 |
6. 6 класифікація ринків праці. Тема 7 зайнятість населення
|
|
|
|
6. 6 Класифікація ринків праці
Класифікацію ринків праці можна розглядати з різних точок зору. Це пов”язано зі складністю ринкової системи господарювання та притаманних їй відносин, які стосуються всього комплексу економічних. політичних, соціальних, правових, моральних, психологічних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства.
Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків праці територіальний, соціальний, професійний підходи; ланки суспільного виробництва; кількісне співвідношення покупців та продавців товару " робоча сила"; умови конкуренції.
З точки зору територіального підходу бувають ринки праці:
• внутрішній — місцевий, регіональний, національний;
• зовнішній — транснаціональний та світовий.
В залежності від соціального підходу виділяють ринки:
• робочих кадрів (працівників переважно фшичноі праці);
• спеціалістів та менеджерів (працівниківпереважно нефізичної праці).
Залежно від професій розрізняють ринок, наприклад, верстатників, зокрема, токарів, шліфувальників і т. п.
З точки зору ланки суспільного виробництв виділяють ринки праці:
• внутрішньофірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми. установи, організації тощо;
• галузевий;
• національний. Даний тип ринку праці співпадає з однойменним типом ринку за територіальноюознакою.
З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:
• необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);
• обмеженої конкуренції (неповної конкуренції). Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення в залежності від співвідношення попиту та пропозиції. Кожному з типів ринків в певний періодчасу відповідають свої шкали та графіки попиту і пропозиції робочої СИЛИ,
|
|
|
Тема 7 ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ
7. 1 Визначення зайнятості населення
7. 2 Концепції зайнятості населення
7. 3 Види і фории зайнятості населення
Розгляд проблем визначення обсягу пропозиції, проведений в попередньому розділі, дозволяє вробити висновок про доцільність аналізу трьох сфер зайнятості' зайнятість працездатного населення (трудових ресурсів); зайнятість економічно активногонаселення (робочої сили); зайнятість населення на ринку праці, тобто зайнятість найманою працею,
Законодавство України про зайнятість розглядає саме першу з вказаних трьох сфер зайнятості. Відповідно до цього законодавства, зайнятість населення — це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб- Зайнятістю визнається діяльність не тільки на державних підприємствах, але і в особистому, фермерському та іншому господарстві, садівництві;
Індивідуальна трудова діяльність; підприємництво тощо, тобто діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці і праві власності на засоби виробництва для виконання цих робіт.
Як уже вказувалось в даній роботі, категорії населення, яких законодавство України відносить до зайнятих час від часу, змінюються і доповнюються іншими. Зокрема, для зайнятого населення сучасне законодавство відносить громадян України, які проживають на території України на законних умовах;
• працюючих за наймом на умовах повного аби ш-иіжного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, в міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;
• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, членів кооперативів, фермерів і членів їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;
|
|
|
• вибраних, призначених або затверджених іт; і оплачуваних посадах в органах державної влади, управлншії і в громадських організаціях;
• громадян, які проходять службу у військових силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах. Органах національної безпеки і внутрішніх справ;
• особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих учбових закладах;
• зайнятих вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та особами похилого віку;
• працюючих громадян інших держав, які тимчасово знаходяться в Україні і виконують функції, не пов'язані з забезпеченням діяльності посольств і місій. Що стосується інших країн, то і а них критерії віднесення населення до зайнятого різні. Так, наприклад, в США зайнятими
вважаються' а) особи, які протягом тижня працюють на Момент статистичного опитування за плату або на власних підприємствах; б) особи, які пропрацювали не менше 15 годин на тиждень безплатно на підприємствах, що належать членам їхніх сімей;
в) тимчасово непрацездатні і ті, хто знаходиться у відпустках. Всіх зайнятих статистика ділить на працюючих повний та неповний тиждень, В США, наприклад, до першої категорії відносяться особи, які пропрацювали 35 годин і більше протягом тижня, а до другої — ті, хто пропрацював від однієї до 34 годин на тиждень. У зв'язку з цим використовуються такі показники зайнятості' загальна чисельність зайнятих, чисельність зайнятих в розрахунку на повний робочий день, відпрацьовані за певний період людино-години.
Перш ніж перейти до визначення поняття політики або концепції аайнятості, з'ясуємо, що собою являє зайнятість з економічних та соціальних позицій.
