч Джон Мільтон. Епічна поема Д.Мільтона «Втрачений рай».

Творчість іспанського драматурга П.Кальдерона – напружені роздуми про сенс людського життя. Драма «Життя – це сон» - бароковий символ життя, в якому людина по-справжньому вільна робити тільки одне – творити добро. Поєднання людини з іншими людьми, природою, Богом, з історією. Проблема залежності людини від вищих сил. Ідеал зразкового правителя. Філософська насиченість драматургії П.Кальдерона.

Ж.Б.Мольєр – найвидатніший представник французького класицизму. Робота у трупі комедіантів. Розробка Мольєром комічних прийомів (пантоміма, імпровізація, фарс, каламбур, гра слів). «Тартюф», «Дон Жуан», «Мізантроп», «Міщанин-шляхтич», «Хворий, та й годі!» - жанр високої комедії. Порушення у комедіях серйозних суспільних проблем. Висміювання неосвічених, але корисливих лікарів і вчителів. Зображення широкої панорами французького суспільства XVII століття.

· Тема № 7. Література доби Просвітництва. Філософські погляди Вольтера. Д.Дідро. Творчість Й.В. Гете та Ф. Шіллера

Зародження просвітницького духу у Англії. Історичне значення Французької революції (1789 – 1794 рр.). Збагачення європейської культури новими духовними цінностями, такими, як розум, повага до особистості, воля, справедливість. Розум – найголовніший з усіх обдаровань людини. Найважливіший закон життя – закон розуму. Головне завдання просвітників – пояснити все життя з погляду розуму. Вік Просвітництва – час розвитку наук. Виникнення «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел» (1751 р.). Творчість видатних письменників Просвітництва: Ж.Ж. Руссо, Д.Дідро, Ф. Вольтер, Д.Дефо, Д.Свіфт, Г.Філдінг, Р.Бернс, П.Бомарше, Г.Лессінг, О.Радищев, М.Карамзін. Пройняття творів просвітників революційним пафосом. Нищівна критика феодально-абсолютистського ладу і церкви. Напрямки просвітницької літератури: просвітницький класицизм, реалізм, сентименталізм, рококо.

Роль філософії у добу Просвітництва. Вольтер (1694 – 1778 рр.) – духовний вождь французьких просвітників. Конфлікт із церквою. Просвітницькі ідеї та художня своєрідність повісті Вольтера «Кандид». Роль Вольтера у розвитку культури Західної Європи.

Д. Дідро – яскравий представник французького Просвітництва. Критика антигуманного суспільства та приниження людини у романі «Черниця». Філософська повість Д.Дідро «Племінник Рамо». Зображення духовної деградації розумної, талановитої, але безпринципної людини, яка втрачає себе як особистість.

Вплив просвітницьких ідей Франції на німецьких поетів. Етапи розвитку німецького Просвітництва. Творча еволюція Й.В. Гете. Літературно-політичний рух «Буря і натиск», провідна діяльність Гете у ньому. Улюблені теми штюрмерів – оспівування кохання і природи. Автобіографічні риси роману «Страждання молодого Вертера». Майстерність автора у розкритті психологічних переживань героя. Епістолярна форма твору. Філософська лірика Гете. Бунтарський дух у гімні «Прометей». Драматична поема «Фауст» – найвище досягнення Гете. Переробка легендарного середньовічного сюжету про чародія. Ідейно-художня структура трагедії, особливості композиції, образна система твору.

Філософсько-естетичні погляди Ф.Шіллера. П’єса «Розбійники» - символ духовного життя і боротьби з деспотизмом і тупістю можновладців. Бунтарський пафос п’єси. Ідея республіканської свободи, соціальної справедливості і національного відродження. Риси романтизму у драмі, образи головних героїв, художні особливості твору. Проблеми кохання, сімейних стосунків, дружби, суперництва, враженої гордості у історичних драмах «Дон Карлос», «Марія Стюарт», «Вільгельм Телль». Розробка жанру балади в творчості Ф. Шіллера. Використання історичних та фольклорних сюжетів. Ідейно-естетичні особливості балади «Рукавичка».

· Тема №8. Доба Романтизму. Творчість Байрона. Романтичний рух у Франції. Становлення нової російської літератури.

Особливості Романтизму, як художнього напряму. Суспільно-історичні передумови формування романтизму в європейських літературах. Співвіднесення, взаємодія та синхронний розвиток романтизму і реалізму у першій половині XIX століття. Зв'язок раннього романтизму з філософією. Риси романтизму - суперечність між ідеалом і дійсністю, суб’єктивізм, «пошуки живописності», ідеалістичний світогляд, неприйняття дійсності і глибокий розлад з нею, розчарування, сплін, «світова скорбота». Періодизація романтизму. Світоглядні засади. Естетика і поетика романтизму. Рішуче заперечення романтизмом нормативності в естетиці й художній практиці. Головні течії в літературі романтизму: прогресивний і консервативний. Жанрова система романтичної літератури. Роман – найбільш адекватний жанр романтизму. Розмаїття ліричних жанрових форм (елегія, ода, ідилія, балада, пісня, романс, філософська лірика, інтимна, пейзажна). Поява нових синтетичних жанрів (історичний роман, ліро-епічна поема тощо).

Творчість Д.Байрона як вияв романтичного світосприйняття. Тема, композиція, образна система та історія створення поеми «Паломництво Чайльд Гарольда». Загострене протиставлення мрії і життя. Провідні мотиви лірики Байрона. Своєрідність художньої системи французького романтизму. Віктор Гюго як центральна постать романтичного руху у Франції. Філософсько-романтичний характер історичного роману «Собор Паризької Богоматері». Зображення повсякденного життя епохи, характерних процесів і конфліктів, духу і колориту XV століття. Характеристика головних образів роману. Художні засоби. Значення антитези, гротеску, символіки у романі.

Періодизація російського романтизму, найважливіші його представники. Життєвий і творчий шлях О.С.Пушкіна. Роман Пушкіна «Євгеній Онєгін» – «енциклопедія» російського життя. Особливості героя часу. Онєгінська строфа. Лірика М.Ю. Лермонтова. Роман Лермонтова «Герой нашого часу». М. Гоголь. Романтична збірка повістей М.Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». Романтика українських легенд та казок в «українських» повістях М.Гоголя. В.Ф. Одоєвський – представник філософської течії російської романтичної прози. Процес формування ідейно-естетичних поглядів письменника. Поєднання містичних та філософських мотивів у «таємничих» повістях В.Ф. Одоєвського «Сильфіда», «Саламандра», «Косморама». Мотиви двосвіту, двійництва, контакт людини зі світом духів за допомогою сомнамбули та магнетизму. Специфіка фантастико-алегоричних мотивів у літературних казках митця. Орієнтація на Е.Т.А. Гофмана. Мотивна організація збірки «Пестрые сказки». Поетика казок. Гротеск, алегорія, фантастика, карикатура, гіперболи, порівняння, символи. Фольклорна основа казки «Мороз Іванович». «Городок в табакерке» - перша в російські літературі науково-фантастична казка для дітей. Проблема освіти. Узагальнений образ вищого світу у художній прозі В.Ф. Одоєвського. Твори з реалістичним сюжетом «Княжна Мими», «Княжна Зизи», «Черная перчатка». Іронічна та сатирична форма зображення вад великосвітського життя. Негативне ставлення автора до картярської гри, дуелів, балів. Місце і роль В.Ф. Одоєвського серед письменників «пушкінського кола».