Зайнятість з економічних позицій суспільства — це діяльність працездатного населення по створенню суспільного продукту або національного доходу. Ця зайнятість, з точки зору корисності, для суспільства має вирішальне значення. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень, і якість життя населення в цілому, і добробут окремих громадян. Зайнятість з економічних позицій можна розглядати як п-родук-тивну зайнятість.
|
|
|
Продуктивна зайнятість — це така зайнятість населення, яка за рахунок високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає кожному працівникові доход, не менший, ніж потрібно для відтворення його фівичних, інтелектуальних і професійних якостей, тобто, як мінімум, для простого відтворення робочої сили, В умовах продуктивної зайнятості за рахунок продуктивності в сфері матеріального виробництва забезпечується заробіток кожному члену суспільства на рівні або вище законодавче встановленої вартості мінімального споживчого бюджету (в тому числі пенсіонерам, дітям, інвалідам, безробітним, працюючим в невиробничих галузях війсь ко-во службовцям, студентам, учням), а також різні необхідні державні витрати для нормального, всебічного розвитку суспільства (витрати на утримання армії, розвиток науки, культури, охорони здоров'я, розв'язання надзвичайних ситуацій тоїдо).
В. С. Васильченко в своїй книзі " Ринок праці та зайнятість" застерігає від ототожнювання понять " мінімальний споживчий бюджет" та " межа забезпеченості". Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — це законодавче встановлена в державі середньодушова для статевовікових груп населеадц місячна вартість набору продуктів харчування, непродовольчих товарів, сплати необхідних послуг, ліків, предметів побуту, р тому числі і дивго-тривалого користування, задоволення у встановлених межах культурно-освітніх потреб, що розрахованаНа підставі науково - обгрунтованих норм і нормативів споживання які забезпечують відтворення і розвиток особистості з урахуванням національних особливостей. Межа малозабезпеченеє ті Вйтановлюється на період кризового стану економіки і фактично становить значно меншу величину, ніж розрахунковий МСВ. Так, МСБ, встановлений в Україні в серпні 1991 року, нарощував більше, ніж 250 видів товарів та послуг для 13 груп населення. Межа ж малозабезпечєності встановлює вартість набору з 22 основних видів продовольчих прдуктів.
|
|
|
Аналіз продуктивної зайнятості дозволяв зробити такі висновки:
Ø чим вище економічне навантаження на працюючих в сфері матеріального виробництва, тим вище має бути продуктивність праці в цій сфері, щоб забезпечити продуктивну зайнятість населення і, тим самим, належний ріпиці, життя зниження продуктивності суспільної праці нижче вказаного рівня означає, що зайнятість населення іщ макрорівні не є продуктивною і тому необхідно або знижувати вартість МСБ і загальнодержавних витрат, або взагалі змінювати МСБ на межу мало забезпеченості;
Ø подальший розвиток суспільства і гідний рівень життя всім членам суспільства можна забезпечити ті. іп. ии в умовах продуктивної зайнятості за рахунок впровадження новітніх технологій і прогресивної техніки. Тільки: іу таких умов можна збільшувати вартість МСБ, чисельність дайіііп'их у невиробничій сфері, запроваджувати додаткові пільги, . ібільшувати пенсії, різноманітні дотації і в цілому зміцнювати соціальний захист населення.
Зайнятість з соціальних позицій — це, наприклад, зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, інших денних учбових закладах, служба в армії. зайнятість в домашньому господарстві, догляді за дітьми, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь у роботі громадських організацій.
Ці два види зайнятості відносяться до корисної діяльності і пов'язані з поняттями економічно активного і економічно пасивного населення. За межами економічної Та соціальна корисної діяльності залишаються ті, хто з різних об'єктивних або суб'ективних причин не зміг анайти для себе корисну сферу діяльності, яка не суперечить закону.
Отже, зайнятість як соціально-економічна категорія синтезує сукупність відносин по участі людей в суспільному виробництві і пов'язана з забезпеченням масштабів, умов і форм включення людей в суспільне корисну працю, з процесами формування, розподілу і використання трудових ресурсів. Зайнятість показує наскільки працездатне населення забезпечене робочими місцями в системі кооперації суспільної праці, а також рівень соціального захисту в реалізації права на працю. Враховуючи весь спектр відносин, які проявляються і перетинаються в змісті поняття " зайнятість", його можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або доход (прибуток),
|
|
|
